ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.05.2016 р.

Справа N 906/1541/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддів: Акулової Н. В. (доповідач), Кочерової Н. О., Мележик Н. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 с. Нове Києво-Святошинського району Київської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року та рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 року у справі N 906/1541/15 господарського суду Житомирської області за позовом ОСОБА_4 с. Нове Києво-Святошинського району Київської області до Публічного акціонерного товариства "Баранівський Райагрохім" с. Дубрівка Баранівського району Житомирської області за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" м. Київ; 2. Підприємства "Тасман" Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріс-2005" м. Харківпровизнання недійсними рішень правління та наглядової (спостережної) ради ПАТ "Баранівський Райагрохім", оформлені протоколами N 1 від 10.09.2007 року, за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5, (дов. [...]); від відповідача: не з'явився; від третьої особи-1: Б. А. В., (дов. [...]); від третьої особи -2: не з'явився, встановив:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 року у справі N 906/1541/15 (суддя: Машевська О. П.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року у справі N 906/1541/15 (судді: Розізнана І. В., Грязнов В. В., Мельник О. В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач на момент прийняття рішення правлінням ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 року та рішення наглядовою (спостережною) радою ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 року не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства та не підтвердив наявність суб'єктивного матеріального права як акціонера, яке б надавало йому право на звернення до суду.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ОСОБА_4, с. Нове Києво-Святошинського району Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року у справі N 906/1541/15 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року залишити без змін.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні, представник третьої особи-1, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2007 р. загальними зборами акціонерів ВАТ "Баранівський райагрохім" затверджено статут товариства в новій редакції, внесено зміни до внутрішніх положень товариства, обрано голову та членів правління товариства, обрано голову та членів наглядової (спостережної) ради, що оформлено протоколом N 6 від 07.09.2007 р., державна реєстрація якого в нові редакції проведена 10.09.2007 року.

Відповідно до п. 2.5 статуту товариство є власником майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу.

Товариство має право, зокрема продавати та відчужувати іншим шляхом засоби виробництва та інші матеріальні цінності, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому статуту. (п. 2.6 Статуту)

Згідно п. 7.3 статуту загальні збори як вищий орган товариства мають право приймати рішення з усіх питань його діяльності, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління товариства.

Компетенцію загальних зборів товариства визначено у п. п. 1 - 17 п. 7.3 статуту та п. 7.4 статуту передбачено, що повноваження, передбачені п. п. 1, 3, 6, 7, 8, 14, 15, 16 п. 7.3 статуту не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства, оскільки віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Органами управління товариства є також наглядова рада та правління (п. 7.1 статуту).

До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених законом та статутом товариства, а також переданих для вирішення наглядовою радою загальними зборами. (п. 7.15 Статуту)

Відповідно до пп. 13 та 14 п. 7.15 до компетенції наглядової ради належить прийняття рішень про укладання правочинів на суму від 1 (однієї) мінімальної заробітної плати, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент укладання такого правочину та прийняття рішення про укладання правочинів щодо яких є заінтересованість, у випадках, передбачених п. 8.3 цього статуту.

У п. 8.3 статуту визначено, що посадова особа органів управління вважається заінтересованою в укладенні відповідного правочину у разі, якщо ця особа бере участь у правочині як представник або посередник; є пов'язаною особою юридичної особи, яка є стороною правочину, або бере участь у правочині як представник чи посередник (пп. 2 та 5 п. 8.3 статуту).

Відповідно до п. 7.19 статуту правління є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді товариства та організовує виконання їх рішень.

До компетенції правління належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів товариства (п. 7.21 статуту). Згідно пп. 4 п. 7.21 Статуту правління уповноважене приймати рішення про укладення правочинів з одним контрагентом на протязі 1 місяця на суму, що не перевищує 1 (однієї) мінімальної заробітної плати, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент укладання такого правочину.

Роботою правління керує голова правління, який має право приймати рішення про укладення правочинів з одним контрагентом на протязі 1 місяця на суму, що не перевищує 1 (однієї) мінімальної заробітної плати, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент укладання такого правочину та розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, визначених цим статутом, рішеннями загальних зборів та наглядової ради. (п. 7.22. Статуту)

У положенні про наглядову раду визначено, що остання погоджує договори про заставу майна товариства, які укладає голова правління та приймає рішення про укладання правочинів, щодо яких є заінтересованість у випадках, передбачених статутом товариства (пп. 19 та 21 п. 7.1)

10.09.2007 р. на засіданні правління товариства (протокол N 1) та на засіданні наглядової ради товариства (протокол N 1) постановлено погодити підписання договору іпотеки за кредитом підприємства "Тасман" ВОІ "СОІУ" у розмірі 5000000,00 (п'ять мільйонів) гривень в акціонерно-комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) шляхом надання належного на праві власності нерухомого майна товариства, а саме:

- нежитлові будинки хімічної бази за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1484,6 кв. м, балансовою вартістю 529720 грн.;

- нежитлові будинки виробничої бази за адресою: АДРЕСА_2, балансовою вартістю 127603 грн.;

- нежитлові будинки за адресою: АДРЕСА_2, балансовою вартістю 49870 грн.

Вирішено передачу майна в заставу банку оформити шляхом укладення між товариством та банком відповідного договору іпотеки на умовах, встановлених банком. Право підпису договору іпотеки на користь банку постановлено надати голові правління ВАТ "Баранівський райагрохім" ОСОБА_7.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 13.09.2007 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (іпотекодержитель) та відкритим акціонерним товариством "Баранівський райагрохім" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір N 20-5553/3-1, згідно умов якого останній виступив перед банком майновим поручителем підприємства "Тасман" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (як позичальник) за його зобов'язаннями перед акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії N 09-1459/2-1 від 13 липня 2007 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарським судом Житомирської області розглядається справа N 906/279/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до публічного акціонерного товариства "Баранівський райагрохім" про стягнення 1801713,48 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

19.05.2015 р. ОСОБА_4 звернувся до товариства із заявою про надання звіту щодо виплати дивідендів за період з 2007 року, посилаючись на те, що з 2007 року є акціонером товариства.

11.06.2015 р. листом (вих. N 1106-1) голова правління ВАТ "Баранівський райагрохім" ОСОБА_7 повідомив позивача про те, що виплата дивідендів в період з 2007 року по теперішній час не проводилась, а також зазначив про наявність справи N 906/279/14 в господарському суді Житомирської області за позовом банку до майнового поручителя ПАТ "Баранівський райагрохім" про звернення стягнення на предмет іпотеки; у разі винесення господарським судом рішення про звернення стягнення майна товариства, останній зазнає значних фінансових втрат, що негативно вплине на виконання рішення загальних зборів про виплату дивідендів, у разі прийняття такого.

17.06.2015 р. позивач ОСОБА_4 звернувся до відповідача з вимогою про надання йому статутних документів, кредитних договорів, рішень органів управління товариства, фінансову звітність тощо.

Листом від 28.07.2015 року N 2807-1 відповідач ПАТ "Баранівський райагрохім" надав позивачу запитувані останнім документи, згідно визначеного переліку.

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними рішення правління ВАТ "Баранівський райагрохім", яке оформлене протоколом засідання правління ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 р. та рішення наглядової (спостережної) ради ВАТ "Баранівський райагрохім", яке оформлене протоколом засідання наглядової (спостережної) ради ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 р., мотивуючи позовні вимоги тим, що правління товариства та наглядова (спостережна) рада товариства відповідача приймаючи 10.09.2007 року рішення про надання відповідачем майнової поруки за кредитними зобов'язаннями позичальника шляхом укладення іпотечних договорів, діяли з перевищенням своїх повноважень, визначених статутом, положеннями та законодавством, а саме без відповідного рішення загальних зборів акціонерів відповідача, що суперечить п. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України. Укладення з банком іпотечного договору, являється за своєю суттю відчуженням майна товариства, вартість якого перевищує 50 % вартості майна товариства, без попереднього рішення загальних зборів акціонерів, порушує його корпоративні права, а саме правомочності на активи відповідача.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. (п. п. 38, 39 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними. (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Згідно ч. 2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" (Закон N 5178-VI) набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" (Закон N 5178-VI) Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач на підтвердження статусу акціонера товариства надав виписку про операції з цінними паперами за вих. N 13/08-1 від 13.08.2015 р. Доказів на підтвердження статусу акціонера товариства за період з 07.09.2007 р. по 10.09.2007 року позивач не подав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зберігачем цінних паперів ПАТ "Баранівський Райагрохім" є ТОВ "ФК "Даліз-Фінанс", яке діє на підставі ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а саме торгівлі цінними паперами (дилерська діяльність - серія АЕ, N 642051 від 25.05.2015 р., строк дії 22.05.2015 р. - необмежений; брокерська діяльність - серія АЕ, N 642050 від 25.05.2015 р., строк дії 22.05.2015 р. - необмежений); депозитарна діяльність (депозитарна діяльність депозитарної установи - серії АЕ, N 294566 від 28.10.2014 р., строк дії 12.10.2013 р. - необмежений.

З наданої ТОВ "ФК "Даліз-Фінанс" суду апеляційної інстанції інформації станом на 10.09.2007 р. ОСОБА_4 не являвся клієнтом ТОВ "ФК "Даліз-Фінанс", що підтверджується анкетою рахунку у цінних паперах на ім'я ОСОБА_4, в якій вказано, що рахунок даному клієнту був відкритий 04.10.2010 р.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час прийняття рішення правлінням ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 р. та наглядовою (спостережною) радою ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 р. ОСОБА_4 не являвся акціонером ПАТ "Баранівський Райагрохім", а рахунок в депозитарній установі даному клієнту був відкритий лише 04.10.2010 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач на момент прийняття рішення правлінням ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 р. та рішення наглядовою (спостережною) радою ВАТ "Баранівський райагрохім" N 1 від 10.09.2007 р. не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, позивач не підтвердив наявність суб'єктивного матеріального права як акціонера, яке б надавало йому право на звернення до суду.

Судом апеляційної інстанції не прийнято як належний та допустимий доказ завірену копію реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Баранівський Райагрохім" вих. N 1023 від 07.09.2007 р. виданий ЗАТ "Трансферт", згідно якого у власності акціонера ОСОБА_4 станом на 10.09.2007 р. наявна одна акція ВАТ "Баранівський Райагрохім", оскільки реєстр власників іменних цінних паперів ПАТ "Баранівський Райагрохім" (вих. N 1023 від 07.09.2007 р.) завірений першим зберігачем ЗАТ "Трансферт", який припинив своє існування внаслідок банкрутства, оскільки інформація надана ТОВ "ФК "Даліз-Фінанс", який являється зберігачем цінних паперів ПАТ "Баранівський Райагрохім" на сьогоднішній день відрізняється від даних попереднього зберігача цінних паперів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 с. Нове Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року у справі N 906/1541/15 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Н. В. Акулова

Судді:

Н. О. Кочерова

 

Н. І. Мележик




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали