ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

04.08.2011 р.

Справа N 2а/0470/7381/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Коренева А. О., при секретарі - Литвиній Ю. Ю. (за участю представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - Овсяникової Л. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування вимоги, встановив:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 01.02.2011 N 44. В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши в їх обґрунтування, що ФОП ОСОБА_3 у січні 2011 р. (за лютий 2011 р.) та у лютому 2011 р. (за березень 2011 р.) сплатив єдиний податок розмірі частини єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме 43 відсотки нарахованого єдиного податку, що відповідає положенням Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", які з 01.01.2011 мають бути застосовані з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 8 Розділу XX Податкового кодексу України, та положенням постанови КМУ "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727", з урахуванням змін, що набрали чинності з 01.01.2011.

Представник відповідача, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що станом на 20.01.2011 у позивача, з урахуванням наявної переплати у розмірі 109,63 грн., виникла недоїмка з єдиного податку в сумі 460,37 грн. Недоїмка за вказаним платежем виникла у зв'язку з тим, що до моменту відкриття Державним казначейством нових рахунків з обліку надходжень для державного та місцевих бюджетів (до 07.02.2011), сплата єдиного податку має бути проведена сумі 100 % від нарахованих сум, тобто відповідач мав сплатити у січні (за лютий 2011 р.) 1000 грн. Враховуючи викладене, а також лист ДПА України від 14.02.2011 N 4019/7/15-0117 (Лист N 4019/7/15-0117), податкова вимога від 01.02.2011 N 44, сформована ДПІ автоматично на підставі даних картки особового рахунку, є законною та скасуванню не підлягає.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечують сторони, ОСОБА_3 пройшов державну реєстрацію фізичної особи - підприємця 21.05.2010 за N НОМЕР_2, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 N 727/98 (далі - Указ N 727), що підтверджується Свідоцтвом від 16.12.2010 серія НОМЕР_3 (а. с. 5), ставка податку дорівнює 200 грн. на місяць, з урахуванням кількості працюючих у першому кварталі 2011, яка відповідно до звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку дорівнює 8 чол. (а. с. 7), ставка єдиного податку збільшена до 1000 грн. на місяць.

Судом встановлено, що 01.02.2011 відповідачем відносно позивача була сформована податкова вимога N 44, за змістом якої станом на 01.02.2011 сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 460 грн. 37 коп. Зазначена сума боргу виникла з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за звітний період - лютий 2011 р. Не погодившись з отриманою податкової вимогою, Позивач оскаржив її в адміністративному порядку до ДПА у Дніпропетровській області. Рішенням ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 06.04.2011 N 10363/10/24-227 скарга позивача від 02.03.2011 N 2/03-11 залишена без задоволення, податкова вимога без змін (а. с. 17 - 20). На думку контролюючого органу, позивач, здійснюючи сплату єдиного податку у січні 2011 р., мав сплатити ставку єдиного податку у розмірі 100 %, а не 43 %, оскільки відповідно до підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 р. здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2011.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваної податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до документів наданих Позивачем, 03.12.2010 платіжним дорученням N 83 ним був сплачений єдиний податок за січень 2011 року в сумі 800 грн., 06.12.2010 платіжним дорученням N 86 - сплачений єдиний податок за січень 2011 року в сумі 200 грн. (а. с. 8 - 9). Таким чином, ставка єдиного податку у розмірі 1000 грн. за січень 2011 р. сплачена позивачем в повному обсязі у грудні 2010 р. Такі дії позивача узгоджуються з порядком оплати єдиного податку, який діяв до 01.01.2011, встановлений Указом N 727 та Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 N 599, (далі - Порядок N 599). Так, відповідно до п. 2 Указу, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: - до місцевого бюджету - 43 відсотки; - до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; - на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Суд відмічає, що з 01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), відповідно до п. 1 Підрозділу 8 Розділу XX якого були встановлені особливості справляння єдиного податку.

Так, зазначеним пунктом ПК встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей:

- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Враховуючи наведені положення ПК, Кабінетом Міністрів України постановою N 1196 від 27.12.2010 були внесені зміни до постанови КМУ від 16.03.2000 N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727", а саме п. 6 постанови N 507 викладений у такій редакції:

6) розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється.

Суб'єкт малого підприємництва сплачує:

- 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

- 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постанова КМУ N 1196 опублікована 30.12.2010 в газеті "Урядовий кур'єр" N 246 та набрала чинності - 01.01.2011, як зазначено у п. 2 постанови N 1196.

Аналіз наведених змін в положеннях чинного законодавства, дає підстави для висновку, що з 01.01.2011 платники єдиного податку, здійснюючи оплату єдиного податку за звітні періоди 2011 р., мають сплачувати частку єдиного податку, а саме у розмірі 43 % від ставки такого податку, на рахунки бюджету. При цьому, сплата частини єдиного податку у розмірі 43 % має відбуватись в порядку та строки, визначені Указом N 727, з урахуванням Порядку N 599. Сплата 57 % нарахованого єдиного податку має сплачуватись платниками на рахунки органів ПФУ як частина суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, сплата 57 % ставки єдиного податку як частина суми єдиного внеску має відбуватись в порядку та строки, визначені Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон N 2464), відповідно до положень якого платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Враховуючи наведене, з огляду на положення Указу N 727 та Порядку N 599, за змістом яких у разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку, сплата Позивачем частки єдиного податку у розмірі 43 % від його ставки за лютий 2011 р. (тобто 430 грн.) має бути сплачена до 20 січня 2011 р.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення N 4 від 18.01.2011, відповідно до якого Позивачем сплачений єдиний податок за лютий 2011 р. у розмірі 430 грн. (а. с. 10). Такі дії Позивача свідчать про своєчасну сплату 43 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, та є такими, що відповідають викладеним вище вимогам податкового законодавства, з урахуванням змін до нього, які набрали чинності з 01.01.2011.

Відносно сплати 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону N 2464 виключно цим Законом встановлюються: платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність. Контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску здійснює, відповідно до ст. 12 Закону N 2464, Пенсійний фонд України. Таким чином, строком сплати єдиного внеску за січень 2011 року є 20.02.2011, а за лютий 2011 року є 20.03.2011, органом, уповноваженим контролювати дотримання встановлених строків сплати і суми сплаченого податку є Пенсійний фонд України. Отже станом на дату винесення оскаржуваної податкової вимоги, строк сплати розміру єдиного податку як частини єдиного внесу (57 %) не настав. Крім того, суд відмічає, що суми збору з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, порядок їх нарахування, обчислення та сплати здійснює Пенсійний фонд України, а не органи державна податкова служба.

Твердження відповідача, що платежі з єдиного податку, сплачені у січні 2011 р., мають бути здійснені у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2011, а також його посилання на те, що саме з дати відкриття Державним казначейством України спеціальних рахунків, тобто з 07.02.2011, має відбуватись сплата єдиного податку з урахування особливостей, суд вважає помилковими, адже вони суперечать наведеним вище положенням податкового законодавства.

Так, відповідно до підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК зарахування до бюджетів та фондів єдиного податку в порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2011, допускається відносно того єдиного податку, який сплачується у січні 2011 р. за останній звітний період 2010 р. Як встановлено в судовому засідання та не заперечується сторонами єдиний податок за всі звітні періоди 2010 р. сплачений позивачем у 2010 р. У січні 2011 р. Позивач сплачував розмір єдиного податку за звітний період - лютий 2011 р., який не є та не може бути останнім звітним періодом 2010 р.

Також суд зауважує, що законодавець не обумовлює застосування платниками єдиного податку встановлених підрозділом 8 розділу XX "Перехідні положення" ПК особливостей датою відкриття Державним казначейством України рахунків з обліку надходжень до державного та місцевих бюджетів. Посилання відповідача в своїх запереченнях та поясненнях на лист ДПА України від 14.02.2011 N 4019/7/15-0117 (Лист N 4019/7/15-0117) є некоректним, оскільки означений лист на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 31.03.2011 N 16422/1/1-11 відкликаний листом ДПА України від 31.05.2011 N 15194/7/15-0117 (Лист N 15194/7/15-0117).

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведена правомірність прийняття податкової вимоги від 01.02.2011 N 44, доводи позивача та додані в їх підтвердження письмові документи свідчать про своєчасну сплату законодавчо встановленого розміру єдиного податку на рахунки бюджету, контроль за сплатою якого покладений на органи державної податкової служби, отже позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги від 01.02.2011 N 44 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8 - 12, 69, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування вимоги - задовольнити.

Визнати противоправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 01.02.2011 N 44.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (податковий номер - НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 08.08.2011.

 

Суддя

А. О. Коренев

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали