ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.02.2012 р.

N П/9991/1600/11


Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого Черпака Ю. К. (доповідач), суддів: Кочана В. М., Олексієнка М. М., Рецебуринського Ю. Й., Шведа Е. Ю., секретаря Синюшка М. Л., за участю: позивача ОСОБА_6, представника позивача ОСОБА_7, представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Єрмакової К. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним і скасування рішення, встановив:

16 грудня 2011 року ОСОБА_6 пред'явила позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним і скасування рішення від 3 листопада 2011 року N 3583/ДП-11 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення з посади судді за порушення присяги за скаргою ОСОБА_9 (а. с. 2 - 9).

Позов обґрунтувала тим, що не вчиняла дій, які порушують присягу судді, а висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про недотримання нею основоположних принципів судочинства і несумлінне виконання суддівських обов'язків є безпідставним. Зазначила, що чесно, сумлінно і добросовісно вживала заходи для всебічного розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_10 за частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України і умисно не затягувала строків розгляду даної кримінальної справи. Тривалість розгляду справи викликана її складністю, неналежною якістю досудового розслідування, суперечливістю доказів, клопотаннями потерпілого ОСОБА_9 та інших потерпілих про необхідність з'ясування всіх обставин для задоволення цивільних позовів, забезпечення реального стягнення на їх користь завданої шкоди в результаті судового розгляду. В оскарженому рішенні йдеться про порушення розумних строків розгляду справи, що не є підставою для визнання вироку незаконним і його скасування та, відповідно, не може вважатися порушенням присяги судді. Вважає, що дотримання принципу розумності строку розгляду справи не може застосовуватись всупереч іншим основоположним принципам кримінального судочинства, таким як забезпечення прав учасників процесу, всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Окрім того, Комісією пропущено встановлений законом річний строк для прийняття такого рішення.

У письмовому запереченні проти позову та додатковому запереченні Вища кваліфікаційна комісія суддів України просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що при вирішенні питання про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України. Під час розгляду дисциплінарної справи Комісія дійшла до висновку, що відкладення розгляду справи суддею ОСОБА_6 протягом тривалого часу у зв'язку з неявкою сторін, призначення автотехнічних експертиз не є виправданим та порушує розумні строки розгляду справи, оскільки наведені обставини призвели до спливу строку давності і звільнення підсудного ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності. Викладене, на думку відповідача, свідчить про порушення присяги судді шляхом недотримання основоположних принципів судочинства, несумлінного виконання обов'язків судді, що підриває авторитет суддівської влади та порочить звання судді. Однак рішення Комісії носить рекомендаційний характер і не породжує остаточного правового наслідку, так як до повноважень Вищої ради юстиції належить безпосередній розгляд такої категорії справ та прийняття рішення про встановлення факту наявності у діях позивача порушення присяги судді (а. с. 29 - 31, 61 - 64).

У судовому засіданні позивач і представник відповідача підтримали свої доводи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В березні 1993 року ОСОБА_6 обрана суддею Апостолівського районного суду Дніпропетровської області (а. с. 20). 11 березня 1993 року ОСОБА_6 прийняла присягу судді (а. с. 21). Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року N 1016-IV позивач обрана суддею безстроково (а. с. 22, 58 - 60). По роботі характеризується позитивно (а. с. 18).

За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_9 від 18 жовтня 2010 року, членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мельником М. Г. складено висновок з пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 (а. с. 12 - 14, 34 - 38).

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 вересня 2011 року N 2778/Дп-11 відкрито дисциплінарну справу відносно судді ОСОБА_6 (а. с. 15, 39 - 40).

3 листопада 2011 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення N 3583/Дп-11 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 з посади за порушення присяги за скаргою ОСОБА_9 (а. с. 16 - 17, 41 - 43).

Як зазначено в цьому рішенні, підставою для його прийняття стали такі обставини.

Ухвалою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 16 жовтня 2000 року прийнято до провадження кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_10 за частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України. Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2010 року провадження в кримінальній справі закрито внаслідок спливу строку давності.

Слухання у справі призначались з інтервалами 2 - 5 місяців і відкладались численну кількість разів. Так, 03.01.2002 р. справа призначена на 25.02.2002 р. (перерва строком 2 місяці), 17.03.2006 р. справа призначена на 31.05.2006 р. (перерва строком 2,5 місяці), 09.04.2007 р. справа призначена на 12.06.2007 р. (перерва строком 2,5 місяці), 12.06.2007 р. справа призначена на 23.09.2007 р. (перерва строком 3,5 місяці), 05.11.2007 р. справа призначена на 17.01.2008 р. (перерва строком 2,5 місяці), 17.01.2008 р. справа призначена на 10.03.2008 р. (перерва строком 2 місяці).

Тричі призначалась автотехнічна експертиза: 24.01.2001 р. (тривала до 24.12.2001 р.), 15.01.2003 р., 14.01.2005 р. (тривала до 09.02.2006 р.) та двічі справа поверталась до прокуратури Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування: 13.10.2001 р. (додаткове розслідування тривало до 24.12.2001 р.) та 21.03.2002 р. (додаткове розслідування тривало до 09.09.2002 р.).

За вирахуванням часу знаходження справи на додатковому розслідуванні та часу проведення автотехнічної експертизи справа перебувала на розгляді у судді ОСОБА_6 6 років 4 місяці.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла до висновку, що суддя ОСОБА_6 порушила присягу судді шляхом недотримання основоположних принципів судочинства, а також несумлінно виконуючи обов'язки судді, спричинила надзвичайно тривалий розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_10 з необґрунтованих причин, що призвело до закриття справи внаслідок спливу строку давності. Вважає, що такі дії судді ОСОБА_6 підривають авторитет суддівської влади та порочать звання судді.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушення ним присяги судді.

Статтею 105 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Згідно з частиною п'ятою статті 87 цього Закону за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

За приписами статті 30 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища кваліфікаційна комісія суддів України є одним із суб'єктів звернення до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.

Таким чином, відповідач не порушив правила наведеної процедури, а його рішення за формою і змістом відповідає вимогам частини шостої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", так як воно містить, зокрема, встановлені обставини у справі з посиланням на докази, мотиви, з яких ухвалено рішення.

Перевіряючи правильність рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо її висновку про порушення суддею присяги, колегія суддів враховує наступне.

Органом досудового слідства ОСОБА_10 обвинувачувався в порушенні правил безпеки руху і експлуатації транспорту, що спричинило загибель кількох осіб. Так, ОСОБА_10 при управлінні автомобілем ЗИЛ, що належав ВАТ "Криворізький промкомбінат", завчасно виявивши на своїй смузі руху автомобіль ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_12, який рухався в зустрічному напрямку, не застосував гальмування і зупинку на займаній смузі, а вчинив маневр відвороту вліво в сторону зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ, що зайняв свою смугу руху. Наслідком цього стала смерть водія ОСОБА_12 і двох пасажирів у автомобілі ВАЗ.

В проведеній в ході досудового слідства автотехнічній експертизі йшлося про те, що не тільки дії водія ОСОБА_10, який порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР), знаходяться в причинному зв'язку з наслідками технічного характеру ДТП, а й між невиконанням водієм ОСОБА_12 вимог пункту 10.1 ПДР і наслідками технічного характеру ДТП є причинний зв'язок.

Прийнявши 16 жовтня 2000 року справу до свого провадження, суддя ОСОБА_6 24 січня 2001 року за заявами представників потерпілих призначила повторну судово-автотехнічну експертизу, проведення якої доручила Дніпропетровському відділенню Харківського НДІСЕ.

Згідно з висновком цієї експертизи від 5 травня 2001 року дії водія автомобіля ЗИЛ ОСОБА_10 не відповідали вимогам пунктів 1.4 і 10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в прямому причинному зв'язку з фактом ДТП; в діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_12 не вбачається невідповідності вимогам ПДР, які могли б перебувати в причинному зв'язку з даною ДТП.

На підставі висновку повторної автотехнічної експертизи суддя ОСОБА_6 за клопотаннями адвокатів потерпілих прийняла постанови від 13 жовтня 2001 року та від 21 березня 2002 року про направлення справи на додаткове розслідування: перший раз для інкримінування ОСОБА_10 порушення пунктів 1.4 і 10.1 ПДР, другий раз для скасування постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_9, яка виносилась у зв'язку з його смертю.

Після виправлення вказаних судом недоліків і усунення прогалин кримінальна справа надійшла до суду 9 вересня 2002 року.

В затвердженому заступником прокурора Дніпропетровської області обвинувальному висновку особами, яких необхідно викликати в судове засідання, були зазначені: один обвинувачений, п'ять потерпілих, представник цивільного позивача юридичної групи штабу УМВС України в Дніпропетровській області (щодо витрат на проведення експертизи), двоє свідків. Окрім того, цивільним відповідачем у справі визнане ВАТ "Криворізький промкомбінат".

За такої кількості учасників процесу суддя ОСОБА_6 розглядала кримінальну справу ще до 21 серпня 2010 року.

При цьому, у період з 15 січня 2003 року до 2 вересня 2004 року в розгляді справи 10 разів оголошувалась перерва на тривалий строк і ніхто не був допитаний в судових засіданнях через неявку когось з учасників процесу, зокрема, 19 березня 2003 року цивільного позивача, 23 січня 2004 року свідка. В судовому засіданні 31 травня 2004 року оголошена перерва до 2 вересня 2004 року у зв'язку з розглядом суддею ОСОБА_6 іншої кримінальної справи.

За клопотанням адвоката підсудного ухвалою суду від 14 січня 2005 року призначено другу повторну судово-автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському НДІСЕ. Підставою для цього зазначено те, що у справі є дві автотехнічні експертизи, які мають суперечливі висновки, що викликає в суду труднощі при вирішенні питання про ступінь винуватості підсудного ОСОБА_10 (в друкованому примірнику ухвали на арк. 153 т. 3 кримінальної справи записано "…что вызывает у суда трудности при решении вопроса о снятии виновности с подсудимого ОСОБА_10.").

Матеріали кримінальної справи свідчать про те, що до 20 грудня 2005 року справа не надсилалась для проведення експертизи, а 9 січня 2006 року повернута відділенням зв'язку назад до суду у зв'язку з неправильною адресою експертної установи (арк. 122, 126 т. 3 кримінальної справи). З цього часу і до 15 червня 2008 року суддя ОСОБА_6 з'ясовувала в підсудного точну адресу Київського НДІСЕ (арк. 127, 128, 148-150 т. 3 кримінальної справи).

Листом Київського НДІСЕ від 16 липня 2008 року справа повернута до суду через відсутність постанови про призначення автотехнічної експертизи і мотивів того, чому неможливо провести експертизу в установі за зоною обслуговування (Харківському НДІСЕ).

Лише 8 серпня 2008 року, тобто через 3 роки 6 місяців, справа в належному стані надіслана до Київського НДІСЕ (арк. 151 - 155 т. 3 кримінальної справи).

Згідно з висновком повторної судової автотехнічної експертизи від 31 серпня 2009 року дії водія ОСОБА_10, що не відповідали вимогам пункту 11.3 ПДР, знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП з технічної точки зору.

Отримавши справу 4 вересня 2009 року, суддя ОСОБА_6 ще 12 разів відкладала її слухання через неявку когось з учасників процесу, хвороби адвоката підсудного, самого підсудного та судді, і закінчила її розгляд прийняттям постанови від 21 серпня 2010 року про закриття провадження в кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_10 за частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України внаслідок спливу строку давності (а. с. 104).

Таким чином, кримінальна справа, яка надійшла до районного суду в одному томі (156 аркушів) та не передавалась в апеляційну і касаційну судові інстанції, розглядалась суддею ОСОБА_6 9 років і 10 місяців.

При розгляді справ, пов'язаних із тривалістю судочинства (стаття 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод), Євросуд неодноразово звертав увагу на принцип належного здійснення правосуддя, що припускає обов'язок представників судових органів запобігати появі будь-якого невиправданого відстрочення в розгляді справи.

Позивач пояснює тривалий розгляд справи неявкою учасників процесу, зокрема потерпілих, необхідності повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, у тому числі для вирішення цивільних позовів.

З протоколів судових засідань видно, що після повернення кримінальної справи з другого додаткового розслідування (вересень 2002 року) жодного разу не були допитані представники цивільного позивача і цивільного відповідача та свідки, в судових засіданнях оголошувались перерви і розгляд справи відкладався з однієї дати на іншу 41 раз за будь-якої причини, задовольнялися всі без винятку клопотання, без правового аналізу їх обґрунтованості, без можливого допиту учасників процесу, які з'явилися. До осіб, які неодноразово не прибували в суд, не застосовувались можливі заходи процесуального примусу, а цивільні позови в кінцевому рахунку залишені без розгляду.

Такі чинники як відсутність повноважень судді з березня по 19 червня 2003 року, призупинення роботи суду з питань прийому громадян і розгляду справ усіх категорій з 22 травня по вересень 2008 року за постановою Головного державного санітарного лікаря Апостолівського району від 21 травня 2008 року, завантаженість і зайнятість судді в розгляді інших справ, на які звертала увагу позивач ОСОБА_6 у своїх поясненнях в судовому засіданні, за своєю дією та в часовому вимірі не стосувалися організації проведення другої повторної автотехнічної експертизи у період із січня 2005 року по серпень 2008 року (а. с. 74 - 103). Перебування ОСОБА_6 на лікарняному з 17 травня 2010 року по 9 липня 2010 року, а потім у відпустці до 27 липня 2010 року вже не впливало на результат розгляду кримінальної справи, оскільки 17 травня 2010 року сплив граничний строк притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності (а. с. 68 - 73).

Поведінка судді ОСОБА_6 при виконанні професійних обов'язків, яка кваліфікується Комісією як порушення присяги судді, бере початок тоді, коли не існувало законодавчого визначення поняття "порушення присяги судді", хоч відповідальність за таке порушення передбачалось пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, а процедура звільнення з посади з цієї підстави статтею 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції", Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус суддів", який був чинний до 30 липня 2010 року, суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 10 цього Закону, суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

В статті 12 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Виходячи з наведеного, суть порушення присяги судді була пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади, призводять до тяжких і незворотних наслідків, тому унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

15 травня 2010 року набрала чинності в новій редакції стаття 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції", якою встановлено, що порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім'ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Якщо Вищою кваліфікаційною комісією суддів України встановлені факти затягування розгляду і вирішення кримінальної справи внаслідок призначення за клопотанням захисника підсудного ще однієї повторної автотехнічної експертизи, тривалого з'ясовування через підсудного адреси загальновідомої експертної установи, надсилання до неї справи протягом трьох з половиною років без поважних причин, а також багаточисельних необґрунтованих перенесень на тривалий час судових засідань, і це призвело до звільнення підсудного від кримінальної відповідальності за спливом строку давності, то вони правильно розцінені Комісією як несумлінне виконання обов'язків судді, вчинення дій, що порочать звання судді (до 15 травня 2010 року); вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності (після 15 травня 2010 року).

Однак рішення (пропозиція) Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке оспорюється, має не обов'язковий, а рекомендаційний характер для Вищої ради юстиції, яка перевіряє правильність і повноту встановлених Комісією обставин, наявність чи відсутність факту порушення присяги судді.

Посилання позивача на пропуск річного строку для прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України вказаного рішення є безпідставним, оскільки чинним законодавством України не встановлено строків для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, а річний строк з дня вчинення проступку застосовується при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани (частина четверта статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За наведених обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий

Ю. К. Черпак

Судді:

В. М. Кочан

 

М. М. Олексієнко

 

Ю. Й. Рецебуринський

 

Е. Ю. Швед





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали