ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 20 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Яреми А. Г.,  розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг" (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ), Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА) про визнання недійсними рішень, за заявою СДПІ, встановив:

У жовтні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсними рішення СДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 липня 2008 року N 0000380849 на суму 14620 грн., N 0000400849 на суму 8840 грн., N 0000390849 на суму 9180 грн., N 0000280849 на суму 14280 грн., N 0000410849 на суму 6120 грн.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що з 7 по 9 липня 2008 року працівниками ДПА була проведена перевірка здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, під час якої були встановлені порушення пункту 2 статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон N 265/95-ВР), що полягали у застосуванні Товариством при здійсненні розрахункових операцій непереведених у фіскальний режим роботи, незареєстрованих та неопломбованих реєстраторів розрахункових операцій (гральних автоматів).

На підставі актів перевірки були прийняті спірні рішення про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій.

Товариство вважало, що в його діях немає ознак порушення, тому просило визнати спірні рішення недійсними.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 4 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2010 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, СДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до цього суду.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР та пункту 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі - постанова N 121), заявник послався на постанову Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2011 року (Постанова N К-13049/08, К-13277/08), у якій суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення Товариства від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР, оскільки на час проведення перевірки настав установлений постановою N 121 термін застосування реєстраторів розрахункових операцій при наданні послуг із використанням гральних автоматів.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви СДПІ постанові касаційного суду по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР та пункт 6 додатка до постанови N 121.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати комп'ютерно-касову систему "Фіскал" лише з моменту включення її до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр), тобто з 1 липня 2008 року.

При цьому суд касаційної інстанції також послався на те, що хоча з 1 липня 2008 року комп'ютерно-касову систему "Фіскал" включено до Державного реєстру, однак на час проведення перевірки перевести спірні гральні автомати у режим виконання функцій реєстраторів розрахункових операцій було неможливо з технічних причин.

Таким чином, в діях Товариства відсутній склад відповідного правопорушення, тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

На думку Верховного Суду України, висновок Вищого адміністративного суду України з врахуванням вищенаведеного ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і відповідає правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, зокрема у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2011 року N 21-123а11 (Постанова N 21-123а11) викладено позицію, що до 1 липня 2008 року у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, що переведені у фіскальний режим роботи, оскільки комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів, включено до Державного реєстру лише 1 липня 2008 року наказом ДПА N 430. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з цієї дати.

Враховуючи, що при вирішенні справи касаційний суд правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви СДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І.Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали