СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

22.05.2006 р.

Справа N 2-28/5895-2006А


Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Фенько Т. П., суддів - Латиніна О. А., Маслової З. Д., секретаря судового засідання - Хапанцева Н. А. (за участю представників сторін: позивача - Г. О. О., дов. N 2392/9/10-2111 від 28.11.2005; відповідача - С. О. В., дов. N 652/28-50 від 16.05.2006, прокурора міста Севастополя - Т. О. М., посвідчення N 439 від 20.02.2006), розглянувши апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді - Альошиної С. М., суддів - Маргарітова М. В., Мокрушина В. І.) від 15 березня 2006 року по справі N 2-28/5895-2006А за позовом прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95000), Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим (вул. Р. Люксембург, 29, місто Сімферополь, 95000) до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К. Маркса, 18, місто Сімферополь, 95000) про визнання незаконним пункту 301 Постанови Верховної Ради АР Крим від 19.02.2003 року N 434-3/03 і затвердженого ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим, встановив:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року у справі N 2-28/5895-2006А (головуючій суддя Альошина С. М., судді - Маргарітов М. В., Мокрушин В. І.) позов заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації в Автономій Республіці Крим до Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання незаконним пункту 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 і затвердженого ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим задоволено.

Судом визнані незаконними та нечинними пункт 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 і затверджене ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

Суд зобов'язав Верховну Раду Автономної Республіки Крим після набрання постановою законної сили у даній справі невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови суду у газеті "Крымские известия".

Не погодившись з постановою суду, Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, оскільки вищезгадана постанова є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав висловлених в апеляційній скарзі.

Заявник вважає, що Конституція України не передбачає встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), ставок, механізму їх справляння виключно законами про оподаткування.

На підтвердження цього можна навести той факт, що частина 7 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" не забороняє справляння платежів, передбачених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", який не є законом про оподаткування.

При прийнятті постанови судом також не враховані доводи відповідача про те, що, керуючись повноваженнями, наданими Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, Законом України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", Верховна Рада Автономної Республіки Крим 19 лютого 2003 року прийняла Постанову N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік".

26 грудня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 380-IV "Про Державний бюджет України на 2003 рік", статтею 39 якого Верховній Раді Автономної Республіки Крим надане право у 2003 році у вигляді експерименту запроваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи із специфіки соціально-економічного розвитку регіону.

На виконання статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Кабінет Міністрів України 28 травня 2003 року прийняв постанову N 875 "Про запровадження у 2003 році в Автономній Республіці Крим у порядку експерименту справляння окремих місцевих зборів".

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо запровадження у порядку експерименту в 2003 році справляння місцевих зборів, зокрема збору на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим та збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим.

Керуючись статтею 138 Конституції України, статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2003 року N 875, положеннями Конституції Автономної Республіки Крим і Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", 10 червня 2003 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Постанову N 587-3/03 "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2003 рік N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік", якою затвердила Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим.

Таким чином, рішення про запровадження зазначеного збору в 2003 році прийняте Верховною Радою Автономної Республіки Крим на підставі та в порядку, визначеному Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

Враховуючи зазначене, заявник вважає, що суд при прийнятті постанови порушив норми статей 8, 67, 92, 138, частини 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".

Також заявник вважає, що при розгляді справи судом були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 прийнято 19 лютого 2003 року, оприлюднено в газеті Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Крымские известия" 1 березня 2003 року N 40(2780).

Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 587-3/03 прийнято 10 червня 2003 року, оприлюднено в газеті Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Крымские известия" 11 червня 2003 року.

Таким чином, з того моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв'язку з прийняттям оспорюваної постанови і до моменту звернення заступника прокурора Автономної Республіки Крим до суду, пройшло 30 місяців.

При подачі позовної заяви заступник прокурора Автономної Республіки Крим не заявив вимог про поновлення строку звернення до суду.

Також заявник вважає, що згідно з пунктом 2 резолютивної частини оскаржуваної постанови суд визнав незаконними та нечинними п. 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 і затверджене ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим.

При цьому судом не визначений момент, з якого постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим вважатиметься такою, що втратила чинність.

До того ж пунктом 301 зазначеної Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, крім Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (додаток 10), затверджено і Положення про збір на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим (додаток 9).

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Прокурор Автономної Республіки Крим не звертався до суду з вимогою про визнання незаконним та нечинним пункту 301 Постанови від 19.02.2003 N 434-3/03 в частині затвердження Положення про збір на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим і суд, в свою чергу, не розглядав питання законності зазначеного збору.

Таким чином, заявник вважає, що визнавши в цілому незаконним та нечинним пункт 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив частину 2 статті 11 КАС України.

Представник Державної податкової адміністрації в Автономій Республіці Крим просив апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Представник прокуратури міста Севастополя просив апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 N 802-IV), статті 10 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 N 3018-III, статті 18 Закону України "Про мови в Українській РСР" від 28.10.89 N 8312-XI і по клопотанню сторін судочинство здійснювалось на російській мові.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила:

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, про визнання незаконним пункт 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 і затвердженого ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

Представником відповідача, керуючись статтями 49, 51, частини 2 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, в суд першої інстанції було надано письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург, 4, м. Сімферополь, 95000).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2006, у задоволенні клопотання Верховної Ради Автономної Республіки Крим про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим було відмовлено, оскільки суд першої інстанції не вбачав, що рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов'язки.

З даними висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується. Заявник в апеляційній скарзі також надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим.

Судова колегія відмовила в заявленому клопотанні відповідача, за тими же підставами. В процесі апеляційного перегляду справи, відповідачем заявлено клопотання де він просив зупинити апеляційне провадження у справі N 2-28/5895-2006А та звернутись до Верховного Суду України з мотивованою ухвалою для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності (конституційності) частин 1, 3, 7, 9 статті 1 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" статтям 67, 92, 138 Конституції України.

Дане клопотання залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою додержання податкового законодавства, проведеною прокуратурою Автономної Республіки Крим встановлено, що пунктом 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 затверджено Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, яким запроваджено збір на розвиток пасажирського електротранспорту.

Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженим Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 N 434-3/03, запроваджено збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, який не входить до системи оподаткування в Україні.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Верховної Ради Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до статті 135 Конституції України нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіці Крим та рішення Ради міністрів АР Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Статтею 137 Конституції України визначено виключний перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання (до яких не віднесено питання встановлення податків і зборів).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів визначено Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 1251-XII.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"  податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що Постанова Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 не є Законом України про оподаткування і, відповідно, посилання на нього, а також винесення на його підставі податкового повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству України.

Збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АРК введений Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то він не може бути віднесений до категорії податкових зобов'язань платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181 від 21.12.2000 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 1251-XII відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Також судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Посилання Верховної Ради Автономної Республіки Крим на статтю 18 Конституції Автономної Республіки Крим і Рішення Конституційного суду України від 16.01.2003 за N 1-рп/2003 щодо відповідності Конституції України положень Конституції Автономної Республіки Крим, зокрема, в частині конституційності положень абзацу 1 підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Рішення Конституційного Суду України від 16.01.2003 N 1-рп/2003 Конституційний Суд України, вирішуючи цей спір, виходить із системного зв'язку положень Конституції та законів України, якими регулюються суспільні відносини у бюджетній та податковій сферах.

Крім того, вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що відповідають Конституції України лише положення абзацу 1 підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим щодо "проведення експериментів у сфері оподаткування згідно з законодавством України".

При цьому поняття "проведення експериментів" у сфері оподаткування" в контексті абзацу 1 підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим не включає в себе встановлення місцевих податків і зборів, не передбачених законодавством України.

Судова колегія вважає, що положення зазначеної норми Конституції Автономної Республіки Крим щодо встановлення місцевих податків і зборів не були предметом розгляду в Конституційному Суді України і не визнавались конституційними.

Доводи відповідача відносно того, що пропущений строк позовної давності звернення з позовною заявою до суду, судова колегія до уваги не приймає, з наступних підстав.

Позивач має право клопотати про відновлення строків позовної давності. З постанови суду вбачається, що прокуратурою Автономної Республіки Крим заявлялось усне клопотання про відновлення строку позовної давності.

Крім того, у статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Оскільки оспорювана постанова відповідача прийнята до набрання законної сили Кодексом адміністративного судочинства України (тобто до 01.09.2005), норми Кодексу адміністративного судочинства України не можуть розповсюджуватись на стосунки, що склались до цього часу.

Що стосується затверджень, відповідача відносно того, що суд першої інстанції визнав нечинним і незаконним повністю пункт 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 від 19.02.2003, яким також затверджено Положення про збір на розвиток рекреаційного комплексу в Автономій Республіці Крим, якій не був предметом розгляду даної справи, але по якому прийнято рішення не відповідає дійсності, оскільки в резолютивній частині вказано конкретно в якій частині пункт 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 визнаний нечинним виключно Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2006 року у справі N 2-28/5895-2006А залишити без змін.

3. Повний текст ухвали буде складено 24 травня 2006 року.

4. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

 

Головуючий суддя

Т. П. Фенько

Судді:

О. А. Латинін

 

З. Д. Маслова





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали