ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 27 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Архан" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила:

Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 6 липня 2007 року N 0001852340/0 та N 0001842340/0; від 19 вересня 2007 року N 0002482340/1 та N 0001842340/1; від 22 листопада 2007 року N 0002482340/2 та N 0001842340/2, якими йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1784957 грн., з яких 1280590 грн. - основний платіж, 505367 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2007 року позов Товариства задовольнив: визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 6 липня 2007 року N 0001852340/0 та N 0001842340/0; від 19 вересня 2007 року N 0002482340/1 та N 0001842340/1; від 22 листопада 2007 року N 0002482340/2 та N 0001842340/2.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 березня 2008 року вищевказану постанову окружного адміністративного суду залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2008 року залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ДПІ просить скасувати усі ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, касаційний суд, виходив із того, що позивач правомірно відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 168/97-ВР) включив до складу податкового кредиту за лютий 2007 року суми ПДВ за податковими накладними, датованими груднем 2006 року та січнем 2007 року, з огляду на отримання цих податкових накладних у лютому 2007 року. У зв'язку з цим у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) та зменшення сум ПДВ (у тому числі заявлених в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата податкуотримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як зазначено у пункті 3.3 "Перевірка достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень - квітень 2007 року" акта від 25 червня 2007 року у ході перевірки Товариства не було встановлено відхилень даних платника від даних перевірки щодо суми податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплаченої отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Аналіз судових рішень, на які посилається ДПІ, обґрунтовуючи заяву, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

Зокрема, заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2008 року про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними повідомлення-рішення. Касаційний суд виходив із того, що позивач не надав суду доказів розрахунків за господарськими операціями, суми ПДВ за якими були віднесені до складу податкового кредиту за липень 2005 року, і цей факт свідчив про порушення приписів пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР. При цьому касаційний суд врахував, що позивач документально підтвердив сплату ПДВ тільки у розмірі 99372 грн. Отже, з урахуванням встановлених у ході перевірки фактів сплати юридичною особою у липні 2005 року постачальникам товарів (послуг) коштів, в тому числі ПДВ у розмірі 99372 грн., висновки акта перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 875421 грн. є правомірними.

У постанові від 8 липня 2010 року про відмову в задоволені позовних вимог щодо визнання недійсними повідомлення-рішення Вищий адміністративний суд України зазначив, що згідно з поданими до податкового органу податковою декларацією з ПДВ за III квартал 2006 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування за цей звітний період товариство визначило суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 8788 грн. Водночас було встановлено, що відповідно до звітних документів за II квартал 2006 року (тобто за попередній податковий період) платник сплатив суму ПДВ, яку відніс до податкового кредиту цього податкового періоду, лише в розмірі 2463 грн. Отже, суми ПДВ, заявлені товариством до відшкодування у III кварталі 2006 року, не були фактично сплачені постачальникам у попередньому податковому періоді, що суперечить положенням Закону N 168/97-ВР.

Таким чином, обставини справ, на рішення у яких посилається ДПІ, відмінні від обставин, що стали підставою для ухвалення судового рішення, про перегляд якого порушено питання. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали