ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.03.2011 р.

N 45/299-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Демидової А. М., суддів - Воліка І. М., Коваленко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (позивач); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір 5" (відповідач-3) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 р. (залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р.) у справі N 45/299-10 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до: 1. Ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_4  - арбітражного керуючого Ніколенка Михайла Олександровича (відповідач-1); 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (відповідач-2); 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір 5" (відповідач-3), треті особи - 1. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (третя особа-1); 2. Товарна біржа "Правопорядок" (третя особа-2); 3. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (тертя особа-3); 4. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (третя особа-4), про визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна (за участю представників: від позивача - Парицької Н. О., від відповідача-1 - не з'явились, від відповідача-2 - не з'явились, від відповідача-3 - Капустник В. В., від третьої особи-1 - ОСОБА_11, від третьої особи-2 - не з'явились, від третьої особи-3 - не з'явились, від третьої особи-4 - не з'явились), встановив:

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та з урахуванням уточнень позовних вимог просило суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.2010 р., укладений між ліквідатором банкрута - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) арбітражним керуючим Ніколенком Михайлом Олександровичем (далі - арбітражний керуючий Ніколенко М. О.) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6), що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (далі - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7), зареєстрований в реєстрі за N 1422; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_6 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мір 5" (далі - ТОВ "Мір 5"), що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (далі - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8.) та зареєстрований в реєстрі за N 1848); визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Мір 5", що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за N 1849; визнати за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" право власності на нежитлову будівлю літери "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; витребувати з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Мір 5" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" нежитлову будівлю літери "В-2" загальною площею 1 725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. (суддя Калініченко Н. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 р. (колегія суддів у складі: Фоміної В. О. - головуючого, Кравець Т. В., Крестьянінова О. О.), позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлової будівлі літери "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1) від 18.09.2010 р., укладений між ліквідатором банкрута - ФОП ОСОБА_4 арбітражним керуючим Ніколенком М. О. та ОСОБА_6, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за N 1422; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 27.10.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_6 і ТОВ "Мір 5", що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за N 1848; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 2710.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_6 і ТОВ "Мір 5", що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за N 1849; визнано за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" право власності на нежитлову будівлю літера "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Мір 5" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" нежитлову будівлю літери "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; в позовних вимогах щодо витребування з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_6 нежитлової будівлі літера "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 р. в частині, в якій позивачу відмовлено у задоволенні позову, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд змінити вказані рішення та постанову в частині відмови у позові та задовольнити позов у цій частині, а в іншій частині зазначені судові акти залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 р. колегією суддів у складі Демидової А. М. - головуючого, Воліка І. М., Коваленко С. С. відновлено ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" строк для подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 р., прийнято касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 01.03.2011 р. о 10 год. 05 хв.

Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 р., ТОВ "Мір 5" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.02.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А. М. - головуючого, Воліка І. М., Шевчук С. Р. прийнято касаційну скаргу ТОВ "Мір 5" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 01.03.2011 р. о 10 год. 05 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 28.02.2011 р. N 03.07-05/144 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Мір 5" у справі N 45/299-10 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А. М., судді Волік І. М., Коваленко С. С.

28.02.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на касаційну скаргу ТОВ "Мір 5", у якому позивач просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні 01.03.2011 р. оголошено перерву до 09.03.2011 р. о 12 год. 00 хв. для підготовки вступної та резолютивної частин постанови.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційних скарг, однак відповідач-1, відповідач-2, третя особа-2, третя особа-3 та третя особа-4 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарг касаційною інстанцією.

Вислухавши представників позивача, відповідача-3 та третьої особи-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.10.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит") (Банк), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ФОП ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії N М-282/КЛ-07 (далі -Кредитний договір), відповідно до п. 2.1 якого Банк відкриває Позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності невідновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом у розмірі 11150000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі процентної ставки 16 % річних.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язувався повернути отримані кредитні ресурси до 26 жовтня 2019 року.

Пунктом 3.3 Кредитного договору на Позичальника покладено обов'язок здійснювати щомісячні платежі по погашенню позичкової заборгованості до 26 числа кожного місяця, відповідно до графіку зниження розміру заборгованості, який є додатком N 1 до договору.

У п. 3.5 Кредитного договору сторони встановили, що Банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити Позичальнику у продовжені дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів та комісій, винагороди по них, неустойки відповідно до умов договору, зокрема, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійсненого зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісійною винагородою, відповідно до пп. 3.2, 3.3, 4.3, 4.4, 4.7 договору. У випадку вимоги Банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів Позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги Банку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі - надав ФОП ОСОБА_4 кредит, а остання, в порушення ст. 1054 ЦК України та умов вказаного договору, зобов'язання за Кредитним договором виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим у неї виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 14419743,72 грн.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановили суди попередніх інстанцій, в забезпечення повернення кредитних коштів, виданих за договором про відкриття кредитної лінії N М-282/КЛ-07 від 26.10.2007 р., між ОСОБА_4 (Іпотекодавець) та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Іпотекодержатель) 26.10.2007 р. було укладено іпотечний договір N М-282/1/КЛ-07-3 (далі - Іпотечний договір), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16, відповідно до п. 1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нежитлову будівлю літ. "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м згідно з технічним паспортом на громадський будинок, виготовленим станом на 10.04.2007 р., інв. справа N 81921, реєстровий N 4225, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 8.4.8 Іпотечного договору передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання боржником будь-яких умов основного зобов'язання, в тому числі у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває також, якщо Іпотекодержатель, відповідно до основного зобов'язання (Кредитного договору), заявить боржнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного в основному зобов'язані (Кредитному договорі), а боржник не виконає зазначене зобов'язання.

Відповідно до п. 10 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Пунктом 11.3.1 Іпотечного договору сторони передбачили іпотечне застереження, згідно з яким задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" Іпотекодержатель звертався до Іпотекодавця з відповідним повідомленням (вимогою) від 30.06.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, наведеними вище нормами законодавства, зокрема, ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. А тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. у справі N Б-50/23-09 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.2010 р. припинено обов'язки ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого ОСОБА_17 та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ніколенка М. О.

18.09.2010 р. ліквідатор банкрута - ФОП ОСОБА_4 арбітражний керуючий Ніколенко М. О. (Продавець), та ФОП ОСОБА_6 (Покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за N 1422, предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є передача Продавцем у власність Покупця нежитлової будівлі літ. "В-2", загальною площею 1725,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт аукціону), яке Покупець зобов'язався прийняти, сплатити ціну його продажу та виконати визначені в договорі умови.

27.10.2010 р. ФОП ОСОБА_6, як Продавець, та ТОВ "Мір 5", як Покупець, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за N 1848, предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є передача Продавцем у власність покупця нежитлових приміщень 1-го поверху N I, 1, 2, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21 в літ. "В-2", загальною площею 1223,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які Покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору.

Крім того, 27.10.2010 р. ФОП ОСОБА_6, як Продавець, і ТОВ "Мір 5", як Покупець, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за N 1849, предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є передача Продавцем у власність Покупця нежитлових приміщень 2-го поверху N 28, 29 в літ. "В-2", загальною площею 501,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які Покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, майно - нежитлові будівлі літ. "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на час укладення спірних договорів купівлі-продажу не належало на праві власності ФОП ОСОБА_4, з огляду на що підставними є висновки судів про те, що вказане майно не мало бути включено до складу ліквідаційної маси та не могло бути реалізовано в межах проведення заходів під час розгляду справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До того ж, судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення оплат вартості майна відповідно до умов спірних договорів.

Враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди дійшли до вірних висновків щодо визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу від 18.09.2010 р. та від 27.10.2010 р.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому, згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України встановлені умови, за яких власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння. Так, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, за яких майно вибуло з володіння власника. Якщо майно вибуло поза волею власника, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Положення ст. ст. 387 і 388 ЦК України пов'язують підстави для витребування власником його майна з тим, чи знаходиться воно у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, чи у особи, яка набула відповідне майно за відповідним правочином. На відміну від випадку, коли майно знаходиться в особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, витребування майна від особи, яка придбала майно на законній правовій підставі, можливе за умови, якщо таке майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати. Особа, яка на законній правовій підставі володіє майном, визнається добросовісним набувачем. Відповідно до ст. 388 ЦК України головна ознака добросовісності набувача полягає в тому, що такий набувач не знає і не повинен знати, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати. Якщо набувач знав або міг знати зазначене, він не може вважатися добросовісним, а володіння відповідним майном не може бути законним. У такому разі право власника на витребування його майна не може обмежуватися приписами ст. 388 ЦК України і відповідне майно необхідно витребувати тільки на підставі ст. 387 ЦК України. При цьому, з'ясування добросовісності пов'язане зі встановленням та оцінкою конкретних обставин справи, які можуть свідчити про ступінь передбачуваності і обізнаності набувача майна. Добросовісність виключається не лише тоді, коли набувач знав, що придбає майно у особи, яка не має права його відчужувати, а й у разі коли при набутті майна набувач міг і зобов'язаний був знати про цю обставину.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, нерухоме майно - нежитлові будівлі літери "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вибуло з володіння позивача поза його волею внаслідок незаконного продажу ліквідатором банкрута - ФОП ОСОБА_4 арбітражним керуючим Ніколенком М. О. на користь ФОП ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.2010 р. та подальшого незаконного відчуження спірного майна на користь ТОВ "Мір 5" за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2010 р.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 була повідомлена про намір позивача звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору (повідомлення (вимога) від 30.06.2008 р.), тобто на час проведення заходів щодо реалізації майна ОСОБА_4 в межах справи N Б-50/23-09 про її банкрутство остання була обізнана, що право власності на іпотечне майно передано за іпотечним договором в рахунок виконання основного зобов'язання.

Окрім цього, апеляційний господарський суд встановив, що вартість об'єкта - нежитлової будівлі літери "В-2" загальною площею 1725,7 кв. м - за незалежною оцінкою становить 9398000,00 грн. станом на 07.09.2009 р., у той час як за висновком станом на 31.07.2010 р., який виконано на замовлення арбітражного керуючого Ніколенка М. О. та на підставі якого укладено перший договір купівлі-продажу від 18.09.2010 р., вартість об'єкта визначено в розмірі 597500,00 грн., про що не міг не знати покупець - ФОП ОСОБА_6.

За таких обставин, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ФОП ОСОБА_6 без відповідної правової підстави володів спірним майном та передав його за договорами купівлі-продажу від 27.10.2010 р. ТОВ "Мір 5", внаслідок чого володіння останнього спірним майном є також незаконним, у зв'язку з чим позивач має право витребувати його від набувача - ТОВ "Мір 5".

Водночас, правомірним є висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо витребування майна від набувача - ФОП ОСОБА_6, оскільки спірне майно передано останнім 27.10.2010 р. за договорами купівлі-продажу нерухомого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з доводами ТОВ "Мір 5" щодо проведення реалізації спірного майна на виконання судових рішень, зокрема, на виконання постанови господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. у справі N Б-5023-09, оскільки предметом спору у даній справі є вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю, віндикаційна вимога щодо цього майна та немайнові вимоги про визнання договорів недійсними, а отже, не є грошовими, з огляду на що наслідки розгляду справи N Б-50/23-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 не впливають на обставини, що були встановлені судом у даній справі.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено частково позов. У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувачів про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір 5" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. у справі N 45/299-10 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

А. М. Демидова

Судді:

І. М. Волік

 

С. С. Коваленко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали