ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.08.2009 р.

N К-11340/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Панченка О. Н., Розваляєвої Т. С., Федорова М. О., Чумаченко Т. А., Штульман І. В. (доповідач), розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в місті Прилуки Чернігівської області про визнання неправомірними дій в частині зупинення виплати пенсії, за касаційною скаргою УПФ України в місті Прилуки Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2007 року, встановив:

У лютому 2007 року Прилуцький міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом про зобов'язання УПФ України в місті Прилуки здійснювати виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням його спеціального стажу роботи в період з 01.06.97 р. по 30.04.2002 р. на посаді інструктора праці у Валківській психіатричній лікарні.

В обґрунтування позову прокурор вказував, що відповідно до протоколу відповідача N 148023 від 20.12.2005 р. ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугою років. Проте, розпорядженням N 148023 від 01.03.2006 р. позивача було позбавлено права на пенсію у зв'язку з тим, що період з 01.06.97 р. по 30.04.2002 р., протягом якого він працював інструктором праці у Валківській психіатричній лікарні, виключено відповідачем зі спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років.

Виходячи зі змісту Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 р. N 909, приписами якого передбачено, що право на пенсію в галузі охорони здоров'я мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменувань посад) та посадової інструкції трудінспектора Валківської психіатричної лікарні, якою визначено, що на вказану посаду призначається особа, яка має середню медичну освіту і володіє всіма основними видами сестринських маніпуляцій, прокурор вважав порушеним право позивача ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення та просив суд позов задовольнити.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23.04.2007 р., позов задоволено. Визнано дії УПФ України в місті Прилуки в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_1 незаконними і зобов'язано відповідача припинити неправомірні дії та здійснювати виплати пенсії позивачу з дня припинення, врахувавши спеціальний стаж роботи останнього у період з 01.06.97 р. по 30.04.2002 р. на посаді інструктора праці Валківської психіатричної лікарні.

В касаційній скарзі начальник УПФ України в місті Прилуки просить скасувати постановлені по справі судові рішення з мотивів порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. N 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 вказаного Закону передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції згідно із Законом від 10.07.2003 р. N 1110-IV, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд правильно взяв до уваги, що позивача ОСОБА_1 після закінчення Прилуцького медичного училища 09.04.92 р. було зараховано на посаду медсестри Валківської психіатричної лікарні, а з 01.06.97 р. переведений на посаду інструктора з праці, на якій працював до травня 2002 року. 01.05.2002 р. його знову переведено на посаду медсестри, де він працював до 05.12.2005 р., звідки звільнився у зв'язку з виходом на пенсію.

Посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах включено до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 р. N 909.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України N 33 від 23.02.2000 р. "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я", в редакції наказу станом до 02.11.2007 р., до середнього медичного персоналу відноситься посада інструктора з праці, а тому, виходячи із записів у трудовій книжці ОСОБА_1, позивач має стаж роботи, що дає йому право на пенсію за вислугою років.

Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 146 від 23.10.91 р. "Про атестацію середніх медичних працівників", чинний на момент виникнення спірних правовідносин, на який посилається УПФ України в місті Прилуки у своїй касаційній скарзі, як на підставу для відмови у задоволенні позову, вірно не взятий судами до уваги, оскільки згаданим наказом врегульовано лише порядок проведення атестації середніх медичних працівників, а не визначено перелік посад медичних працівників, робота на яких надає право на пільгові умови призначення пенсії.

При таких обставинах, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі прийняті у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, зводяться до дублювання змісту апеляційної скарги, оцінку якій надано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали