ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

13.07.2004 р.

N 38/754-41/302


Рішення залишено без змін(згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2004 року) (Постанова N 38/754-41/302)

За позовом

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

До

Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Третя особа

Державна податкова інспекція у м. Алушта

про

визнання недійсним п. 10, п. 11 Постанови ВР АРК N 124-3/02

Суддя  

Пилипенко О. Є.

Представники сторін:

 

від позивача:

П. О. В. - пред. за довір. від 12.01.2002 р. N 27-14 

від відповідача: 

не з'явився 

від третьої особи:

не з'явився. 


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2003 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсними п. п. 10, 11 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 124-3/02 від 19.06.2002 р. "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що спірні пункти постанови суперечать вимогам чинного на момент їх прийняття законодавства, на підставі спірних пунктів постановою третьої особи у справі - Державною податковою інспекцією у м. Алушта - було складено Акт перевірки дотримання податкового та валютного законодавства за N 32/23-1-8/01185705/603, яким встановлено факт неправильного нарахування Алуштинським вузлом поштового зв'язку комунального податку та винесено рішення від 30.04.2003 р. N 0000762301/0/422, в якому донараховано комунальний податок в сумі 5654 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції за несплату комунального податку в сумі 1130 грн. 80 коп., тому, за твердженням позивача, спірні пункти постанови порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні пункти були скасовані Постановою Верховної Ради Автономної Републіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02, тому провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Третя особа у справі проти задоволення позову заперечує, позицію відповідача підтримує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2003 р. суддею Власовим Ю. Л. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 29.12.2003 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2004 р. було припинено провадження у справі N 38/754 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2004 р. ухвала господарського суду міста Києва від 27.01.2004 р. у справі N 38/754 була скасована, справа була направлена на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2004 р. суддею Пилипенко О. Є. справа була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 14.06.2004 р., в засіданні суду оголошувалась перерва на 24.06.2004 p., розгляд справи було відкладено на 13.07.2004 р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судом встановлено:

19.06.2002 р. відповідачем у справі було прийнята Постанова N 124-3/02 від 19.06.2002 р. "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим".

Пунктом 10 цієї постанови було ухвалено, що об'єктом оподаткування (для комунального податку) для філій, відділень та інших відособлених підрозділів платників податку на прибуток юридичних осіб, зареєстрованих за межами Криму та прийнявших рішення про сплату консолідованого податку, здійснюючих діяльність та отримуючих прибутки на території Автономної Республіки Крим, є річний фонд оплати праці, що обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Пунктом 11 спірної постанови рекомендовано сільським, селищним та міським радам прийняти на сесіях рішення про внесення доповнень в положення про порядок стягнення та сплати комунального податку на території відповідного органу місцевого самоврядування виходячи з вимог пункту 10 постанови.

Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (стаття 7 Закону України "Про систему оподаткування").

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону в Україні справляються:

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що до місцевих податків належить також комунальний податок.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

До повноважень відповідача відповідно до п. 8 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим відноситься встановлення податків та пільг по оподаткуванню згідно законів України.

Пунктом 10 Постанови відповідача від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим" передбачено, що об'єктом оподаткування (для комунального податку) для філіалів, відділень та інших відокремлених підрозділів платників податку на прибуток - юридичних осіб, зареєстрованих за межами Криму та які прийняли рішення про сплату консолідованого податку, які здійснюють діяльність та отримують прибуток на території Автономної Республіки Крим, є річний дохід оплати праці, який розраховується виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, як на підставу звернення до суду з позовом про визнання частково недійсної Постанови відповідача від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим", посилається на ту обставину, що його права та охоронювані законом інтереси були порушені, оскільки третя особа у справі при здійсненні планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства Алуштинським вузлом поштового зв'язку і приймаючи рішення за підсумками цієї перевірки керувалася в тому числі і п. 10 спірної постанови, так як, за твердженням позивача, цим пунктом встановлено розмір оплати комунального податку по об'єктах оподаткування виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначені вище доводи, як доказ порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, приймаються судом, оскільки у спірному 10 пункті за змістом постанови йдеться саме про комунальний податок, який дійсно згідно статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення, справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Вказаний Декрет також передбачає, що його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Таким чином, з аналізу п. 10 спірного рішення та вказаних норм права вбачається, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, прийнявши зазначений пункт, перевищила свої повноваження, тому він не відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства.

Статтею 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Тому третя особа у справі не повинна була застосовувати цей пункт при здійсненні планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства Алуштинським вузлом поштового зв'язку щодо нарахування та сплати комунального податку та приймаючи рішення за підсумками цієї перевірки не повинна була застосовувати цей пункт як такий, що прийнятий відповідачем поза межами його компетенції та з порушенням законодавства.

Позивач просить суд також визнати недійсним п. 11 Постанови відповідача від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим", яким відповідач рекомендував сільським, селищним та міським радам прийняти на чергових сесіях рішення про внесення доповнень в положення про стягнення та сплату комунального податку на території відповідного органу місцевого самоврядування виходячи з вимог п. 10 спірної Постанови.

Як вбачається з тексту п. 11 спірної Постанови, він носить рекомендаційний характер і не є обов'язковим для зазначених місцевих рад, тому він не може порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, третя особа у справі при здійсненні планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства Алуштинським вузлом поштового зв'язку і приймаючи рішення за підсумками цієї перевірки не повинна була керуватися п. 11 спірної Постанови, оскільки він носить рекомендаційний характер і стосується лише сільських, поселкових та міських рад.

Проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що п. 10 Постанови від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим" був прийнятий відповідачем поза межами його повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства, що підтверджується п. 3 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 10.06.2003 р. N 587-3/03 "Про внесення змін і доповнень в Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 р. N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік", яким казаний пункт було скасовано.

Зазначеною Постановою був також скасований і п. 11 Постанови від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним п. 10 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим" підлягають задоволенню, оскільки спірний пункт був прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, і його прийняття призвело до прийняття Алуштинською міською радою на 4 сесії 24 скликання рішення від 27.08.2002 р. N 4/55 "Про внесення змін та доповнень до Рішення сесії Алуштинської міської ради від 01.03.2002 р. N 25/4 "Про порядок нарахування та сплату місцевих податків та зборів на території м. Алушти в 2002 р.", яке також не відповідало вимогам чинного законодавства України, однак, всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України було застосовано третьої особою у справі при проведенні планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства Алуштинським вузлом поштового зв'язку та при прийнятті рішення за підсумками цієї перевірки.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним п. 11 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим", то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Пункт 11 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим" носить рекомендаційний характер, тому він не міг порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача в період його дії, крім того, він стосувався сільських, поселкових та міських рад, тому третя особа у справі неправомірно застосувала зазначений пункт спірної постанови при проведенні планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства Алуштинським вузлом поштового зв'язку і приймаючи рішення за підсумками цієї перевірки.

Оскільки спір виник з вини відповідача, суд, керуючись ст. 49 ГПК України прийшов до висновку, що судові витрати підлягають стягнення з відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсним п. 10 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 124-3/02 від 19.06.2002 р. "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим", позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 11 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 124-3/02 від 19.06.2002 р. "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим" задоволенню не підлягають, з поточного рахунку відповідача стягненню підлягає державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в частині визнання недійсним п. 10 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим", в частині визнання недійсним п. 11 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим" в задоволенні позову відмовити.

2. Визнати недійсним п. 10 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 р. N 124-3/02 "Про деякі питання, пов'язані з розрахунком та сплатою податків Автономної Республіки Крим".

3. Зобов'язати Верховну Раду Автономної Республіки Крим протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили опублікувати пункт 2 резолютивної частини цього рішення в офіційному друкованому виданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим та подати суду докази такої публікації.

4. Стягнути з Верховної Ради Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (95000, м. Сімферополь, Р. Люксембург, 1, р/р 2600134, МФО 324021, код ЗКПО 01185562) 85 грн. 00 коп. - державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

 

Суддя

О. Є. Пилипенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали