ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 травня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (далі - Підприємство) до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання недійсною вимоги, встановила:

У березні 2009 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати вимогу управління ПФУ від 4 листопада 2008 року N Ю-250 про сплату 23829531 грн. 65 коп. боргу (недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), яка не перерахована позивачем у строк, встановлений частиною шостою статті 20 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV).

На обґрунтування своїх позовних вимог Підприємство посилалося на те, що зазначеною статтею Закону визначено порядок перерахування страхових внесків, за яким такі внески сплачуються страхувальниками одночасно з одержанням коштів на оплату праці (виплату доходів). Проте відповідач при визначенні цієї суми як недоїмки та при винесенні оскаржуваної вимоги про її сплату не перевірив факт одержання Підприємством цих коштів.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовив. Харківський апеляційний адміністративний суд від 16 лютого 2010 року та Вищий адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2012 року це рішення залишили без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що Підприємство не виконало покладений на нього частиною шостою статті 19, частиною шостою статті 20 Закону N 1058-IV обов'язок щодо своєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і не сплатило протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду нараховані за вересень 2008 року страхові внески.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Підприємство просить скасувати постанову суду касаційної інстанції. На обґрунтування заяви позивач додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2011 року (К-38964/10), 16 червня 2011 року (К-31123/09) (Ухвала N К-31123/09) та 2 червня 2011 року (К-26169/09) (Ухвала N К-26169/09), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, обґрунтовано виходив із того, що в доданих до заяви позивача ухвалах суду касаційної інстанції від 20 квітня 2011 року, а також від 2 (Ухвала N К-26169/09) та 16 червня 2011 року (Ухвала N К-31123/09) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 20 Закону N 1058-IV.

Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права, вважає правильним висновок останнього в оскаржуваній ухвалі про те, що обов'язок щодо сплати страхових внесків у встановлений Законом N 1058-IV строк не залежить від того, чи були зазначені суми одержані Підприємством після їх нарахування для оплати праці (виплати доходів).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону N 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначається статтею 20 Закону N 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663 (далі - Інструкція).

За правилами абзацу першого частини шостої статті 20 Закону N 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески (абзац перший підпункту 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески (абзац четвертий підпункту 5.1.6 цього ж пункту; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Таке правило узгоджується з положеннями статті 19 Закону N 1058-IV (чинної на час виникнення спірних відносин), відповідно до частини шостої якої страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону N 1058-IV, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про правомірність вимоги управління ПФУ щодо сплати страхових внесків, які позивач не перерахував у строк, встановлений частиною шостою статті 20 Закону N 1058-IV, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Ураховуючи наведене, у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви Харківського державного авіаційного виробничого підприємства відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали