КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

15.06.2011 р.

N 18/2581


Постанову скасовано(згідно з постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2012 року) (Постанова N 18/2581)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Коршун Н. М., суддів - Корсака В. А., Тищенко А. І. (за участю представників сторін: від позивача - представник Синьоока Г. І.; від відповідача-1 - представник не з'явився; від відповідача-2 - представник - не з'явився; від третьої особи - представник Ахмістов О. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" та Відкритого акціонерного товариства "Азот" на рішення господарського суду Черкаської області від 15.02.2011 року у справі N 18/2581 (суддя - Васянович А. В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" до: 1) Відкритого акціонерного товариства "Сильвініт", 2) Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства "Азот", про визнання недійсними договору застави цінних паперів, додаткової угоди до нього, договору про надання відступного та вчинення дій щодо обліку прав на цінні папери (акції), встановив:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до: 1) Відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" та 2) Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" про:

- визнання недійсними договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р., додаткової угоди N 1 від 15.11.2007 р. до договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р., договору N 01 про надання відступного від 02.11.2007 р., укладені між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт";

- застосування правових наслідків недійсності правочину та визнання права власності позивача на майно, передане за договором N 01 про надання відступного від 02.11.2007 року, а саме: 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 грн. 50 коп., які обліковуються на рахунку у цінних паперах, відкритому першим відповідачем у зберігача - відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";

- зобов'язання другого відповідача внести до зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів емітента відкритого акціонерного товариства "Азот" запис про перехід права власності на 8015219 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Азот" серії N UA3002038261 від відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів".

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" обґрунтовані тим, що спірні договір застави цінних паперів від 26.04.2006 р. за N 01, додаткова угода до нього та договір про надання відступного від 02.11.2007 р. суперечать положенням чинного законодавства України, зокрема, ст. ст. 1, 3, 12, 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 546, 574, 584, 600 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки на момент укладення договору застави були відсутні господарські зобов'язання між позивачем та першим відповідачем, звернення стягнення на предмет застави шляхом надання відступного чинним законодавством України не передбачено, тому зазначені договори, відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, мають бути визнані судом недійсними, з проведенням двосторонньої реституції шляхом повернення акцій від першого відповідача та передання їх позивачу.

Також позивач зазначав, що договір поруки, на який є посилання у договорі застави, не породжує цивільно-правових зобов'язань в розумінні ст. 509 ЦК України, а, відтак, його виконання не може забезпечуватись заставою, яка, як і порука, є одним із засобів забезпечення зобов'язання. Визнання недійсним договору застави з підстав невідповідності закону, тягне за собою і визнання недійсною додаткової угоди N 1 від 15.11.2007 р., яка є невід'ємною частиною договору застави цінних паперів від 26.04.2006 р. При укладенні спірного договору застави не існувало і дійсної цивільно-правової вимоги першого відповідача до позивача.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.12.2010 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Відкрите акціонерне товариство "Азот".

Позивачем до господарського суду Черкаської області надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації станом на 03.03.2011 р., що підтверджує правосуб'єктність юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача - 2 станом на 08.02.2011 р., відповідно до якого повним найменуванням юридичної особи відповідача-2 є "приватне" (а не відкрите) акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів". Оскільки фактично позов заявлено до даної юридичної особи, водночас відбулася зміна назви юридичної особи (а не правонаступництво), тому суд першої інстанції виправив дані неточності.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.02.2011 р. позов задоволено частково: визнано недійсними договір застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, додаткову угоду N 1 від 15 листопада 2007 року до договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, договір N 01 від 2 листопада 2007 року про надання відступного по договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт".

Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 грн. 50 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" 85 грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що з інформації про акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Азот", що володіють 10 % та більше відсотками акцій, яка є загальнодоступною, вбачається, що за даними зберігача Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" 24.12.2007 р. внесений запис про те, що ВАТ "Сільвініт" є власником 14095226 акцій ВАТ "Азот", що становить від загальної кількості 11.3403 %, тобто судом не прийнято до уваги вимоги Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", що у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на знерухомленні цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надати власнику цінних паперів.

Крім цього, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, з апеляційною скаргою звернулось Відкритого акціонерного товариства "Азот", в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт також зазначає, що обставина про те, що і застава, і порука є видами забезпечення зобов'язань, не може бути підставою для визнання договору застави від 26.04.2006 р. недійсним.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не встановлені обставини щодо відсутності між позивачем та відповідачем-1 відносин за договором поруки, оскільки договір поруки відсутній в матеріалах справи, і тому суд допустив порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідачами не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленням N 30103864, N 29100428, R6010138216VA, R6010563406VA про вручення їм поштового відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року N 02-5/289, із змінами та доповненнями, станом на 30.04.2009 року, "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов спірних договорів позивач передав належні йому прості іменні акції емітента України - Відкритого акціонерного товариства "Азот", юридичній особі - нерезиденту Відкритому акціонерному товариству "Сільвініт" (перший відповідач). Оскільки спірні договори, пов'язані з переходом прав власності на цінні папери (акції), то вони відносяться до обігу цінних паперів в Україні.

Пунктом 5.1 договору застави та пунктом 2.1 договору про надання відступного передбачено, що з питань, які врегульовані, а також з усіх інших питань, не врегульованих цим договором, сторони будуть керуватися матеріальним правом Російської Федерації. Згідно п. 5.2 спірного договору застави, розділу 2 договору про надання відступного спори і розбіжності, які можуть виникнути у сторін в процесі виконання обов'язків за цим договором, підлягають вирішенню в арбітражному суді Пермського краю, відповідно до діючого процесуального законодавства Російської Федерації.

Однак, пункти спірних договорів, якими визначено застосування права Російської Федерації, стосуються вирішення спорів щодо виконання спірних договорів. Волевиявлення сторін спірних договорів стосовно вибору права, яке має бути застосовано при вирішенні спору про визнання цих договорів недійсними та застосування правових наслідків визнання їх недійсними, у спірних договорах відсутнє.

За приписами ст. 42 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні здійснюються відповідно до права України.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що до спірних правовідносин необхідно застосувати матеріальне право України.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" (заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" (заставодержатель) було укладено договір застави цінних паперів за N 01.

Відповідно до зазначеного договору його предметом є передача заставодавцем належних йому на праві власності простих іменних акцій у кількості 8015219 штук, номінальною вартістю однієї акції 8,50 грн., загальною номінальною вартістю 68129361,50 грн., емітованих Відкритим акціонерним товариством "Азот" (далі - заставлені акції) у заставу заставодержателю.

договором застави цінних паперів від 26.04.2006 р. було забезпечено виконання зобов'язань заставодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" за договором поруки від 21.04.2006 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Сільвініт", який виступає поручителем, та Закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за угодою про надання кредиту N 060/269/06 від 03.05.2006 р.

Згідно п. 1.5 договору застави заставна вартість заставлених акцій складає 3584700 доларів США.

У п. 1.6 договору застави встановлено, що заставлені акції належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується випискою про залишки на рахунку в цінних паперах N 010749 від 18.04.2006 р. та не знаходяться у заставі, не являються предметом позовів третіх осіб, під забороною та арештом не знаходяться, окрім застави, зазначеної в цьому пункті 1.6 договору. На момент підписання договору заставлені акції знаходились у заставі в товариства з обмеженою відповідальністю "Український Аудіотекст" відповідно до договору застави акцій N 2-08-УА від 15.08.2005 р.

Пунктом 1.7 договору застави сторони узгодили, що застава забезпечує забезпечені зобов'язання в тому об'ємі, який вони мають на момент виконання заставодержателем обов'язків за договором поручительства, однак, в сумі, яка не перевищує 56,9 % від суми невиконаних позичальником за угодою про надання кредиту N 060/269/06 зобов'язань за угодою про надання кредиту N 060/269/06, а також суму витрат заставодержателя по зверненню стягнення за цим договором.

Згідно п. 2.1 договору застави заставодавець зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання ТОВ "Український Аудіотекст" зобов'язань за договором про розірвання договору застави акцій N 2-08-УА від 15.08.2005 р., укладеного між заставодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Аудіотекст", протягом трьох (3) робочих днів після виконання всіх зобов'язань за договором про розірвання, подати зберігачу заставне розпорядження про блокування (обмеження в обігу) заставлених акцій на користь заставодавця.

Як вбачається з п. 4.1 договору застави, у випадку виконання заставодержателем своїх обов'язків, що випливають з договору поруки, який зазначений в п. 1.2 договору (надалі - погашення), заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені акції без звернення до суду та, на свій розсуд, здійснити будь-яку з таких дій:

4.1.1 - отримати заставлені акції у власність в рахунок виконання забезпечених зобов'язань в порядку, передбаченому даним договором, діючим законодавством України та/або договором про відступлення, як цей термін визначено нижче. В даному випадку вартість заставлених акцій, переданих заставодержателю, визначається на основі заставної вартості. У випадку, якщо заставна вартість перевищує суму погашення, заставодержатель отримує право власності на всі заставлені акції та компенсує заставодавцю суму, яка складає різницю між заставною вартістю та сумою погашення; або

4.1.2 - продати, або будь-яким іншим способом розпорядитися заставленими акціями через проведення одних або більше публічних торгів, або шляхом укладення приватних угод, які будуть проводитися заставодержателем та/або його представником, за вартості, не менше заставної вартості.

Відповідно до 4.2 договору застави у випадку, якщо сторони укладуть договір (угоду) про відступлення (надалі - договір про відступлення), згідно з яким заставодавець передасть у власність заставодержателя заставлені акції або інше майно, передача права власності на заставлені акції буде проведена відповідно до такого договору про відступлення.

Судова колегія не приймає до уваги посилання Відкритого акціонерного товариства "Азот" в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не встановлені обставини щодо відсутності між позивачем та відповідачем-1 відносин за договором поруки, оскільки договір поруки відсутній в матеріалах справи, і тому суд допустив порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що спірним договором застави забезпечувалося виконання зобов'язань Заставодавця за договором поруки від 27.04.2006 р., укладеним між Заставодержателем, який виступив поручителем, та ЗАТ "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Угодою про надання кредиту N 060/269/06 від 03.05.2006 р. про що вказано в пункті 1.2 спірного договору застави.

В пункті 1.2 договору застави записано, що цією заставою забезпечується виконання зобов'язань Заставодавця, однак, з умов всіх інших пунктів договору застави вбачається, що фактично допущено опечатку та слід читати - Заставодержателя, що логічно слідує по всьому тексту договору застави та не змінює суті договору. Крім того, судом встановлено, що підставою для звернення стягнення на заставлене майно шляхом укладення договору про надання відступного N 01 від 02.11.2007 року стало виконання Заставодержателем своїх обов'язків по договору поруки.

Такі висновки також підтверджуються і спірним договором про надання відступного та Актом N 1 від 15.11.2007 р. приймання-передавання за договором про відступне.

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні відносини за договором поруки, оскільки це прямо зазначено в самому спірному договорі застави, договорі про надання відступного та інших доказах у справі.

За наведених обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач не є стороною договору поруки, а договір застави цінних паперів з додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору, не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про заставу", а тому вказаний договір слід визнати недійсним, як такий, що суперечить закону.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2006 р. за N 3146165 Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження 8015219 простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Азот", які знаходяться на рахунку у цінних паперах N 010749, відкритого Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" у АТ "ВАБанк", на підставі договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р., обтяжувач - Відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" (а. с. 144 - 145 т. 1).

Після цього, як свідчать матеріали справи, 02.11.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір за N 01 про надання відступного по договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р.

Предметом договору є припинення дії договору застави шляхом надання заставодавцем відступного заставодержателю на умовах і в порядку, передбаченому даним договором (з урахуванням пунктів 4.1.1 і 4.2 договору застави, а також ст. 409 Цивільного кодексу РФ), в зв'язку з виконанням заставодержателем (відкритим акціонерним товариством "Сільвініт") своїх зобов'язань перед закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", згідно договору поруки N б/н від 03.05.2006 р., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника по договору про надання кредиту N 060/269/06 від 03.05.2006 р., і виникнення у позичальника по кредитному договору зобов'язань з погашення заборгованості перед відкритим акціонерним товариством "Сільвініт", які були забезпечені договором застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р.

Відповідно до п. 1.3 договору про надання відступного по договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р. в якості відступного за даним договором заставодавець передає у власність заставодержателю наступні цінні папери: прості іменні акції відкритого акціонерного товариства "Азот" в кількості 8015219 штук номінальною вартістю 8 грн. 50 коп., зберігачем є відкрите акціонерне товариство "ВіАйБі Банк" Україна.

15.11.2007 р. позивач передав, а відповідач-1 прийняв відступне, на умовах і в порядку, передбаченому договором N 01, про що сторони підписали акт приймання-передачі відступного N 01, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб (а. с. 45 - 46 т. 1).

15.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" та Відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" було укладено додаткову угоду N 1 до договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди у зв'язку з виконанням Відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" своїх зобов'язань, які виникли згідно договору поруки від 03.05.2006 р., що підтверджується довідкою, виданою закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк" N 102/6559 від 11.10.2007 р., а також завіреними копіями платіжного доручення б/н від 07.05.2007 р. та випискою з особового рахунку від 07.05.2007 р., відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" здійснює звернення стягнення на заставні акції, а саме 8015219 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Азот" без звернення до суду, в зв'язку з виконанням зобов'язань сторонами, згідно умов договору про надання відступного N 01 від 02.11.2007 р., у відповідності з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" передає у власність відкритому акціонерному товариству "Сільвініт" вищевказані акції.

У п. 3 додаткової угоди N 1 зазначено, що зв'язку із переходом до заставодержателя предмета застави у власність, право застави по договору застави цінних паперів N 01 від 26.04.2006 р. припиняється у відповідності з п. 4 ст. 34 Закону Російської Федерації "Про заставу". Подальші дії, здійснювані сторонами по переходу прав власності на вищезазначені цінні папери, регулюються договором про надання відступного N 01 від 02.11.2007 р.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Зазначена стаття ЦК України кореспондується зі ст. 12 Закону України "Про заставу".

Згідно ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту оспорюваного договору застави вбачається, що заставою забезпечувалося виконання зобов'язань заставодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" за договором поруки (основне зобов'язання) від 21.04.2006 р., укладеного між заставодержателем (відкритим акціонерним товариством "Сільвініт"), який виступає поручителем, та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за угодою про надання кредиту N 060/269/06 від 03.05.2006 р.

Однак, заставодавець не був стороною договору поруки - основного зобов'язання, а тому заставою було забезпечено не існуюча вимога по відношенню до заставодавця (позивача).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, умови спірного договору застави передбачали звернення стягнення на заставлене майно не у випадку невиконання зобов'язання, а навпаки - у разі його повного виконання (в даному випадку у разі виконання зобов'язання, що виникало з договору поруки по погашенню кредиту перед банком), що також суперечить положенню про заставу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що застава та порука є окремими самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання, зокрема того, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо, а тому забезпечення виконання зобов'язання, що виникає із іншого забезпечення чинним законодавством України не передбачено, на підставі цього суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір застави цінних паперів з додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору, не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про заставу", а тому вказаний договір слід визнати недійсним, як такий, що суперечить закону.

Враховуючи викладене, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Азот" стосовно того, що обставина про те, що і застава, і порука є видами забезпечення зобов'язань, не може бути підставою для визнання договору застави від 26.04.2006 р. недійсним.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання недійсним договору N 01 про надання відступного від 02.11.2007 р. з огляду на наступне.

Як передбачено ч. ч. 1, 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Способи позасудового звернення стягнення на рухоме майно передбачені Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у тому числі порядок звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження.

За приписами ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Частиною 2 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет застави шляхом надання відступного чинним законодавстом України не передбачено.

Нормами ст. 600 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Предмет відступного передається кредиторові до виконання основного зобов'язання і звільняє боржника від його виконання.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно встановлено те, що договір застави не відповідає вимогам Закону, тому як наслідок, передання боржником кредитору відступного, в даному випадку передання акцій товариства, по зобов'язанню якого фактично не існувало, суперечить ст. 600 ЦК України, і що вимога про визнання недійсним договору N 01 про надання відступного від 02.112007 р. підлягає задоволенню.

За приписами ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі того, що позивачем заявлено вимогу щодо визнання недійсними договору застави, додаткової угоди до нього та договору про надання відступного, останній просив суд застосувати наслідки визнання угоди недійною.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.01.2006 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск акцій Відкритого акціонерного товариства "Азот" та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій. Згідно зі свідоцтвом форма існування акцій емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот" - документарна.

В рішенні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.11.2010 р. N 1656 "Про затвердження листа" зазначено, що абзацом 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акції існують виключно в бездокументарній формі.

Зазначена норма відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" набирає чинності з 29 жовтня 2010 р.

Окрім цього, згідно з другим реченням ч. 2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до ч. 1 розділу XVII Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.

Встановлено, що Закон України "Про акціонерні товариства" був опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" N 202 від 29.10.2008 р.

Тобто, враховуючи вимоги законодавства, до 29.10.2010 р. акції, які випущені у документарній формі, повинні бути переведені у бездокументарну форму існування.

З копії розпорядження Черкаського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 109 - ЧК від 23.11.2010 р. про усунення порушень законодавства про цінні папери вбачається, що станом на 01.11.2010 р. Відкритим акціонерним товариством "Азот" акції випущені у документарній формі не переведено у бездокументарну форму (а. с. 5, том II).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" знерухомлення цінних паперів - це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію.

Оскільки договір про надання відступного та договір застави судом визнано недійсними, суд дійшов правомірного висновку про те, що вимога позивача про застосування реституції в даному випадку є обґрунтованою.

На підставі того, що фактично на виконання спірних договорів відбулася лише передача акцій (акт прийому-передачі N 01 від 15.11.2007 р., а. с. 45 т. 1), судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно необхідності зобов'язати першого відповідача повернути позивачу все, що він одержав на виконання спірних правочинів, а саме: 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8,50 грн., загальною номінальною вартістю 68129361,50 грн.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що після набрання судовим рішенням по даній справі законної сили та його виконання, позивач не позбавлений можливості заявити позов до суду про визнання права власності на акції, якщо це право буде оспорюватись або не визнаватись іншою особою, на підставі чого позов в цій частині задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимоги Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на знерухомленні цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надати власнику цінних паперів.

За приписами ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, результатом визнання недійсними спірних договорів застави, додаткової угоди до нього та договору про надання відступного є встановлення незаконності набуття права власності на акції першим відповідачем.

Відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" є учасником спірних правочинів, за якими набув права власності на акції незаконно. За наведених обставин, у разі визнання договорів незаконними, підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання права власності на акції, оскільки передача права власності на акції здійснювалася обліковими записами депозитарної установи по перереєстрації прав власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про Національну депозитарну систему" клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Зарахування цінних паперів на рахунок депонента (власника) або клієнта здійснюється депозитарними установами, згідно Положення про депозитарну діяльність, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 999 від 17.10.2006. За приписами п. 13 гл. 2 розділу V Положення безумовні операції з цінними паперами здійснюються на підставі наданих депозитарній установі письмових документів, зокрема, виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, судова колегія вважає неправомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні вимог позивача, направлених на захист права власності, шляхом визнання такого права на спірний пакет акцій та зобов'язання другого відповідача вчинити відповідні облікові операції щодо зарахування акцій та погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що з інформації про акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Азот", що володіють 10 % та більше відсотками акцій, яка є загальнодоступною, вбачається, що за даними зберігача Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" 24.12.2007 р. внесений запис про те, що ВАТ "Сільвініт" є власником 14095226 акцій ВАТ "Азот", що становить від загальної кількості 11.3403 %, тобто судом не прийнято до уваги вимоги Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", відповідно до яких, у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на знерухомлені цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надати власнику цінних паперів.

Таким чином, судова колегія вважає, що з огляду на встановлені вище обставини рішення господарського суду Черкаської області від 15.02.2011 р. у даній справі підлягає зміні.

В силу положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим його апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 15.02.2011 р. у даній справі - зміні, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Доводами апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до положень ст. 49 ГПК України, а саме: державне мито, сплачене позивачем за позов майнового характеру та пред'явлений до відповідача-1, а також мито, сплачене позивачем за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині, що стосується вимог майнового характеру, підлягає стягненню з відповідача-1; державне мито, сплачене позивачем за позов немайнового характеру та пред'явлений до відповідача-2, а також мито, сплачене позивачем за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині, що стосується вимог немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідача-2.

Державне мито, сплачене третьою особою - ВАТ "Азот" за подання апеляційної скарги, покладається на третю особу у зв'язку з залишенням без задоволення її апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" задовольнити.

3. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.02.2011 року у справі N 18/2581 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними договір застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, додаткову угоду N 1 від 15 листопада 2007 року до договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, договір N 01 від 2 листопада 2007 року про надання відступного по договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт".

Застосувати правові наслідки недійсності правочину та визнати права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" на майно, передане за договором N 01 про надання відступного від 02.11.2007 року, а саме: 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 (шістдесят вісім мільйонів сто двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят одна) грн. 50 коп., які обліковуються на рахунку у цінних паперах, відкритому Відкритому акціонерному товариству "Сільвініт" у зберігача - Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" внести до зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів емітента Відкритого акціонерного товариства "Азот" запис про перехід права власності на 8015219 штук простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Азот" серії N UA3002038261 від Відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" (вул. Миру, 14, м. Солікамськ, Пермського краю, Російської Федерації, ідентифікаційний код 59015001, р/р 40702810049160110089 в Солікамському відділенні N 4929 Західно-Уральського банку Ощадбанку РФ, м. Перм, к/рахунок 30101810900000000603, БІК 045773603, ІНН 5919470097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" (вул. Предславинська, 34-б, м. Київ, ідентифікаційний код 33303025, р/р 26007000778401 в АКБ "Київ", м. Київ, МФО 322498) 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита за подання позовної заяви, 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита за подання апеляційної скарги та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (вул. Тропініна, 7-г, м. Київ, Україна, 04107, код ЄДРПОУ 35917889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" (вул. Предславинська, 34-б, м. Київ, ідентифікаційний код 33303025, р/р 26007000778401 в АКБ "Київ", м. Київ, МФО 322498) 85(вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита за подання позовної заяви, 85(вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита за подання апеляційної скарги та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.

5. Матеріали справи N 18/2581 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 

Головуючий, суддя

Н. М. Коршун

Судді:

В. А. Корсак

 

А. І. Тищенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали