ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20.10.2011 р.

N К/9991/13878/11


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі N 2а-18720/10/0570 за позовом Відділу Держкомзему у м. Авдіївка Донецької області до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним та скасування рішення, встановила:

У липні 2010 року Відділ Держкомзему у м. Авдіївка Донецької області звернувся в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, в якому просив скасувати рішення від 04.06.2010 р. N 204 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано прийшов до висновків про порушення позивачем формування, встановлення та застосування тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області N 204 від 04.06.2010 року.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, Відділ Держкомзему у м. Авдіївка Донецької області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області у період за 2009 рік та з 01.01.2010 року по 25.05.2010 року проведена планова перевірка Управління Держкомзему у місті Авдіївка Донецької області з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України, за результатами якої складений акт N 317 від 28.05.2010 року. Згідно акта перевірки встановлені порушення вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", Порядку виконання земельно-кадастрових робіт на виконання та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року N 1619. Зокрема, у період 01.06.2009 року по 21.05.2010 року підприємством безпідставно стягувалася плата за послуги з видачі висновків щодо надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження щодо умов відведення земельної ділянки у користування. Наведені порушення привели до отримання необґрунтованої виручки в сумі 1890 грн.

За результатами матеріалів перевірки відповідачем винесене рішення N 204 від 04.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін із вилученням у позивача в дохід Державного бюджету 1890 грн. та штрафу в розмірі 3780 грн. Позивачем оскаржується вказане рішення, посилаючись на відсутність порушень при стягненні плати за послуги з видачі висновків щодо надання земельних ділянок у користування або власність та наявні обмеження щодо умов відведення земельних ділянок у користування.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідно до пунктом 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1619 від 01.11.2000 року, визначений невичерпний перелік робіт із землеустрою, які можуть виконуватися на платній основі. Вартість таких робіт визначена спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України N 97/298/124 від 15.06.2001 року (далі - Наказ N 97/298/124), вимоги якого позивачем дотримувалися.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Держкомзем за погодженням з Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт; визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

На виконання наданого повноваження Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України виданий спільний наказ N 97/298/124, яким були затверджені розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг для застосування державними органами земельних ресурсів. При цьому абзацом 2 пункту 1 наказувизначено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.

Основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, на платній основі, встановлені Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року N 1619 (надалі - Порядок).

Згідно із п. 5 Порядку державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, зокрема, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою.

У п. 9 розділу 6.1 наказу N 97/298/124 передбачено таку послугу, як підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб, та визначена їх вартість.

Згідно обставин справи, актом перевірки N 17 від 28.05.2010 року зафіксовано, що позивачем у порушення п. 5 Порядку стягувалася плата за підготовку та надання висновків з надання земельних ділянок у користування або власність та умов відведення земельних ділянок у користування за плату. За період з 01.06.2009 року по 21.05.2010 року зайво нарахована споживачам плата за видачу висновків склала 1890 грн.

За таких обставин, суди дійшли до обґрунтованого висновку, що підготовка вказаних висновків належить до таких земельно-кадастрових робіт і послуг як "надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, інших питань використання та охорони земель", тому могла здійснюватися на платній основі. Відділ Держкомзему у м. Авдіївка діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", дозвільні органи - органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 даного Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру. Отже, дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з видачею суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру. При цьому документ дозвільного характеру дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.

Тобто, висновок з надання земельної ділянки у користування та щодо умов надання земельної ділянки - є документом дозвільного характеру.

Враховуючи вищенаведене спірне рішення відповідача винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про протиправність рішення та наявність підстав для його скасування.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається, при цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

К. Г. Леонтович





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали