Додаткова копія: Про визнання недійсними умов кредитного договору

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20.03.2019 р.

Справа N 486/1459/17

 

Провадження N 14-73цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Гудими Д. А., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянула матеріали справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивачка) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) "Платинум Банк" (далі також - банк) І. Ю. П. (далі - уповноважена особа Фонду), Приватного акціонерного товариства (далі також - ПрАТ) "Ренесанс життя", про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та визнання його таким, що припинив дію у зв'язку з повним виконанням, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року, ухваленого суддею Далматовою Г. А., та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 9 липня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П., учасники справи: позивач: ОСОБА_3 (представник - адвокат Б. А. А.), відповідачі: уповноважена особа Фонду, ПрАТ "Ренесанс життя".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 5 грудня 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила:

1.1. Визнати недійсними з моменту укладення умови кредитного договору зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу (пошта) N 970/8246ECLKB36S11 від 14 квітня 2016 року, укладеного з банком і ПрАТ "Ренесанс життя" (далі - кредитний договір), щодо сплати комісії за надання й обслуговування кредиту, а саме:

1.1.1. Пункт 1.1 - в частині сплати комісії за надання й обслуговування кредиту;

1.1.2. Підпункт "д" пункту 1.2;

1.1.3. Пункти 2.4, 2.7 - у частині сплати комісії за обслуговування кредиту;

1.1.4. Пункт 2.13 - в частині дострокового погашення комісії за обслуговування кредиту та додатку N 1 - графіку платежів до кредитного договору (6) - в частині сплати щомісячної комісії у розмірі 947 грн. (далі - оспорювані пункти щодо комісії);

1.2. Визнати недійсним з моменту укладення договору пункт 6.1 Розділу 6 "Порядок вирішення спорів (Третейське застереження)" кредитного договору (далі - третейське застереження);

1.3. Визнати кредитний договір припиненим у зв'язку з його повним виконанням позивачкою.

2. Мотивувала позов такими обставинами:

2.1. 14 квітня 2016 року позивачка уклала кредитний договір, за умовами якого банк надав їй як позичальнику кредит у сумі 43067,54 грн. на умовах, визначених договором, з терміном повернення коштів - 20 липня 2019 року;

2.2. Відповідно до кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 947 грн. і комісія за надання кредиту - 1295,10 грн.;

2.3. 23 лютого 2017 року Правління Національного банку України прийняло рішення N 95-рш, яким відкликало банківську ліцензію ПАТ "Платинум Банк", а 24 лютого 2017 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення N 743 про початок процедури ліквідації банку з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно і призначення уповноваженої особи Фонду;

2.4. Через зміну 16 березня 2017 року реквізитів банку для погашення заборгованості за кредитним договором, про що позивачка не була повідомлена, вона припинила сплачувати кошти для такого погашення;

2.5. З квітня 2017 року позивачка не мала змоги сплачувати заборгованість з незалежних від неї причин, оскільки через процедуру ліквідації банку у місті Южноукраїнську припинили діяльність його відділення; на телефонні дзвінки представники банку не відповідали; позивачка не могла ані отримати розрахунок заборгованості, ані отримати нові реквізити банку;

2.6. 25 жовтня 2017 року на третій адвокатський запит її представника банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, за яким станом на цей день заборгованість становила 49850,59 грн. із яких: 33475,95 грн. - заборгованість за кредитом; 6384,93 грн - пеня, 7576 грн. - комісія, а 2413,71 грн. - відсотки (далі - розрахунок);

2.7. Позивачка з розрахунком не погодилась, оскільки з моменту укладення кредитного договору та до початку процедури ліквідації банку вона сплачувала щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 947 грн. а всього за цей період - 8523 грн. що суперечить вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів";

2.8. 8 листопада 2017 року на адресу банку позивачка надіслала вимогу про проведення перерахунку заборгованості та пропозицію укласти додаткову угоду про розірвання кредитного договору у зв'язку з повним його виконанням; у відповідь позивачка отримала відмову;

2.9. 29 листопада 2017 року, маючи намір достроково погасити визнану суму заборгованості, позивачка добровільно сплатила на рахунок банку 27878,62 грн.;

2.10. Пункти кредитного договору щодо сплати комісії вважає несправедливими та такими, що порушують права споживача;

2.11. Закріплення третейського застереження у розділі 6 кредитного договору є порушенням Закону України "Про третейські суди" та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки на час укладення цього договору була встановлена заборона на розгляд третейськими судами такої категорії справ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 23 квітня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: визнав недійсними оскаржені пункти кредитного договору щодо комісії та третейське застереження; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Мотивував рішення так:

4.1. Уповноважена особа Фонду є належним відповідачем;

4.2. Оскільки у кредитному договорі відсутні відомості, за які саме послуги банку сплачується комісія з обслуговування кредиту, то оскаржені пункти щодо комісії не відповідають приписам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та є недійсними. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом України постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 (Постанова N 6-1746цс16);

4.3. Предметом третейського розгляду не може бути вирішення спорів між кредитодавцем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору. А тому третейське застереження також слід визнати недійсним;

4.4. Вимога позивачки про визнання кредитного договору припиненим через повне його виконання зумовлюється вимогою про визнання оспорюваних пунктів щодо комісії недійсними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними підпункту "д" пункту 1.2 та пункту 2.4 кредитного договору уповноважена особа Фонду оскаржила в апеляційному порядку.

6. 9 липня 2018 року апеляційний суд Миколаївської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишив без змін.

7. Мотивував постанову так:

7.1. Спір не має ознак публічно-правового в частині вимог до банку в особі уповноваженої особи Фонду, оскільки він виник з приводу виконання цивільно-правової угоди;

7.2. Суд першої інстанції, застосувавши висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 (Постанова N 6-1746цс16), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати оскаржені пункти кредитного договору такими, що відповідають приписам Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки у них немає переліку, розміру та бази розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 9 серпня 2018 року уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Обґрунтував ухвалу тим, що уповноважена особа Фонду оскаржує заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 9 липня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Уповноважена особа Фонду мотивує касаційну скаргу так:

11.1. Спір не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки позов пред'явлений до уповноваженої особи Фонду, яка у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень. Тому спір має публічно-правовий характер, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;

11.2. Суди не врахували приписи частини другої статті 51 ЦПК України, оскільки уповноважена особа Фонду не виступає у спірних правовідносинах як самостійний суб'єкт, а діє від імені банку, і саме банк є належним відповідачем. Вказує на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 910/12294/16 (Постанова N 12-9зг18, 910/12294/16);

11.3. Доводи позивачки в частині недійсності окремих положень кредитного договору необґрунтовані, оскільки цей договір позивачка підписала власноруч, що підтверджує її обізнаність і згоду з його умовами та спростовує твердження позивачки про їх несправедливість.

(2) Доводи позивачки

12. 19 листопада 2018 року позивачка подала відзив на касаційну скаргу. Просить її залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

13. Мотивує скаргу так:

13.1. Відповідачем у справі є саме банк в особі уповноваженої особи Фонду;

13.2. Уповноважена особа Фонду намагається ввести суд в оману, що начебто відповідачем є Фонд або його уповноважена особа;

13.3. Суди правильно вважали окремі пункти укладеного кредитного договору такими, що суперечать вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Звертає увагу на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16 (Постанова N 6-1746цс16).

(3) Позиція ПрАТ "Ренесанс життя"

14. ПрАТ "Ренесанс життя" відзив на касаційну скаргу не надало.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду

15. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій або бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

16. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

17. За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

18. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

19. ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

21. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

22. Позивачка звернулася до суду у цій справі з вимогами про визнання оскаржених пунктів кредитного договору щодо комісії та третейського застереження недійсними, а самого кредитного договору - припиненим у зв'язку з повним виконанням зобов'язань позивачкою.

23. Велика Палата Верховного Суду вважає, що за змістом правовідносин цей спір є приватноправовим, оскільки виник з приводу виконання кредитного договору, укладеного позивачкою з банком і ПрАТ "Ренесанс життя".

24. З огляду на те, що Правління Національного банку України відкликало банківську ліцензію ПАТ "Платинум Банк", а Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про початок процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду, спірні правовідносини регулюються приписами ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів" й іншими нормативними актами з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) (далі - Закон).

25. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених Законом (частина перша статті 3 (Закон N 4452-VI) і пункт 8 частини другої статті 4 Закону (Закон N 4452-VI)).

26. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку, вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення заборгованості позичальників перед банком (пункти 1 (Закон N 4452-VI) і 4 частини першої статті 48 Закону (Закон N 4452-VI)).

27. Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом (Закон N 4452-VI) та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону (Закон N 4452-VI)).

28. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом (Закон N 4452-VI), можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду (частина третя статті 48 Закону (Закон N 4452-VI)).

29. Велика Палата Верховного Суду вважає, що стосовно позивачки, яка є позичальником банку, Фонд владні управлінські функції не здійснює. Спірні правовідносини склалися у позивачки з банком, інтереси якого представляє і від імені якого діє Фонд (його уповноважена особа).

30. Отже, довід уповноваженої особи Фонду про необхідність розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства є необґрунтованим.

(1.2) Щодо уповноваженої особи Фонду як неналежного відповідача

31. Позивачка визначила відповідачами за її вимогами уповноважену особу Фонду та ПрАТ "Ренесанс життя".

32. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

33. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

34. Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 84 - 93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі N 559/1777/15-ц (Постанова N 14-263цс18, 559/1777/15-ц) та у пунктах 16 - 25 постанови від 28 листопада 2018 року у справі N 383/2/17).

35. У касаційній скарзі є довід про те, що уповноважена особа Фонду не виступає у спірних правовідносинах як самостійний суб'єкт, а діє від імені банку, який має бути належним відповідачем.

36. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що відповідачем у справі і є банк, який лише представляє уповноважена особа Фонду; остання ж нібито намагається ввести суд в оману, повідомляючи, що відповідачем визначений Фонд або його уповноважена особа.

37. Велика Палата Верховного Суду погоджується із зазначеним доводом касаційної скарги та вважає, що з огляду на приписи пунктів 1 (Закон N 4452-VI) і 4 частини першої (Закон N 4452-VI) та частини третьої статті 48 Закону (Закон N 4452-VI) у цивільному спорі щодо визнання окремих частин кредитного договору недійсними, а його самого - припиненим у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань належним відповідачем є банк, а не уповноважена особа Фонду, яка у спірних правовідносинах діє від імені банку.

38. Працівники Фонду під час виконання покладених на Фонд функцій перебувають під захистом закону, зокрема, працівники Фонду не несуть відповідальність за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду (пункт 1 частини третьої статті 16 Закону (Закон N 4452-VI)).

39. У позовній заяві позивачка чітко визначала одним з відповідачів саме уповноважену особу Фонду, а не банк (Т. 1, а. с. 1-7). І суд першої інстанції 8 грудня 2017 року відкрив провадження у справі за позовом саме до уповноваженої особи Фонду як відповідача (Т. 1, а. с. 48). Крім того, у відповіді позивачки від 24 січня 2018 року на відзив відповідачем також вказана уповноважена особа Фонду.

40. Отже, позивачка вважала, що відповідачем має бути уповноважена особа Фонду, позови, заявлені до якої, вважаються позовами, поданими проти Фонду, а не проти банку.

41. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов помилкового висновку про те, що уповноважена особа Фонду є належним відповідачем у справі. І позивачка цей висновок суду в апеляційному порядку не оскаржила. Про те, що належним відповідачем є банк, не стверджувала.

42. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними підпункту "д" пункту 1.2 та пункту 2.4 кредитного договору подала уповноважена особа Фонду (Т. 1, а. с. 169-172). Саме за її скаргою апеляційний суд Миколаївської області 4 червня 2018 року відкрив апеляційне провадження (Т. 1, а. с. 178).

43. У протоколі судового засідання суду апеляційної інстанції від 9 липня 2018 року відповідачем вказана уповноважена особа Фонду (Т. 1, а. с. 205), а присутня на цьому засіданні в режимі відеоконференції Х. Л. А. підтвердила, що представляє інтереси уповноваженої особи Фонду.

44. Незважаючи на це, у постанові від 9 липня 2018 року апеляційний суд вказав, що позов заявлений до банку в особі уповноваженої особи Фонду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, не оцінивши законність й обґрунтованість окремих висновків за позовними вимогами.

45. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (частина четверта статті 367 ЦПК України).

46. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

47. Залишивши рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін, обмежившись доводами та вимогами апеляційної скарги за наявності порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених приписів процесуального закону, не спростував висновок суду першої інстанції про те, що належним відповідачем є саме уповноважена особа Фонду, та дійшов неправильного висновку про те, що позовні вимоги були заявлені до банку.

(1.3) Щодо вимог до ПрАТ "Ренесанс життя"

48. Позивачка зазначила відповідачем ПрАТ "Ренесанс життя". Проте жодні позовні вимоги до ПрАТ "Ренесанс життя" стосовно укладеного з ним договору страхування, який є частиною кредитного договору (розділ 4) (Т. 1, а. с. 18), не заявляла. А вимогу про досудове врегулювання спору пред'явила лише уповноваженій особі Фонду (Т. 1, а. с. 38-42), в якій, зокрема, просила укласти з нею додаткову угоду про розірвання кредитного договору у зв'язку з повним виконанням позичальником її зобов'язань і відсутністю претензій у сторін.

49. Ні у позовній заяві (Т. 1, а. с. 1-7), ні у відповіді позивачки на відзив на позовну заяву (Т. 1, а. с. 105-110) не було обґрунтування порушення, оспорення чи невизнання ПрАТ "Ренесанс життя" прав позивачки, як і обставин повного виконання позивачкою чи ПрАТ "Ренесанс життя" зобов'язань за договором страхування, що є частиною кредитного договору.

50. Щодо заявлених позовних вимоги ПрАТ "Ренесанс життя" не висловлювалося ні у судах першої й апеляційної інстанцій, ні під час касаційного провадження.

51. Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані сторонами докази, не встановили порушень прав позивачки з боку ПрАТ "Ренесанс життя" як співвідповідача у справі.

52. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні вимог до ПрАТ "Ренесанс життя" слід відмовити через їх необґрунтованість.

(1.4) Щодо меж касаційного розгляду

53. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини друга та третя статті 400 ЦПК України).

54. Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

55. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, вважаючи належним відповідачем у справі уповноважену особу Фонду, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а суд апеляційної інстанції це порушення не виправив у передбачений процесуальним законом спосіб. Крім того, суди, дослідивши докази, які є у матеріалах справи, не зробили жодних висновків щодо вимог, заявлених до ПрАТ "Ренесанс життя".

(1.5) Щодо інших доводів учасників справи

56. Уповноважена особа Фонду вказує, що кредитний договір позивачка підписала власноруч, що підтверджує її обізнаність і згоду з його умовами та спростовує твердження позивачки про їх несправедливість.

57. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що суди правильно вважали окремі пункти кредитного договору такими, що суперечать вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

58. З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неналежності уповноваженої особи Фонду як відповідача у справі доводи щодо недійсності окремих пунктів кредитного договору, які, на думку позивача, суперечать зазначеному Закону, як і доводи про повне виконання позивачкою перед банком зобов'язань за кредитним договором, можуть бути досліджені у спорі з належним відповідачем.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

60. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

61. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

62. Враховуючи те, що уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у цій справі, а вимоги до ПрАТ "Ренесанс життя" позивачка не обґрунтувала, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: скасувати заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 9 липня 2018 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтею 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" І. Ю. П. задовольнити частково.

2. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 9 липня 2018 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення: у задоволенні позову ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" І. Ю. П., Приватного акціонерного товариства "Ренесанс життя" про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та визнання його таким, що припинив дію у зв'язку з повним виконанням, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

 

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

О. С. Золотніков

 

В. С. Князєв

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

О. Б. Прокопенко

 

Л. І. Рогач

 

І. В. Саприкіна

 

О. М. Ситнік

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали