ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 лютого 2012 року

Верховний Суд України в складі: головуючого Гуменюка В. І., суддів: Балюка М. І., Кліменко М. Р., Пивовара В. Ф., Барбари В. П., Ковтюк Є. І., Потильчака О. І., Берднік І. С., Колесника П. І., Пошви Б. М., Вус С. М., Коротких О. А., Прокопенка О. Б., Глоса Л. Ф., Косарєва В. І., Редьки А. І., Гошовської Т. В., Кривенди О. В., Романюка Я. М., Григорєвої Л. І., Кривенка В. В., Сеніна Ю. Л., Гриціва М. І., Кузьменко О. Т., Скотаря А. М., Гуля В. С., Лященко Н. П., Таран Т. С., Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Терлецького О. О., Ємця А. А., Онопенка В. В., Тітова Ю. Г., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Школярова В. Ф., Заголдного В. В., Панталієнка П. В., Яреми А. Г., Канигіної Г. В., Патрюка М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_94, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_95, ОСОБА_61, ОСОБА_96, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93 до товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", третя особа - Оржицький виїзний офіс Полтавської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, встановив:

У жовтні 2011 року до Верховного Суду України звернулися ОСОБА_44 та ще 49 осіб із зазначеною вище заявою, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. У своїй заяві ОСОБА_44 та ще 49 осіб зазначають, що, переглядаючи рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 14 березня 2011 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2011 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені у відповідності до вимог законодавства, відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для їх чинності, а позивачами не доведено протилежне. Відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позову, тому касаційну скаргу ТОВ "Яромир-Агро" задовольнив, рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 14 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2011 року в частині визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними скасував і ухвалив в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом із тим 18 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову у справі за позовом ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113 до ТОВ "Яромир-Агро" про визнання недійсними договорів оренди землі, виходила з того, що спірні правочини не містять всіх істотних умов, необхідних для чинності цих правочинів, тому в силу статей 203, 215 ЦК України та частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі" підлягають визнанню недійсними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 25 травня 2007 року між позивачами та відповідачем укладено договори оренди землі, які були підписані сторонами і 27 липня 2007 року зареєстровані в Оржицькому виїзному офісі ПРФ ДП ЦДЗК України Державного земельного кадастру, про що зроблено відповідні записи в Державному реєстрі земель.

У всіх договорах оренди у пункті 17 не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, що є істотною умовою договору оренди землі згідно абзацу 6 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу частини першої статті 210 ЦК України та частини першої статті 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи із змісту статей 210, 640 ЦК України та статті 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Укладений договір визнається недійсним на підставі статті 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими визнано недійсними спірні договори оренди землі, суд касаційної інстанції виходив з того, що всі правочини укладені у письмовій формі, пройшли державну реєстрацію, орендодавці на момент їх укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення орендодавців було спрямоване на укладення договорів оренди, відсутність однієї з істотних умов договору оренди, зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, не є підставою для визнання договорів недійсними за правилами статті 215 ЦК України.

Проте, частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

В іншій справі, на яку заявники посилаються як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, встановлено, що договори оренди не містять всіх істотних умов договору оренди, а саме не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, що є підставою для визнання таких договорів недійсними на підставі статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 18 липня 2011 року, постановленій в спорі між фізичними особами та ТОВ "Яромир-Агро", щодо недійсності договорів оренди землі, погодилася з висновком судів попередніх інстанцій при застосуванні ними статей 203, 215 ЦК України, статті 15 Закону України "Про оренду землі" та дійшла висновку про те, що в договорах не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, в силу частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" ця обставина є істотною умовою договору оренди і відсутність цієї умови є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні.

Істотні умови договору оренди землі встановлені статтею 15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Відтак, не можна погодитися з висновками суду у справі, що переглядається, щодо відмови позивачам у задоволенні їх позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі.

Верховним Судом України встановлено неоднакове застосування статті 15 Закону України "Про оренду землі", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_44 та інших 49 осіб про визнання недійсним договору оренди не може залишатися у силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року в частині відмови ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93 у задоволенні їх позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

В. І. Гуменюк

Судді:

М. І. Балюк

 

В. В. Кривенко

 

В. П. Барбара

 

О. Т. Кузьменко

 

І. С. Берднік

 

Н. П. Лященко

 

С. М. Вус

 

В. Л. Маринченко

 

Л. Ф. Глос

 

В. В. Онопенко

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Охрімчук

 

Л. І. Григорєва

 

П. В. Панталієнко

 

М. І. Гриців

 

М. В. Патрюк

 

В. С. Гуль

 

В. Ф. Пивовар

 

М. Б. Гусак

 

О. І. Потильчак

 

А. А. Ємець

 

Б. М. Пошва

 

Т. Є. Жайворонок

 

О. Б. Прокопенко

 

В. В. Заголдний

 

А. І. Редька

 

Г. В. Канигіна

 

Я. М. Романюк

 

М. Р. Кліменко

 

Ю. Л. Сенін

 

Є. І. Ковтюк

 

А. М. Скотарь

 

П. І. Колесник

 

Т. С. Таран

 

О. А. Коротких

 

О. О. Терлецький

 

В. І. Косарєв

 

Ю. Г. Тітов

 

О. В. Кривенда

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали