КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

25.11.2004 р.

Справа N 38/754-41/302


Постанову залишено без змін(згідно з постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2005 року) (Постанова N 38/754-41/302)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Зеленіна В. О. (головуючого), Синиці О. Ф., Рєпіної Л. О., за участю секретаря судового засідання - Ціцуашвілі Е. С. та представників сторін: від позивача - П. О. В. (довіреність N 27-14 від 12.01.2003 року), від відповідача - не з'явився, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Алушта, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Києва від 13.07.2004 року у справі N 38/754-41/302 за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Сімферополь, до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ВР АРК), м. Сімферополь, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Алушта (ДПІ) про визнання недійсним п. 10, п. 11 Постанови ВР АРК 124-3/02, встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2004 року (т. 1 а. с. 153) припинено провадження у справі за позовом підприємства "Укрпошта" в особі Кримської дирекції про визнання недійсним п. 10 та 11 Постанови ВР АРК N 124-3/02 "О некоторых вопросах, связанных с исчеслением и уплатой налогов в АРК" (т. 1. a. c. 28 - 29). Ухвала мотивована тим, що у зв'язку з наступним скасуванням спірних пунктів Постановою ВР АРК від 10.06.2003 року N 587-3/03 (т. 1, а. с. 143 - 144) є відсутнім предмет спору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2004 року ухвала суду скасована, а справа направлена на новий розгляд у зв'язку з тим, що скасування самим відповідачем спірних пунктів не є тотожним поняттям визнанню недійсним, в т. ч. й за своїми наслідками.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції в новому складі (суддя Пилипенко О. Є) позовні вимоги задоволено частково та визнано недійсним п. 10 Постанови ВР АРК N 124-3/02. Рішення суду мотивоване тим, що вказаний пункт постанови суперечить чинному законодавству. Стосовно п. 11 зазначеної Постанови, то суд виходив з того, що за своїм змістом він є рекомендаційним, тому не підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду, ВР АРК просить його в частині задоволення  позову скасувати і по суті вимог відмовити. Відповідач вважає, що п. 10 спірної Постанови не регулює питання стягування та сплати комунального податку, а визначає об'єкт оподаткування для платників консолідованого податку.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду обґрунтованим, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Представники позивача та відповідача свої попередні вимоги підтримали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Пункт 10 постанови щодо визначення об'єкта консолідованого податку по річному фонду оплати праці, який обраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, викладено в імперативній формі та всупереч ст. 15 Закону України від 25.06.91 р. "Про систему оподаткування" та Декрету КМУ від 20.05.93 року "Про місцеві податки та збори", так як органи місцевого самоврядування визначають їх самостійно. Цією ж Постановою (п. 14) встановлено відповідний контроль за її виконанням, який покладено, у тому числі, і на Державну податкову адміністрацію в АРК.

Таким чином, висновок суду про обов'язковість цього пункту відповідає матеріалам справи.

Підтвердженням імперативності є й той факт, що сесією Алуштинської міської Ради від 27.08.2000 року прийнято відповідне оскаржуваній Постанові рішення N 4/55 "Про ставки комунального податку, який обраховується з мінімальної заробітної плати". На підставі останнього до позивача Державною податковою інспекцією у м. Алушті рішенням від 30.04.2003 року були застосовані донарахування комунального податку та штрафні санкції.

Факт скасування самим позивачем обох пунктів постанови також свідчить про розуміння останнім невідповідності їх чинному законодавству.

Пункт 11 Постанови ВР АРК N 124-3/02 має похідний характер від п. 10 зазначеної Постанови.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд постановив:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2004 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи N 38/ 754-41/302 повернути до господарського суду м. Києва.

 

Головуючий:

В. О. Зеленін

 

О. Ф. Синиця

 

Л. О. Рэпіна





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали