Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання недійсними рішень про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом

lign =center>

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.11.2010 р.  

N К-22714/07 


Вищий адміністративний суд України у складі: судді - Костенко М. І. (головуючий), суддів - Маринчак Н. Є., Острович С. Е., Степашко О. І., Усенко Є. А., при секретарі - Сватко А. О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 у справі N А27/152-07 (22а-969/07) за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (далі - ВАТ "Дніпропетровський трубний завод") до СДПІ про визнання недійсними рішень (судове засідання проведено за участю представників сторін: позивача - Сорокіна В. В., відповідача - Таранової Н. В.), за результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007, позов задоволено; рішення СДПІ від 19.09.2006 N 0000858812/0/22307 та від 16.10.2006 N 0000858812/1/24897 визнано недійсними з тих мотивів, що у разі припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом провадження у справі про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом з причин добровільного погашення таким нерезидентом спірної заборгованості пеня за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті не нараховується з огляду на приписи статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на частину третю статті 4 Закону, за змістом якої рішення суду про припинення провадження у справі є підставою для поновлення строків нарахування пені, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" було укладено експортні контракти: з закритим акціонерним товариством "Євротрейд" (Російська Федерація) від 12.11.2004 N 446/04, з компанією Tubex Rosources Inc. (Канада) від 04.06.2004 N 92/07 та з товариством з обмеженою відповідальністю "АВС" (Російська Федерація) від 25.11.2004 N 425/04, на підставі яких позивачем було здійснено експорт товару. З огляду на недотримання вказаними контрагентами-нерезидентами строків здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар СДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.09.2006 N 0000858812/0/22307, за яким позивачеві нараховано пеню у сумі 499075,72 грн.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами також з'ясовано, що позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами про стягнення з названих контрагентів заборгованості за зазначеними зовнішньоекономічними контрактами; вказані позови були прийняті до провадження. Однак оскільки в ході розгляду справи нерезидентами було в добровільному порядку погашено заборгованість перед позивачем Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України було припинено провадження у відповідних справах.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності нарахування позивачеві пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті з огляду на прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом рішення про припинення провадження у справі внаслідок добровільної сплати заборгованості відповідачем.

Відповідно до статті 4 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною другою цієї ж статті Закону передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

За змістом частини четвертої названої статті Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, Закон передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме - прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

А відтак врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Наведене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.

При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом. Наведене випливає з приписів частини третьої статті 4 Закону, яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення попередній інстанцій та повністю відмовити у позові.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задовольнити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 у справі N А27/152-07 (22а-969/07) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя 

М. І. Костенко 

Судді: 

Н. Є. Маринчак 

  

С. Е. Острович 

  

О. І. Степашко 

  

Є. А. Усенко 


 




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали