ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.10.2013 р.

 N К/9991/3495/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді - Юрченка В. В., суддів: Амєліна С. Є., Кобилянського М. Г., секретар судового засідання - Василенко І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року, встановила:

В липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з постановою Верховної Ради України від 3 березня 2005 року обрана безстроково на посаді судді апеляційного суду Донецької області, яку займає до теперішнього часу. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865 затверджені схеми посадових окладів керівників і суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 - 6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865" від 31 грудня 2005 року N 1310 постанову N 865 доповнено пунктом 4-1, згідно з яким мінімальна заробітна плата для обчислення посадових окладів суддів встановлена у розмірі 332 грн. і при її підвищенні у подальшому перерахунок заробітної плати не провадиться. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, що набрала чинності 3 грудня 2007 року, та постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, що набрала чинності 19 серпня 2009 року, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865 визнано протиправним і скасовано. Проте відповідачі продовжують незаконно нараховувати посадовий оклад, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. а не з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами за вказаний період. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N 865" від 16 січня 2008 року N 19 постанову N 865 доповнено пунктом 2-2, згідно якого суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, тобто було змінено порядок нарахування щомісячної надбавки за вислугу років, замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (частина 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів"). Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" стосовно оплати праці суддів визнані неконституційними. За вказаних обставин позивачу неправильно нараховується надбавка за вислугу років з 22 травня 2008 року. Просила поновити строк звернення до суду; визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування позивачу як судді апеляційного суду посадового окладу відповідно до встановленого законами розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період; стягнути з Державної судової адміністрації України як розпорядника бюджетних коштів за програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача недоплачену заробітну плату за період з 1 січня 2006 року по 1 червня 2010 року в розмірі 158912,85 грн. яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при визначенні посадового окладу; визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Донецької області щодо не нарахування позивачу щомісячної надбавки за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи; стягнути із Державної судової адміністрації України як розпорядника бюджетних коштів за програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача заборгованість за щомісячною надбавкою за вислугу років за період з 22 травня 2008 року по 1 червня 2010 року; зобов'язати Державну судову адміністрацію України, апеляційний суд Донецької області з 1 червня 2010 року нараховувати та виплачувати позивачу заробітну плату, виходячи з посадового окладу, обчисленого з установленого законом на момент нарахування розміру мінімальної заробітної плати, та щомісячної надбавки за вислугу років, обчисленої із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" на момент виплати у заявленому періоді.

Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати.

Зобов'язано апеляційний суд Донецької області здійснити нарахування судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року змінено.

Абзаци 2, 3, 4, 5 резолютивної частини постанови викладено в новій редакції.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, апеляційного суду Донецької області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 24 лютого 2010 року у розмірі 25 відсотків, з 24 лютого 2010 року по 1 червня 2010 року у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 24 лютого 2010 року у розмірі 25 відсотків, з 24 лютого 2010 року по 1 червня 2010 року у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 24 лютого 2010 року у розмірі 25 відсотків, з 24 лютого 2010 року по 1 червня 2010 року у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано апеляційний суд Донецької області здійснити нарахування судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 24 лютого 2010 року у розмірі 25 відсотків, з 24 лютого 2010 року по 1 червня 2010 року у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано апеляційний суд Донецької області за рахунок додатково отриманого від Державної судової адміністрації України фінансування здійснити виплату судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів та надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 24 лютого 2010 року у розмірі 25 відсотків, з 24 лютого 2010 року по 1 червня 2010 року у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідачі просять скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 3 березня 2005 року N 2463 ОСОБА_1 обрана безстроково на посаду судді апеляційного суду Донецької області. Згідно довідок апеляційного суду Донецької області розмір посадового окладу позивача з січня 2006 року по травень 2010 року не змінювався та становив 3154 грн. Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. 25 лютого 2005 року позивачу встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 25 %, з 24 лютого 2010 року - в розмірі 30 %.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року N 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 - 6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Відповідно до додатка 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 посадовий оклад судді апеляційного суду Донецької області становить 9,5 розмірів мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року N 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року N 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N 865" від 31 грудня 2005 року N 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги позивача.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року N 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 - 6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року N 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року N 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865 залишено без змін.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року N 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N 865" від 31 грудня 2005 року N 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року (Постанова N К-37929/09) постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року N 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N 865" від 31 грудня 2005 року N 1310 були визнані незаконними постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року N 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N 865" від 31 грудня 2005 року N 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Враховуючи викладене, слід прийти до висновку про те, що зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Крім цього, статтею 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, було встановлено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Частина 4 зазначеної правової норми встановлювала розміри щомісячної надбавки за вислугу років, яка підлягала виплаті суддям.

Розміри посадових окладів, премій встановлювались Кабінетом Міністрів України, розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначались указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому відповідно до положень статті 13 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі і суддів, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Встановивши сталу величину посадових окладів суддів, Кабінет Міністрів України регулював розмір заробітної плати суддів у спірний період за рахунок розміру премій та інших доплат у межах визначених Державним бюджетом України обсягів.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року N 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: "Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про перевагу положень частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року змінити.

Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок та виплату заробітної плати з розрахунку посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В частині задоволення позову про перерахунок надбавки за вислугу років абзаци п'ятий - дев'ятий резолютивної частини постанови викласти у такій редакції: "Зобов'язати апеляційний суд Донецької області перерахувати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у відповідності з положеннями частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22 травня 2008 року по 1 червня 2010 року".

Абзаци десятий, одинадцятий резолютивної частини постанови вважати відповідно абзацами шостим, сьомим.

В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. В. Юрченко

Судді:

С. Є. Амєлін

 

М. Г. Кобилянський




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали