ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.07.2016 р.

Справа N 910/22664/15

Постанову скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 17 травня 2017 року) (Постанова N 3-1295гс16, 910/22664/15)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Самусенко С. С. - головуючого, Плюшка І. А., Татькова В. І., розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" С. В. І. постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі N 910/22664/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації С. В. І. до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг", 2) Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації, за участю представників: від позивача - Г. С. В., від відповідача-1 - А. Д. В., від третьої особи - К. А. П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 касаційну скаргу у справі N 910/22664/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С. С. - головуючий, Плюшко І. А., Татьков В. І. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016.

Вищим господарським судом України задоволено клопотання представника позивача про фіксування судового процесу технічними засобами та відхилено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стадії касаційного провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 розгляд касаційної скарги відкладено.

1. Стислий виклад суті та підстав виникнення спору

ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації С. В. І. звернулося до суду із позовом до ТОВ "Торговий дім "Агрохімхолдинг", Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та просило визнати недійсними договори про внесення змін від 26.09.2014, 07.11.2014, 30.12.2014 та 20.01.2015 до договору іпотеки N 1060; визнати ПАТ "Златобанк" іпотекодержателем з 25.07.2012 нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, а саме квартир NN 24, 55, 156, 190, 202, 208, 218 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, буд. 45/3; скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяження щодо вказаного нерухомого майна.

Позов мотивовано тим, що договори про внесення змін від 26.09.2014, 07.11.2014, 30.12.2014 та 20.01.2015 є нікчемними згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), оскільки банк безоплатно відмовився від власних майнових прав. Також позивач послався на те, що спірні договори укладено всупереч п. п. 3.4.2, 3.4.5 договору застави, без письмової згоди НБУ, як заставодержателя.

2. Зміст та мотиви прийняття рішення місцевого господарського суду

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі N 910/22664/15 позовні вимоги ПАТ "Златобанк" задоволено частково; визнано недійсними укладені між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" та посвідчені нотаріусом договори від 26.09.2014 N 715, від 07.11.2014 N 843, від 30.12.2014 N 985, від 20.01.2015 N 9 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 25.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. О. Д. за реєстровим N 1060; скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяжень обтяжувача ПАТ "Златобанк" щодо квартир N 156, N 24, N 218, N 55, N 190, N 202, N 208 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, буд. 45/3. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладаючи спірні договори про внесення змін від 26.09.2014, 07.11.2014, 30.12.2014 та 20.01.2015 без попереднього отримання передбаченої умовами договору застави письмової згоди НБУ, ПАТ "Златобанк" порушило вимоги ст. ст. 579, 586 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 17 Закону України "Про заставу" та пунктів 3.4.2, 3.4.5 договору застави, укладеного між ПАТ "Златобанк" та НБУ.

Враховуючи положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяження щодо квартир NN 24, 55, 156, 190, 202, 208, 218 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, буд. 45/3 також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у позові про визнання ПАТ "Златобанк" іпотекодержателем з 25.07.2012 нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, а саме квартир NN 24, 55, 156, 190, 202, 208, 218, суд вказав, що дана вимога позивача є зайвою, оскільки дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, так як відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

3. Зміст та мотиви прийняття постанови апеляційного господарського суду

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Тищенко О. В., Власов Ю. Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що зі змісту договору застави майнових прав N 12/3МП від 05.03.2014 не вбачається тлумачення терміну "забезпечувальний договір", у свою чергу ні в договорі застави, ні у наданій позивачем копії частини додатку N 1 до договору застави не міститься відомостей щодо переліку договорів, укладених з метою забезпечення виконання ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" кредитного договору N 106/12-KL.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що внесення змін до іпотечного договору не змінило предмету застави за договором застави, оскільки розмір зобов'язання за кредитним договором не змінився.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що договір застави укладений між ПАТ "Златобанк" та НБУ є обов'язковим для виконання сторонами які його уклали. Невиконання договору особою, яка не є стороною цього договору, не може бути підставою для притягнення її до відповідальності.

Суд вказав, що укладаючи спірні договори, саме позивач порушив взяті на себе зобов'язання за договором застави.

ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" не було зобов'язане узгоджувати з НБУ внесення змін до іпотечного договору.

Так суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ "Златобанк", а відповідно відсутні підстави для задоволення вимог про визнання недійсними договорів.

4. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" С. В. І. не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу".

Договір застави майнових прав N 12/3МП від 05.03.2014 передбачає, що до предмету застави входить: кредитний договір N 106/12-KL від 16.05.2012 та договори іпотеки, що його забезпечують, у тому числі договір іпотеки від 25.07.2012 за N 1060.

Згідно п. 3.4.5 договору застави визначено обов'язок ПАТ "Златобанк" не вносити змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди НБУ. Апеляційний господарський суд не врахував, що відсутність письмової згоди НБУ на укладення договорів про внесення змін від 26.09.2014, 07.11.2014, 30.12.2014, 20.01.2015 до договору іпотеки є підтвердженням недійсності вказаного правочину згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу".

5. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу та в письмових поясненнях

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" вказує на безпідставність її доводів та посилається на ст. 651 ЦК, за якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. За п. 3.1.6 договору іпотеки ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб без отримання згоди іпотекодержателя, яким є позивач, а не НБУ.

В договорі застави майнових прав N 12/3МП від 05.03.2014 відсутні будь-які посилання щодо віднесення забезпечувальних договорів до предмету застави.

Також стверджує, що з 19.08.2014 Правлінням НБУ призначено куратора ПАТ "Златобанк", який у відповідності до постанови N 346 є працівником НБУ та наділений повноваженнями контролю відносно ПАТ "Златобанк", а отже йому було відомо про укладення спірних договорів.

6. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16.05.2012 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" укладено кредитний договір N 106/12-KL, згідно з умовами якого ПАТ "Златобанк" зобов'язувалось надати ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" грошові кошти (кредит), а ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язувалось повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

З метою забезпечення виконання ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами кредитного договору, 25.07.2012 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К. О. Д. за реєстровим номером 1060 (надалі - договір іпотеки).

За п. 1.2 договору іпотеки його предметом є нерухоме майно: 64 квартири, в тому числі за NN 24, 55, 156, 190, 202, 208, 218 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, буд. 45/3.

Крім того, в забезпечення кредитного договору укладено і інші договори іпотеки від 18.07.2012 (57 квартир), від 17.05.2012 (78 квартир), від 13.07.2012 (9 квартир), від 25.05.2012 (72 квартири), від 12.07.2012 (15 квартир), від 31.05.2012 (8 нежитлових приміщень), від 25.05.2012 (житловий будинок).

26.09.2014, 07.11.2014, 30.12.2014 та 20.01.2015 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Торговий дім "Агрохімхолдинг" укладено договори про внесення змін до договору іпотеки за N 1060.

Згідно з умовами вказаних договорів сторонами змінено предмет іпотеки, а саме щодо квартир NN 24, 55, 156, 190, 202, 208, 218 в житловому будинку літ. А-25 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, буд. 45/3 іпотека припиняється.

У зв'язку з цим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення іпотеки та про припинення обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, а саме квартир N 24, N 55, N 156, N 190, N 202, N 208, N 218.

05.03.2014 між Національним банком України як заставодержателем та ПАТ "Златобанк" як заставодавцем укладено договір застави майнових прав N 12/ЗМП у забезпечення належного виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть), зокрема, з кредитного договору від 05.03.2014 N 12, укладеного між заставодавцем та заставодержателем.

Відповідно до п. 1.1 договору застави предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладено між заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку N 1 до цього договору (далі - боржники), що є його невід'ємною частиною. Станом на 26.02.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 3082025020,89 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.

Згідно додатку N 1 до договору застави в забезпечення надано, зокрема, майнові права за кредитним договором N 106/12-KL від 16.05.2012, який укладено із ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг".

За п. 3.4.2 договору застави ПАТ "Златобанк" зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої згоди.

Згідно п. 3.4.5 договору застави ПАТ "Златобанк" зобов'язується не вносити надалі зміни до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди НБУ.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в наведеному в додатку N 1 переліку відсутня пряма вказівка на договір іпотеки від 25.07.2012 за N 1060, укладений між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" з метою забезпечення виконання кредитного договору N 106/12-KL.

Договір застави не містить тлумачення терміну "забезпечувальний договір".

Відомості щодо переліку договорів, укладених з метою забезпечення виконання ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" кредитного договору N 106/12-KL у договорі застави майнових прав N 12/3МП від 05.03.2014 також відсутні.

Судами встановлено, що з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк" С. В. І.

08.06.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" направила ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" повідомлення про нікчемність правочинів, а саме: договорів про внесення змін реєстр. N 715 від 26.09.2014, реєстр. N 843 від 07.11.2014, реєстр. N 985 від 30.12.2014 та реєстр. N 9 від 20.01.2015.

Повідомлення мотивовано тим, що вивівши нерухоме майно з іпотеки, банк зменшив вартість власних майнових прав на суму вартості квартир, які виключені з іпотеки, а тому, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), зазначені правочини є нікчемними.

Також судами встановлено, що 13.05.2015 НБУ листом N 20-02012/32318 повідомив уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що Національним банком як заставодержателем не надавалася згода заставодавцю ПАТ "Златобанк" на відчуження заставленого майна шляхом уступки прав вимоги за кредитними договорами, наведеними в додатку N 1 до листа від 19.03.2015 N 721, які забезпечують виконання зобов'язань за кредитами Національного банку, що не спростовано сторонами.

7. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У ч. 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Згідно ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Згідно ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до ст. 579 Цивільного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про заставу" предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 (Закон N 4452-VI) та п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

8. Мотиви та норми права, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на ст. 12 Закону України "Про заставу" та ст. 584 ЦК України, згідно яких у договорі застави визначаються опис предмета застави.

За п. 4.3.4 постанови пленуму ВГСУ N 1 від 24.11.2014 (Постанова N 1) господарським судам необхідно враховувати, що в разі якщо договір застави не обмежений одним предметом застави, то всі предмети застави повинні бути індивідуалізовані, тобто визначені не лише їх видові ознаки, але й індивідуальні характеристики.

Місцевий господарський суд необґрунтовано розширив предмет застави, вказавши, що в заставу НБУ передано і майнові права за договором іпотеки N 1060 від 25.07.2012.

Як встановлено господарськими судами обох інстанцій, предметом договору застави майнових прав N 12/ЗМП від 05.03.2014 є майнові права за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку N 1 до цього договору.

В наведеному в договорі N 12/ЗМП переліку існує кредитний договір N 106/12-KL від 16.05.2012.

Зважаючи на відсутність у даному переліку зазначення договору іпотеки N 1060 від 25.07.2012, у суду відсутні підстави вважати, що майнові права за цим договором передано Національному банку України у заставу.

Крім того, касаційна інстанція звертає увагу на встановлені апеляційним господарським судом обставини щодо того, що умовами спірних договорів про внесення змін до договору іпотеки не припинились та не змінювались умови кредитного договору, майнові права за яким передано в заставу НБУ, оскільки розмір зобов'язання за кредитним договором не змінився.

Також, апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до додатку N 1 до договору застави, основна сума заборгованості за кредитним договором N 106/12-KL на момент укладення договору застави майнових прав становила 114742639,20 грн., а сума забезпечення відповідно до колонки N 16 додатку N 1 до договору застави становила 205510711,42 грн., тобто вартість заставленого майна була майже в 2 рази вищою ніж заборгованість.

Позивачем не надано доказів, що виведення з іпотеки 7 квартир може призвести до неможливості виконання ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" зобов'язань за кредитним договором.

Для встановлення факту нікчемності правочинів на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) необхідно встановити, чи були вони вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та чи відбувся факт безоплатного здійснення банком відчуження майна, прийняття на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій чи відмови від власних майнових вимог.

За встановленими обставинами спірні договори укладено в межах річного строку до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що забезпечувальний характер іпотеки надає право на задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання основного зобов'язання (ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", ст. 546, 575 Цивільного кодексу України), а відсутність з боку банку на момент укладення спірних договорів майнових вимог до ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" за договором іпотеки від N 1060 від 25.07.2012, унеможливлює відмову від таких майнових вимог.

Укладаючи договори про внесення змін реєстр. N 715 від 26.09.2014, реєстр. N 843 від 07.11.2014, реєстр. N 985 від 30.12.2014 та реєстр. N 9 від 20.01.2015 ПАТ "Златобанк" не відмовився від власних майнових вимог, у зв'язку з чим посилання позивача на те, що спірні правочини є нікчемними, є необґрунтованим.

Також колегія суддів враховує, що за доводами ТОВ "ТД "Агрохімхолдинг" за матеріалами справи право власності на квартири NN 24, 55, 156, 190, 202, 208, 218 за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Леніна, буд. 45/3, стосовно яких припинено іпотеку, перейшло до фізичних осіб на підставі посвідчених нотаріусом договорів купівлі-продажу.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України 05.07.2016 були присутні вільні слухачі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які назвалися власниками та представниками власників зазначених вище квартир.

За ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.

За встановленими судами обставинами висновки апеляційного господарського суду про відсутність порушеного права позивача та відсутність підстав, передбачених законом, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними спірних договорів, та відмова в задоволені позову в цілому, є обґрунтованими та правомірними.

Касаційна інстанція визнає постанову Київського апеляційного господарського суду законною та справедливою.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" С. В. І. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі N 910/22664/15 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

С. Самусенко

Судді:

І. Плюшко

 

В. Татьков




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали