ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.12.2017 р.

N К/800/6560/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Цвіркуна Ю. І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І. О., Маринчак Н. Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі N 826/16838/16 (Ухвала N 826/16838/16) за позовом Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування податкової консультації, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування податкової консультації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 року у справі N 826/16838/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (Ухвала N 826/16838/16), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною та скасовано податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 13.10.2016 року N 22278/6/99-99-15/02-02-15. Зобов'язано Державну фіскальну службу України надати Публічному акціонерному товариству "Дікергофф Цемент Україна" податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом від 21.09.2016 року N 468 щодо надання письмової індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, а саме щодо права ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" включити суми накопичених станом на 31.12.2015 року податкових збитків ПАТ "ЮГцемент" та ПАТ "Волинь-Цемент" до суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" та відповідно зменшити фінансовий результат до оподаткування ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" на зазначені суми збитків у відповідності до підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України.

Листом Державної фіскальної служби України від 13.10.2016 року N 22278/6/99-99-15/02-02-15 позивачу повідомлено, що фінансовий результат до оподаткування платника податку - правонаступника, не зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що обліковувалось у платника податків (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) в процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта, оскільки норми Кодексу, в редакції, чинній з 01.01.2015 року, не передбачають перехідних положень, що надають право платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків.

Не погоджуючись із вказаною податковою консультацією позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання її недійсною та скасування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при наданні оскаржуваної податкової консультації контролюючим органом не враховано загальні принципи податкового законодавства, а висновки суперечать діючим нормам податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно із п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (абз. 2 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із спірною консультацією відповідач посилається на відсутність в редакції Податкового кодексу України, чинній з 01.01.2015 року, норм, які б прямо надавали право платникам, які приєднали іншого збиткового платника податку при реорганізації, здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток його податкових збитків.

Встановлено, що до ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" було приєднано шляхом припинення Публічне акціонерне товариство "ЮГцемент" та Публічне акціонерне товариство "Волинь-Цемент".

Рішення про припинення вказаних суб'єктів господарювання шляхом приєднання до ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" було прийнято на позачергових загальних зборах акціонерів та пов'язано з необхідністю консолідації цементного бізнесу (заводів) групи компаній Дікергофф ГмбХ в Україні, а саме ПАТ "ЮГцемент", ПАТ "Волинь-Цемент" та ПАТ "Дікергофф Цемент Україна".

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

У відповідності до пп. 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Підпунктом 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків або цілісний майновий комплекс державного чи комунального підприємства передається в оренду чи концесію, грошові зобов'язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку: якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися.

У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом (п. 98.9 ст. 98 Податкового кодексу України).

Отже, вказані норми Податкового кодексу України не містять жодних обмежень щодо врахування правонаступником у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів збитків реорганізованого підприємства.

Посилання податкового органу на пп. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України та те, що підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинно скласти податкову декларацію з податку на прибуток (Наказ N 897) за звітний період, на який припадає дата його поєднання та те, що таке підприємство повинно самостійно здійснити розрахунок з бюджетом, є необґрунтованими з огляд на таке.

Підпунктом 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Разом з тим, слід зазначити, що ПАТ "ЮГцемент", ПАТ "Волинь-Цемент" припинено шляхом в результаті реорганізації, а не ліквідації, що є різними формами припинення діяльності підприємства.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У свою чергу, пункт 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак Податковим кодексом України встановлена, зокрема, можливість використання положень інших нормативно-правових актів для цілей оподаткування, якщо вони не суперечать Податковому кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104 вказаного Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У частині другій статті 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Встановлено, що позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" та позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "ЮГцемент", ПАТ "Волинь-Цемент" були прийняті рішення про затвердження передавальних актів ПАТ "ЮГцемент", що приєднується до ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" станом на 31.12.2015 року, відповідно до яких внаслідок реорганізації ПАТ "ЮГцемент", ПАТ "Волинь-Цемент" єдиним правонаступником усього його майна, всіх майнових та немайнових прав та обов'язків, включаючи права та обов'язки щодо всіх кредиторів та боржників, а також включаючи права та зобов'язання, які оскаржуються в судовому, так і в позасудовому порядку, майнових прав та обов'язків за цим актом стало ПАТ "Дікергофф Цемент Україна".

Отже, ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" є єдиним та повним правонаступником і власником майна, майнових та немайнових прав та обов'язків ПАТ "ЮГцемент" та ПАТ "Волинь-Цемент" з 01.01.2016 року.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що все майно, майнові та немайнові права та обов'язки ПАТ "ЮГцемент" та ПАТ "Волинь-Цемент", на підставі вказаних вище передавальних актів перейшли з 01.01.2016 року до ПАТ "Дікергофф Цемент Україна", а тому ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" прийняв на свій баланс всі активи та зобов'язання ПАТ "ЮГцемент" та ПАТ "Волинь-Цемент", у тому числі відстрочені податкові активи та зобов'язання, що були сформовані на момент приєднання підприємств (підписання відповідних передавальних актів).

Таким чином, у справі, що переглядається, суди, надаючи правову оцінку оспорюваній податковій консультації, обґрунтовано зазначили про те, що вона суперечить нормам, які регулюють питання щодо права включити суми накопичених станом на 31.12.2015 року податкових збитків ПАТ "ЮГцемент" та ПАТ "Волинь-Цемент" до суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та, відповідно, зменшити фінансовий результат до оподаткування ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" на зазначені суми збитків у відповідності до підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі N 826/16838/16 (Ухвала N 826/16838/16) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Ю. І. Цвіркун

Судді:

І. О. Бухтіярова

 

Н. Є. Маринчак




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали