ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 15 квітня 2009 року

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Бутенка В. І. (доповідач), Лиски Т. О., Панченка О. І., Мироненка О. В., Чумаченко Т. А., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років, визнання права на призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я, встановив:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська N 55 від 25 квітня 2005 року про відмову їй у призначенні пенсії за вислугою років як працівнику закладу охорони здоров'я згідно із п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також зобов'язати відповідача призначити таку пенсію з урахуванням її стажу роботи з 1 вересня 2003 року по 14 березня 2005 року на посаді медичної сестри з фізіотерапії в Центрі медичної естетики Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт".

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона має стаж роботи в закладах охорони здоров'я 25 років і відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на пенсію незалежно від віку, в зв'язку з чим 24 березня 2005 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак в цьому їй було відмовлено з тих підстав, що час роботи з 1 вересня 2003 року по 14 березня 2005 року на посаді медичної сестри з фізіотерапії в Центрі медичної естетики Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" не може бути зарахований до спеціального стажу, оскільки вказаний Центр медичної естетики не відноситься до установ охорони здоров'я.

Посилаючись на те, що Центр медичної естетики Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" згідно ліцензії, виданої Міністерством охорони здоров'я України є закладом охорони здоров'я, а займана нею посада медичної сестри з фізіотерапії внесена до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, ОСОБА_1 вважала неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська у призначенні їй пільгової пенсії і просила задовольнити її позов.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 28 листопада 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 14 травня 2007 року це судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач у наданих запереченнях на цю касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у скарзі доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка має необхідний стаж роботи в установі охорони здоров'я, що дає їй право на призначення пенсії незалежно від віку.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення позивачки до суду слугувало те, що Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська не зарахувало до спеціального стажу період її роботи з 1 вересня 2003 року по 14 березня 2005 року на посаді медичної сестри з фізіотерапії в Центрі медичної естетики Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт", в зв'язку з чим їй було відмовлено у призначенні пенсії.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно було враховано те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт" згідно своїх статутних документів створено як заклад охорони здоров'я і діяло на підставі відповідної ліцензії, виданої Міністерством охорони здоров'я України.

Такий висновок апеляційного суду відповідає положенням ст. ст. 3, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, введених в дію Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 1992 року N 2802-XII, згідно яких закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Цією ж статтею визначено, що заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.

Необхідною умовою створення закладів охорони здоров'я є їх державна реєстрація та акредитація, порядок якої визначається актами законодавства України.

Офіційним визнанням статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності, відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 765 (із змінами та доповненнями), є державна акредитація закладу охорони здоров'я.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.

Між тим з матеріалів справи видно, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт" отримало ліцензію на зайняття медичною практикою 12 січня 2004 року і відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я отримало державний акредитаційний сертифікат в межах встановленого цим порядком дворічного строку.

За таких обставин судом апеляційної інстанції прийнято правильне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

За правилами ч. 3 ст. 2201, ч. 1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 14 травня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали