ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Коротких О. А., Кривенди О. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - державний реєстратор, РДА відповідно), РДА, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просив визнати неправомірними дії РДА щодо скасування державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (далі - ТОВ), відмінити державну реєстрацію припинення ТОВ, зобов'язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, повідомити засновників цього товариства про внесення такого запису, а також видати свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що господарський суд м. Києварішенням від 21 грудня 2009 року, яке набуло законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ про визнання недійсними рішень загальних зборів позов задовольнив: визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ від 2 лютого 1998 року про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ, прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997 рік, затвердження виходу зі складу учасників ТОВ ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Також визнав недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ від 15 січня 1999 року про ліквідацію ТОВ, призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора ТОВ та підготовку документів до скасування державної реєстрації.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав неправомірними дії РДА щодо скасування 17 травня 1999 року державної реєстрації ТОВ, скасував запис про державну реєстрацію припинення ТОВ. Зобов'язав РДА внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення ТОВ із одночасним повідомленням засновників ТОВ про внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису, також зобов'язав РДА при надходженні реєстраційної картки видати ОСОБА_1 свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 січня 2011 року рішення суду першої інстанції скасував та в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій РДА щодо скасування державної реєстрації ТОВ відмовив. У решті позовних вимог ОСОБА_1 провадження у справі закрив.

На обґрунтування рішення суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на те, що предметом позовних вимог є захист корпоративних прав ОСОБА_1, а зазначений спір є приватно-правовим, який належить розглядати у порядку господарського судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 вересня 2011 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, а постанову суду першої інстанції залишив у силі.

При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій або бездіяльності. Спірні відносини, в яких державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Цей суд також зазначив, що визнання недійсним рішення загальних зборів про ліквідацію товариства тягне за собою визнання неправомірною реєстрацію припинення діяльності товариства, яка була вчинена на підставі такого рішення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 січня 2012 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 3, 4, 17 КАС та пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справах, судові рішення касаційного суду в яких додано до заяви, предмет спору стосується не лише оскарження рішення районної державної адміністрації, а й, зокрема, рішення загальних зборів товариства, у зв'язку з чим касаційний суд у цих справах дійшов висновку про непоширення на ці правовідносини юрисдикції адміністративних судів.

Так, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2009 року вбачається, що позовні вимоги про визнання незаконним розпорядження районної державної адміністрації, відміну державної реєстрації припинення юридичної особи обґрунтовані тим, що посадові особи підприємства надали органу державної реєстрації сфальсифіковані протоколи загальних зборів уповноважених членів підприємства, рішення на яких фактично не приймалися, у зв'язку з чим касаційний суд дійшов висновку про те, що предметом позову в цій справі є захист корпоративних прав позивача, тому такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У справі,ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2010 року, в якій також додано до заяви, предметом спору, зокрема, було визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, тому суд дійшов висновку, що вимога до суб'єкта владних повноважень про державну реєстрацію припинення юридичної особи є похідною, а отже, спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2010 року суд крім вимог щодо визнання незаконними дій районної державної адміністрації розглядав спір про визнання недійсними, зокрема, рішення загальних зборів товариства, статуту та установчого договору, у зв'язку з чим касаційний суд дійшов висновку про те, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що спір про неправомірність скасування державної реєстрації ТОВ, відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, а також зобов'язання вчинити дії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір у частині визнання недійсними рішень загальних зборів цього ТОВ розглянуто у порядку господарського судочинства.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

В. Л. Маринченко

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали