ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20.10.2011 р.

N К-6721/09


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді-доповідача Усенко Є. А., суддів: Костенка М. І., Маринчак Н. Є., Островича С. Е., Степашка О. І., при секретарі Навасардян М. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у справі N 7/334 Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгума" до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, 2. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві) N 0000714030/0 від 11.10.2007, N 0000714030/1 від 20.12.2007, N 0000714030/2 від 05.03.2008, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва N 0000714030/3 від 13.05.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4467560,40 грн., в тому числі 2233780,20 грн. - основний платіж та 2233780,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві N 0000704030/0 від 11.10.2007, N 0000704030/1 від 20.12.2007, N 0000704030/2 від 05.03.2008, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва N 0000704030/3 від 13.05.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 351934,94 грн., в тому числі 234623,29 грн. - основний платіж та 117311,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У позові про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві N 0000704030/0 від 11.10.2007, N 0000704030/1 від 20.12.2007, N 0000704030/2 від 05.03.2008, податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва N 0000704030/3 від 13.05.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 406,50 грн., в тому числі 271,00 грн. - основний платіж та 135,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції відмовлено.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлену в судовому засіданні відсутність факту передачі позивачем, як комісіонером, придбаних за договором комісії N 1504-01 від 15.04.2007 товарів Дочірньому підприємству "Будівельно-виробниче підприємство "Пілон" (ДП "БВП "Пілон") (комісіонеру) вартістю 13402681,20 грн., у зв'язку з чим відповідно до пункту 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон N 168/97-ВР) у позивача не виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Суд визнав неправомірним зменшення контролюючим органом в податковому обліку ВАТ "Київгума" за 2005 рік (III та IV квартали) та за I квартал 2006 року валових витрат на загальну суму 938493,15 грн., що складає суму процентів за векселем N 3224983466 від 12.07.2005, придбаним у ТОВ "Торговельна фірма "Ліс'С" за договором купівлі-продажу цінних паперів від 12.07.2005 N К226/П/1-1. За висновком суду право позивача на віднесення до валових витрат процентів за векселем передбачене підпунктом 7.9.3 пункту 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон N 334/94-ВР).

Відмовляючи у задоволенні позову стосовно податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 406,50 грн., в тому числі 271,00 грн. - основний платіж та 135,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, суд виходив з того, що позивач у порушення підпункту 5.4.8 пункту 5.4 ст. 5 Закону N 334/94-ВР відніс до валових витрат в податковому обліку за III квартал 2005 року, IV квартал 2006 року та II квартал 2007 року витрати на виплату добових працівникам, що були у направлені у відрядження за кордон, в загальній сумі 1084,00 грн. внаслідок перевищення граничних норм компенсаційних витрат та не підтвердження факту перебування у відрядженні належно оформленими посвідченнями.

В касаційних скаргах СДПІ у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просять скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права: пункту 4.7 ст. 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, пункту 1.32 ст. 1, підпункту 7.9.3 пункту 7.9 ст. 7 Закону N 334/94-ВР.

Заперечуючи проти касаційних скарг, ВАТ "Київгума" просить залишити скарги без задоволення як безпідставні.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму основного платежу 2233780,20 грн. та з податку на прибуток на суму основного платежу 234623,29 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02.10.2007 N 835/40-30/00152253, про порушення позивачем абзацу третього пункту 4.7 ст. 4 Закону N 168/97-ВР внаслідок заниження в податковій декларації за квітень 2007 року обсягу оподатковуваних операцій на 13402681,20 грн., що відповідає вартості товарів (обладнання та запасні частини до нього), придбаних за договором комісії N 1504-01 від 15.04.2007 для ДП "БВП "Пілон"; пункту 1.32 ст. 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст. 5 Закону N 334/94-ВР внаслідок віднесення до валових витрат в податковому обліку за 2005 рік (III та IV квартали) та за I квартал 2006 року валових витрат на загальну суму 938493,15 грн., що складає суму процентів за векселем N 3224983466 від 12.07.2005, придбаним у ТОВ "Торговельна фірма "Ліс'С" за договором купівлі-продажу цінних паперів від 12.07.2005 N К226/П/1-1.

У судовому процесі встановлено, що ВАТ "Київгума" (комісіонер) на виконання договору комісії N 1504-01 від 15.04.2007, укладеного з ДП "БВП "Пілон" (комітент), купив у ПП "Толіман" товарно-матеріальні цінності (обладнання та запасні частини до нього) на загальну суму 13402681,20 грн. (договір купівлі-продажу від 16.04.2007 N 65). Отриманий від продавця товар позивач комітенту не передав, облікував його у бухгалтерському обліку на позабалансовому рахунку 0024 "Товари, прийняті на комісію" (а. с. 32, т. 1). На виконання договору комісії від 23.04.2007 N 1537, укладеного з ДП "БВП "Пілон" (комітент), позивач продав цей товар ДП "Антаріум" по ціні 13603722,05 грн. (договір купівлі-продажу від 27.04.2007 N 34975), отримавши від останнього прості векселі NN АА0610536 та АА0610537 на таку ж загальну номінальну суму, емітовані ДП "Антаріум" 27.04.2007. Вказані векселі позивач згідно з актами прийому-передачі від 27.04.2007 передав послідовно ДП "БВП "Пілон" на виконання договору комісії від 23.04.2007 N 1537, а після зворотного отримання від комітента - ПП "Толіман" на виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу від 16.04.2004 N 65 щодо оплати товару.

У податковому обліку за квітень 2007 року позивач включив до податкових зобов'язань 2267287,01 грн. з операції з поставки товару ПП "Антаріум", до податкового кредиту 2233780,20 грн. -з операції з придбання товару у ПП "Толіман" та 2267287,00 грн. з операції з передачі ДП "БВП "Пілон" векселів як компенсації вартості проданого товару.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.7 ст. 4 Закону N 168/97-ВР у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

За змістом цієї норми юридичним фактом, що породжує податкове зобов'язання платника податку - повіреного, є факт передачі довірителю придбаних за його дорученням та за його рахунок товарів (робіт, послуг), що одночасно є підставою для виникнення у останнього права на податковий кредит. З огляду на встановлену в судовому процесі відсутність факту передачі позивачем товару ДП "БВП "Пілон", придбаного за його дорученням та за його рахунок, суд дійшов правильного висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для збільшення в податковому обліку позивача за квітень 2007 року податкових зобов'язань на 2233780,20 грн. та для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у такому ж розмірі.

Що ж стосується висновку суду стосовно підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 234623,29 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 117311,65 грн., то він не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, в судовому процесі встановлено, що за договором N К226/П/1-1 купівлі-продажу цінних паперів від 12.07.2005 позивач купив у ТОВ "Торговельна фірма "Ліс" 21 простий вексель, емітованих ТОВ "Українська-німецька компанія "Мікант", загальною номінальною вартістю 9150000,00 грн. по ціні 8500000,00 грн. В розрахунок за придбані цінні папери позивач передав продавцю простий вексель власної емісії N 3224983466 від 12.07.2005 з величиною номіналу 8500000,00 грн. та зі ставкою нарахування процентів 15,5 річних. Згідно з актом прийому-передачі від 12.07.2005 нарахування і сплата процентів за векселем здійснюється поквартально до дня його погашення або викупу.

Актами від 30.09.2005, від 30.12.2005 та від 19.03.2006 засвідчено нарахування процентів за векселем N 3224983466 на загальну суму 938493,15 грн., яка в податковому обліку за 2005 рік (9 місяців 2005 року, 2005 рік) та I квартал 2006 року віднесена позивачем до валових витрат.

29.03.2006 за договором купівлі-продажу цінних паперів N К277-1 позивач продав 21 простий вексель ТОВ "Українська-німецька компанія "Мікант" покупцю - ТОВ "Торговельна фірма "Ліс" за ціною 8500000,00 грн., отримавши в розрахунок свій же вексель N 3224983466 від 12.07.2005.

Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями встановлений пунктом 7.9 ст. 7 Закону N 334/94-ВР. Згідно з абзацом першим підпункту 7.9.3 цього пункту за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Наряду з цією нормою пунктом 5.5 ст. 5 Закону N 334/94-ВР встановлені особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. Зокрема, підпунктом 5.5.1 визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 2 частини 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 N 3480-IV вексель є борговим цінним папером як такий, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Якщо норма абзацу першого підпункту 7.9.3 пункту 7.9 ст. 7 визначає податковий період, в якому проценти за цінними паперами відносяться до валових витрат, то норма підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст. 5 - умови віднесення до валових витрат таких процентів. Отже, вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для віднесення позивачем процентів за векселем, суд повинен був керуватися підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 ст. 5, оскільки спір стосується саме складу валових витрат, а не періоду декларування процентів у складі валових витрат.

Відповідно до норми цього підпункту предметом доказування в судовому процесі при вирішенні спору є обставини щодо зв'язку нарахування позивачем процентів за векселем з його господарською діяльністю. Позивач не навів в судовому процесі будь-яких доводів на підтвердження такого зв'язку, доцільності з точки зору загальноприйнятих цілей господарювання витрат в сумі 938493,15 грн. при наступному продажу векселів тому ж самому суб'єкту підприємницької діяльності, в якого він купив ці векселі, за ту ж саму ціну та з отриманням в розрахунок свого ж векселя. Згідно ж пункту 1.32 ст. 1 Закону N 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Порушення судами попередніх інстанцій підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст. 5 Закону N 334/94-ВР призвело до ухвалення незаконних судових рішень про скасування податкових повідомлень-рішень N 0000704030/0 від 11.10.2007, N 0000704030/1 від 20.12.2007, N 0000704030/2 від 05.03.2008, N 0000704030/3 від 13.05.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 351934,94 грн., в тому числі 234623,29 грн. - основний платіж та 117311,65 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на викладене та відповідно до статті 225 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

Касаційні скарги СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000714030/0 від 11.10.2007, N 0000714030/1 від 20.12.2007, N 0000714030/2 від 05.03.2008, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва N 0000714030/3 від 13.05.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4467560,40 грн., в тому числі 2233780,20 грн. - основний платіж та 2233780,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У позові про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000704030/0 від 11.10.2007, N 0000704030/1 від 20.12.2007, N 0000704030/2 від 05.03.2008, податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва N 0000704030/3 від 13.05.2008 відмовити.

Присудити на користь ВАТ "Київгума" з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Є. А. Усенко

Судді:

М. І. Костенко

 

Н. Є. Маринчак

 

С. Е. Острович

 

О. І. Степашко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали