ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

15.02.2011 р.

Справа N 18/2581


Із змінами і доповненнями, внесенимипостановою Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2011 року (Постанова N 18/2581)

Рішення частково скасовано(згідно з постановою Вищого господарського суду від 23 січня 2012 року) (Постанова N 18/2581)

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого, судді Васяновича А. В., секретар судового засідання - Гень С. Г., за участю представників сторін: від позивача - Синьоока Г. І. - представник за довіреністю, від першого відповідача - представник не з'явився, від другого відповідача - представник не з'явився, від третьої особи - Поставничий Р. В. - представник за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів", м. Київ, до 1. відкритого акціонерного товариства "Сільвініт", м. Солікамськ Пермського краю Російської Федерації, 2. приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів": відкритого акціонерного товариства "Азот", м. Черкаси, про визнання недійсними договору застави цінних паперів, додаткової угоди до нього, договору про надання відступного та вчинення дій щодо обліку прав на цінні папери (акції), встановив:

В серпні 2010 року до господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" до відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" та відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" про:

- визнання недійсними договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, додаткової угоди N 1 від 15 листопада 2007 року до договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, договору N 01 про надання відступного від 2 листопада 2007 року, укладені між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт";

- застосування правових наслідків недійсності правочину та визнання права власності позивача на майно, передане за договором N 01 про надання відступного від 2 листопада 2007 року, а саме: 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 грн. 50 коп., які обліковуються на рахунку у цінних паперах, відкритому першим відповідачем у зберігача - відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";

- зобов'язання другого відповідача внести до зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів емітента відкритого акціонерного товариства "Азот" запис про перехід права власності на 8015219 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Азот" серії N UA3002038261 від відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року позовну заяву з доданими до неї документами зі справи N 01-16/12694-16-63 повернено позивачу без розгляду на підставі п. п. 1, 4, 5, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2010 року ухвалу господарського суду першої інстанції від 19 серпня 2010 року скасовано.

Матеріали справи N 01-16/12694-16-63 повернено до господарського суду Черкаської області для розгляду по суті спору.

23 грудня 2010 року матеріали справи повернулись за належністю до господарського суду Черкаської області.

Розпорядженням голови господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року позовні матеріали N 01-16/12694-16-63 передано на розгляд судді Васяновичу А. В.

В постанові суду апеляційної інстанції від 11 листопада 2010 року зазначено, що згідно п. 5.1 договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року з питань, що врегульовані, а також з усіх інших питань, не врегульованих цим договором, сторони будуть керуватися матеріальним правом Російської Федерації.

Відповідно до п. 5.2 даного договору (розділ 2 договору про надання відступного) спори і розбіжності, які можуть виникнути у сторін в процесі виконання обов'язків за цим договором, підлягають вирішенню в арбітражному суді Пермського краю, відповідно до діючого процесуального законодавства Російської Федерації.

Аналізуючи зазначені пункти договору та обставини справи, колегія апеляційної інстанції прийшла до висновку, що вони підлягають застосуванню при вирішенні спорів, що стосуються виконання даних договорів.

Однак, як зазначав апеляційний суд, в даному випадку предметом спору є визнання договорів, в тому числі і цих пунктів договору, недійсними, а тому в даному випадку позивач сам визначає підсудність відповідно до процесуального законодавства України.

Таким чином, спір про захист прав позивача, визнання договору застави, додаткової угоди, договору про надання відступного недійсними та вчинення дій щодо обліку прав на цінні папери (акції) має розглядатись господарським судом Черкаської області за місцезнаходженням емітента акцій - відкритого акціонерного товариства "Азот".

В зв'язку з чим ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 грудня 2010 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Васяновичем А. В. та порушено провадження у справі.

Оскільки позивачем оспорюються договори, предметом яких є прості іменні акції, емітовані відкритим акціонерним товариством "Азот", вищевказаною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - відкрите акціонерне товариство "Азот" та призначено розгляд справи на 18 січня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Через канцелярію господарського суду представник позивача надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації станом на 3 лютого 2011 року, що підтверджує правосуб'єктність юридичної особи - відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців другого відповідача станом на 8 лютого 2011 року.

Як вбачається з вказаного витягу, вірним повним найменуванням юридичної особи - другого відповідача є "приватне" (а не відкрите) акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів". Оскільки фактично позов заявлено до даної юридичної особи, водночас відбулася зміна назви юридичної особи (а не правонаступництво), суд вважає, що дані неточності підлягають виправленню.

Викликані в судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Перший відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.

Від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 31 січня 2011 року за N 647, в якому останній зазначав, що приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" є депозитарієм цінних паперів. Відповідно до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" безпосередній облік та перереєстрацію прав власності на цінні папери, випущені у бездокументарній формі або знерухомлені, здійснюють зберігачі цінних паперів, тобто комерційні банки або торговці цінними паперами, які є клієнтами депозитарію і у яких власники цінних паперів (депоненти) відкривають рахунки у цінних паперах шляхом укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах.

В зв'язку з чим другий відповідач вказував, що внести зміни до зведеного облікового реєстру, який є своєрідною довідкою про власників акцій емітента - відкритого акціонерного товариства "Азот" станом на певний момент часу, що вже минув, приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" не має змоги ані з юридичної, ані з технічної точки зору. Таким чином, в частині позовних вимог до приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" другий відповідач заперечував повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд провадження у справі припинити, оскільки даний спір не підвідомчий господарському суду Черкаської області та повинен вирішуватися в арбітражному суді Пермського краю відповідно до процесуального законодавства Російської Федерації.

Оскільки перший відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмета спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 лютого 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи N 18/2581.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, а також дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання недійсними договору застави цінних паперів, додаткової угоди до нього, договору про надання відступного та вчинення дій щодо обліку прав на цінні папери (акції), позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірні договір застави цінних паперів від 26 квітня 2006 року за N 01, додаткова угода до нього та договір про надання відступного від 2 листопада 2007 року суперечать положенням чинного законодавства України, зокрема, ст. ст. 1, 3, 12, 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 546, 574, 584, 600 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки на момент укладення договору застави були відсутні господарські зобов'язання між позивачем та першим відповідачем, звернення стягнення на предмет застави шляхом надання відступного чинним законодавством України не передбачено, тому зазначені договори, відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, мають бути визнані судом недійсними, з проведенням двосторонньої реституції шляхом повернення акцій від першого відповідача та передання їх позивачу.

Також позивач зазначав, що договір поруки, на який є посилання у договорі застави, не породжує цивільно-правових зобов'язань в розумінні ст. 509 ЦК України, а відтак його виконання не може забезпечуватись заставою, яка як і порука є одним із засобів забезпечення зобов'язання. Визнання недійсним договору застави з підстав невідповідності закону тягне за собою і визнання недійсною додаткової угоди N 1 від 15 листопада 2007 року, яка є невід'ємною частиною договору застави цінних паперів від 26 квітня 2006 року. При укладенні спірного договору застави не існувало і дійсної цивільно-правової вимоги першого відповідача до позивача.

Щодо застосування до спірних правовідносин матеріального права України, судом враховано наступне:

Спірні договори були укладені у місті Києві (Україна). Предметом спірних договорів є цінні папери (акції), емітентом яких є відкрите акціонерне товариство "Азот", резидент (третя особа у справі). Предметом позову є визнання недійсними договорів, пов'язаних з переходом права власності на цінні папери (акції).

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірних договорів позивач передав належні йому прості іменні акції емітента України - відкритого акціонерного товариства "Азот" - юридичній особі - нерезиденту відкритому акціонерному товариству "Сільвініт" (перший відповідач). Оскільки спірні договори пов'язані з переходом прав власності на цінні папери (акції), то вони відносяться до обігу цінних паперів в Україні.

Спірними договором застави (п. 5.1) та договором про надання відступного (п. 2.1) передбачено, що з питань, які врегульовані, а також з усіх інших питань, не врегульованих цим договором, сторони будуть керуватися матеріальним правом Російської Федерації. Згідно п. 5.2 спірного договору застави, розділу 2 договору про надання відступного спори і розбіжності, які можуть виникнути у сторін в процесі виконання обов'язків за цим договором, підлягають вирішенню в арбітражному суді Пермського краю, відповідно до діючого процесуального законодавства Російської Федерації.

Таким чином, пункти спірних договорів, якими визначено застосування права Російської Федерації, стосуються вирішення спорів щодо виконання спірних договорів. Волевиявлення сторін спірних договорів стосовно вибору права, яке має бути застосовано при вирішенні спору про визнання цих договорів недійсними та застосування правових наслідків визнання їх недійсними, у спірних договорах відсутнє.

Статтею 42 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюються відповідно до права України.

Таким чином, до спірних правовідносин суд вважає за необхідне застосувати матеріальне право України.

Крім того слід зазначити, що ухвалою суду від 1 лютого 2011 року було зобов'язано першого відповідача надати суду письмові пояснення щодо застосування до спірних правовідносин при зверненні позивача до суду матеріального права України.

Проте перший відповідач вимог суду не виконав, доводи позивача стосовно застосування до спірних правовідносин матеріального права України не спростував.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне:

26 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" (заставодавець) та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" (заставодержатель) було укладено договір застави цінних паперів за N 01.

Предметом зазначеного договору застави є передача заставодавцем належних йому на праві власності простих іменних акцій у кількості 8015219 штук, номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 грн. 50 коп., емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот" (далі - заставлені акції) у заставу заставодержателю.

Договором застави цінних паперів від 26 квітня 2006 року було забезпечено виконання зобов'язань заставодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" за договором поруки від 21 квітня 2006 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Сільвініт", який виступає поручителем, та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за угодою про надання кредиту N 060/269/06 від 3 травня 2006 року.

Згідно п. 1.5 договору застави заставна вартість заставлених акцій складає 3584700 доларів США.

Відповідно до п. 1.6 договору застави заставлені акції належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується випискою про залишки на рахунку в цінних паперах N 010749 від 18 квітня 2006 року та не знаходяться у заставі, не являються предметом позовів третіх осіб, під забороною та арештом не знаходяться, окрім застави, зазначеної в цьому пункті 1.6 договору. На момент підписання договору заставлені акції знаходились у заставі в товариства з обмеженою відповідальністю "Український Аудіотекст" відповідно до договору застави акцій N 2-08-УА від 15 серпня 2005 року.

Застава забезпечує забезпечені зобов'язання в тому об'ємі, який вони мають на момент виконання заставодержателем обов'язків за договором поручительства, однак в сумі, яка не перевищує 56,9 % від суми невиконаних позичальником за угодою про надання кредиту N 060/269/06 зобов'язань за угодою про надання кредиту N 060/269/06, а також суму витрат заставодержателя по зверненню стягнення за цим Договором (п. 1.7 договору застави).

Заставодавець зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання ТОВ "Український Аудіотекст" зобов'язань за договором про розірвання договору застави акцій N 2-08-УА від 15 серпня 2005 року, укладеного між заставодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Аудіотекст", протягом трьох (3) робочих днів після виконання всіх зобов'язань за договором про розірвання, подати зберігачу заставне розпорядження про блокування (обмеження в обігу) заставлених акцій на користь заставодавця (п. 2.1 договору застави).

Згідно п. 4.1 договору застави у випадку виконання заставодержателем своїх обов'язків, що випливають з договору поруки, який зазначений в п. 1.2 договору (надалі - погашення), заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені акції без звернення до суду та, на свій розсуд, здійснити будь-яку з таких дій:

4.1.1 - отримати заставлені акції у власність в рахунок виконання забезпечених зобов'язань в порядку, передбаченому даним договором, діючим законодавством України та/або договором про відступлення, як цей термін визначено нижче. В даному випадку вартість заставлених акцій, переданих заставодержателю, визначається на основі заставної вартості. У випадку, якщо заставна вартість перевищує суму погашення, заставодержатель отримує право власності на всі заставлені акції та компенсує заставодавцю суму, яка складає різницю між заставною вартістю та сумою погашення; або

4.1.2 - продати, або будь-яким іншим способом розпорядитися заставленими акціями через проведення одних або більше публічних торгів, або шляхом укладення приватних угод, які будуть проводитися заставодержателем та/або його представником, за вартості, не менше заставної вартості.

У випадку, якщо сторони укладуть договір (угоду) про відступлення (надалі - договір про відступлення), згідно з яким заставодавець передасть у власність заставодержателя заставлені акції або інше майно, передача права власності на заставлені акції буде проведена відповідно до такого договору про відступлення (п. 4.2 договору застави).

26 квітня 2006 року за N 3146165 Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження 8015219 простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Азот", які знаходяться на рахунку у цінних паперах N 010749, відкритому товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" у АТ "ВАБанк", на підставі договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, обтяжувач - відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" (а. с. 144 - 145 т. 1).

В подальшому 2 листопада 2007 року позивачем та першим відповідачем було укладено договір за N 01 про надання відступного по договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року.

Предметом вищевказаного договору є припинення дії договору застави шляхом надання заставодавцем відступного заставодержателю на умовах і в порядку, передбаченому даним договором (з урахуванням пунктів 4.1.1 і 4.2 договору застави, а також ст. 409 Цивільного кодексу РФ), в зв'язку з виконанням заставодержателем (відкритим акціонерним товариством "Сільвініт") своїх зобов'язань перед закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", згідно договору поруки N б/н від 3 травня 2006 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника по договору про надання кредиту N 060/269/06 від 3 травня 2006 року, і виникнення у позичальника по кредитному договору зобов'язань з погашення заборгованості перед відкритим акціонерним товариством "Сільвініт", які були забезпечені договором застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року.

Згідно п. 1.3 вищевказаного договору в якості відступного за даним договором заставодавець передає у власність заставодержателю наступні цінні папери: прості іменні акції відкритого акціонерного товариства "Азот" в кількості 8015219 штук номінальною вартістю 8 грн. 50 коп., зберігачем є відкрите акціонерне товариство "ВіАйБі Банк" Україна.

Відповідно до умов договору про передачу відступного N 01 від 2 листопада 2007 року позивач передав, а перший відповідач прийняв відступне, на умовах і в порядку, передбаченому договором N 01, про що сторони підписали акт N 01 приймання-передачі відступного від 15 листопада 2007 року. Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб (а. с. 45 - 46 т. 1).

15 листопада 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" було укладено додаткову угоду N 1 до договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року.

В пункті 1 додаткової угоди вказано, що у зв'язку з виконанням відкритим акціонерним товариством "Сільвініт" своїх зобов'язань, які виникли згідно договору поруки від 3 травня 2006 року, що підтверджується довідкою, виданою закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк" N 102/6559 від 11 жовтня 2007 року, а також завіреними копіями платіжного доручення N б/н від 7 травня 2007 року та випискою з особового рахунку від 7 травня 2007 року, відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" здійснює звернення стягнення на заставні акції, а саме 8015219 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Азот" без звернення до суду, в зв'язку з виконанням зобов'язань сторонами, згідно умов договору про надання відступного N 01 від 2 листопада 2007 року, у відповідності з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" передає у власність відкритому акціонерному товариству "Сільвініт" вищевказані акції.

У зв'язку із переходом до заставодержателя предмета застави у власність, право застави по договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року припиняється у відповідності з п. 4 ст. 34 Закону Російської Федерації "Про заставу". Подальші дії, здійснювані сторонами по переходу прав власності на вищезазначені цінні папери, регулюються договором про надання відступного N 01 від 2 листопада 2007 року (п. 3 додаткової угоди N 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Вищевказана стаття ЦК України кореспондується зі ст. 12 Закону України "Про заставу".

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору застави, заставою забезпечувалося виконання зобов'язань заставодавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" за договором поруки (основне зобов'язання) від 21 квітня 2006 року, укладеного між заставодержателем (відкритим акціонерним товариством "Сільвініт"), який виступає поручителем, та закритим акціонерним товариством "Міжнародний Московський банк", в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за угодою про надання кредиту N 060/269/06 від 3 травня 2006 року.

Проте, заставодавець не був стороною договору поруки - основного зобов'язання, а тому заставою було забезпечено не існуюча вимога по відношенню до заставодавця (позивача).

Також, умови спірного договору застави передбачали звернення стягнення на заставлене майно не у випадку невиконання зобов'язання, а навпаки - у разі його повного виконання (в даному випадку у разі виконання зобов'язання, що виникало з договору поруки по погашенню кредиту перед банком), що також суперечить положенню про заставу.

Крім того, застава та порука є окремими самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання, зокрема того, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо, а тому забезпечення виконання зобов'язання, що виникає із іншого забезпечення чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір застави цінних паперів з додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору, не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про заставу", а тому вказаний договір слід визнати недійсним, як такий що суперечить закону.

Що стосується визнання недійсним договору N 01 про надання відступного від 2 листопада 2007 року судом враховано наступне:

Порядок звернення стягнення на заставлене майно регулюється ст. 20 Закону України "Про заставу".

Так, згідно ч. ч. 1, 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Способи позасудового звернення стягнення на рухоме майно передбачені Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у тому числі порядок звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (ч. 2 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет застави шляхом надання відступного чинним законодавством України не передбачено.

Згідно ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Предмет відступного передається кредиторові до виконання основного зобов'язання і звільняє боржника від його виконання.

Оскільки, як було встановлено судом, договір застави не відповідає вимогам Закону, тому як наслідок, передання боржником кредитору відступного, в даному випадку передання акцій товариства, по зобов'язанню якого фактично не існувало, суперечить ст. 600 ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору N 01 про надання відступного від 2 листопада 2007 року підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки позивачем заявлено вимогу щодо визнання недійсними договору застави, додаткової угоди до нього та договору про надання відступного, останній просив суд застосувати наслідки визнання угоди недійною.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2006 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск акцій відкритого акціонерного товариства "Азот" та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій. Згідно зі свідоцтвом форма існування акцій емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот" - документарна.

В рішенні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 листопада 2010 року N 1656 "Про затвердження листа" зазначено, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акції існують виключно в бездокументарній формі.

Вищевказана норма відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" набирає чинності з 29 жовтня 2010 р.

Крім цього, згідно з другим реченням частини 2 статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до частини 1 розділу XVII Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.

Закон України "Про акціонерні товариства" був опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" N 202 від 29 жовтня 2008 року.

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства, до 29 жовтня 2010 року акції, які випущенні у документарній формі, повинні бути переведені у бездокументарну форму існування.

Як вбачається з копії розпорядження Черкаського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 109-ЧК від 23 листопада 2010 року про усунення порушень законодавства про цінні папери, станом на 1 листопада 2010 року відкритим акціонерним товариством "Азот" акції, випущені у документарній формі, не переведено у бездокументарну форму.

Знерухомлення цінних паперів - це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію (ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").

Оскільки договір про надання відступного та договір застави судом визнано недійсними, суд дійшов висновку, що вимога позивача про застосування реституції в даному випадку є обґрунтованою.

Фактично на виконання спірних договорів відбулася лише передача акцій (акт прийому-передачі N 1 від 15 листопада 2007 року, а. с. 45 т. 1), тому суд вважає за необхідне зобов'язати першого відповідача повернути позивачу все, що він одержав на виконання спірних правочинів, а саме: 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 грн. 50 коп.

Що стосується решти позовних вимог, судом враховано наступне:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, інтересів та обрати спосіб їх захисту.

Визнання права власності є самостійним способом захисту порушеного права, а не наслідком недійсності правочину (правочинів).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії).

У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.

У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Отже на момент звернення позивача до суду, а також на момент прийняття рішення зі справи позивач не набув права власності на акції відкритого акціонерного товариства "Азот".

Тобто право позивача на даний час не порушено, а вимога про визнання права власності є передчасною.

Водночас, після набрання судового рішення по даній справі законної сили, та його виконання, позивач не позбавлений можливості заявити позов до суду про визнання права власності на акції, якщо це право буде оспорюватись або не визнаватись іншою особою.

За таких обставин позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги, заявленої до другого відповідача, зокрема, про зобов'язання ПАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" внести до зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів емітента відкритого акціонерного товариства "Азот" запис про перехід права власності на 8015219 штук простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Азот" серії N UA3002038261 від відкритого акціонерного товариства "Сільвініт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів", судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 7 та 11 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" безпосередній облік та перереєстрацію прав власності на цінні папери, випущені у бездокументарній формі або знерухомлені, здійснюють зберігачі цінних паперів, тобто комерційні банки або торговці цінними паперами, які є клієнтами депозитарію і у яких власники цінних паперів (депоненти) відкривають рахунки у цінних паперах шляхом укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах.

У відповідності до п. 1 Розділу VIII Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року N 999, облікові реєстри власників цінних паперів формуються зберігачами на підставі записів на відкритих у них рахунках у цінних паперах цих власників станом на кінець операційного дня, що передує визначеній даті обліку, а зведений обліковий реєстр власників цінних паперів - депозитарієм на підставі даних цих облікових реєстрів, наданих зберігачами.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, на момент звернення позивача до суду, а також на момент прийняття рішення зі справи право позивача саме другим відповідачем не порушено.

В зв'язку з чим у задоволенні позову до другого відповідача - відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" слід також відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги немайнового характеру заявлені до першого відповідача, підлягають задоволенню, то державне мито в розмірі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з першого відповідача на користь позивача.

Решта господарських витрат, а саме: державне мито в розмірі 25 500 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, так як в решті позовних вимог, зокрема, про визнання права власності, а також у вимогах до другого відповідача судом відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд вирішив:


1. Позов задовольнити частково. (Постанова N 18/2581)

2. Визнати недійсними договір застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, додаткову угоду N 1 від 15 листопада 2007 року до договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, договір N 01 від 2 листопада 2007 року про надання відступного по договору застави цінних паперів N 01 від 26 квітня 2006 року, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" та відкритим акціонерним товариством "Сільвініт". (Постанова N 18/2581)

3. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Сільвініт" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів" 8015219 штук простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Азот", номінальною вартістю однієї акції 8 грн. 50 коп., загальною номінальною вартістю 68129361 грн. 50 коп. (Постанова N 18/2581)

4. В решті вимог - в позові відмовити. (Постанова N 18/2581)

5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сільвініт", вул. Миру, 14, м. Солікамськ Пермського краю Російської Федерації, ідентифікаційний код 59015001, р/р 40702810049160110089 в Солікамському відділенні N 4929 Західно-Уральського банку Ощадбанку РФ, м. Перм, к/рахунок 30101810900000000603, БІК 045773603, ІНН 5919470097 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро спеціалізованих перекладів", вул. Предславинська, 34-Б, м. Київ, ідентифікаційний код 33303025, р/р 26007000778401 в АКБ "Київ", м. Київ, МФО 322498 - 85 грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (Постанова N 18/2581)

(резолютивна частина у редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. (Постанова N 18/2581), (Постанова N 18/2581)
 попередню редакцію резолютивної частини відновлено у зв'язку із скасування (Постанова N 18/2581) постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. (Постанова N 18/2581) згідно з постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2012 р.) (Постанова N 18/2581)

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом XII ГПК України.

Повний текст судового рішення підписано 21 лютого 2011 року.

 

Суддя

А. В. Васянович





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали