ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 березня 2012 року

Колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 1 до управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі - Управління), Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим, Міністерства праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій, стягнення заборгованості та моральної шкоди, встановив:

У вересні 2007 року Особа 1 звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління щодо ненарахування йому щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3551-XII), стягнути недоплачену разову допомогу та відшкодувати моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2007 році позивачу як інваліду війни III групи виплачено щорічну разову допомогу у розмірі меншому, ніж визначено статтею 13 Закону N 3551-XII (сім мінімальних пенсій за віком). Внаслідок порушення його права на забезпечення достатнього рівня життя, соціальний захист з боку держави, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у погіршенні його стану здоров'я і оцінюється ним у 10000 грн.

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим постановою від 6 грудня 2007 року позов задовольнив частково: визнав дії Управління щодо незаконної сплати щорічної разової грошової допомоги у 2007 році Особі 1 неправомірними; зобов'язав стягнути з Управління на користь Особи 1 кошти у розмірі 2542, грн., а також 1500 грн. моральної шкоди.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим постановою від 11 березня 2008 року рішення суду першої інстанції скасував у частині стягнення моральної шкоди та у цій частині ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. В решті рішення залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 22 квітня 2010 року рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасував та в цій частині ухвалив нове - про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами Особа 1 просить скасувати рішення касаційного суду, залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування скарги додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2008 року, від 2 липня та 18 лютого 2009 року, в яких по-іншому і правильно, на думку позивача, застосовано статтю 13 Закону N 3551-XII та статтю 29 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489-V).

Перевіривши наведені скаржником доводи, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статі 13 Закону N 3551-XII інвалідам війни III групи та особам, прирівняним до них, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 13 статті 71 Закону N 489-V дію названої норми в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік, статтею 29 встановлено виплату цієї допомоги у розмірі 300 грн.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (далі - Рішення N 6-рп/2007) вказані положення Закону N 498-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, яка розглядається, виходив із того, що стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону N 498-V втратили чинність із дня ухвалення Рішення N 6-рп/2007, тобто з 9 липня 2007 року, а виплата відповідачем щорічної разової грошової допомоги здійснювалася до 5 травня 2007 року - в період, коли наведені норми Закону були чинними, а їх виконання - обов'язковим. Відтак дії Управління на час виплати позивачу зазначеної Законом N 3551-XII одноразової грошової допомоги були правомірними.

Такий висновок суду грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень. При цьому позивач не позбавлений можливості захистити своє право на отримання недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги в порядку, визначеному частиною третьою статті 152 Конституції України.

Враховуючи, що касаційний суд при вирішенні справи правильно застосував норми матеріального права, підстав для задоволення заяви немає.

Керуючись абзацом четвертим пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та статтями 241, 242, частиною другою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги Особи 1 відмовити

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали