ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

15.03.2006 р.

Справа N 2-28/5895-2006А


Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 травня 2006 року) (Ухвала N 2-28/5895-2006А)

За позовом

Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь

До відповідача

Верховної Ради Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

Про

визнання незаконним п. 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. і затвердженого ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим

ГС АР Крим у складі колегії суддів

 

Головуючого судді

С. М. Альошиної

Суддів:

М. В. Маргарітова

 

В. І. Мокрушина

Представники:

 

Від позивача -

Г. О. О. - головний державний податковий інспектор сектору представництва інтересів в судах і організації позовної роботи юридичного управління ДПА в АР Крим, довіреність N 2392/9/10-2111 від 28.11.2005 р.

Від відповідача -

С. О. В. - консультант Юридичного управління Секретаріату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, довіреність N 652/28-50 від 24.02.2006 р.

Від прокурора -

Г. К. В. - старший прокурор відділу прокуратури АР Крим, посвідчення N 04070.


Суть спору:

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, звернувся до господарського суду АР Крим із позовом в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, про визнання незаконним п. 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. і затвердженого Положення про збір па розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

Ухвалою господарського сулу АР Крим віл 14.02.2006 р. відкрито провадження у адміністративній справі та судове засідання призначене на 03.03.2006 р.

Представник відповідача, до розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2006 р., надав письмове клопотання від 03.03.2006 р., в якому, враховуючи особливу складність справи, керуючись частиною 1 статті 41, абзацом 1 частини 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим просила суд під час судового розгляду справи здійснювати повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Крім того, представник Верховної Ради Автономної Республіки Крим надав письмове клопотання від 03.03.2006 р., в якому враховуючи особливу складність справи, керуючись частиною 2 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач просив розглянути і вирішити справу в господарському суді Автономної Республіки Крим колегією у складі трьох суддів.

Також, представник відповідача, керуючись ст. ст. 49, 51, ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, надав письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург, 4, м. Сімферополь, 95000).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.03.2006 р. клопотання Верховної Ради Автономної Республіки Крим про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та про розгляд справи колегією у складі трьох суддів були задоволені.

Відносно клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів АР Крим, вказано, що воно буде розглянуто у наступному судовому засіданні колегіальним складом суду.

Ухвалою першого заступника Голови господарського суду АР Крим віл 03.03.2006 р. у даній справі призначена колегія судів у складі: головуючого - судді Альошиної С. М., суддів - Маргарітова М. В. та Мокрушина В. І.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.03.2006 р., у задоволенні клопотання Верховної Ради Автономної Республіки Крим про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим було відмовлено, оскільки суд не вбачає, що рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов'язки.

13.03.2006 р., у судовому засіданні, представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодився та просив у позові відмовити.

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим у позовній заяві та представники прокурора та позивача у судовому засіданні, обґрунтовуючи свої вимоги посилались на те, що п. 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. і затверджене ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим не відповідає вимогам законодавства, тому що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України мас найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст. 135 Конституції України нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіці Крим та рішення Ради Міністрів АР Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Статтею 137 Конституції України визначено виключний перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання. Повноваження щодо встановлення податків і зборів до них не віднесено.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

Враховуючи, що збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим не входить до переліку податків і зборів, що справляються на території України, представники прокурора та позивача вважають, що встановлення обов'язку його сплати на території автономії суперечить вимогам Конституції та законів України та Верховна Рада АР Крим, запровадивши збір на розвиток пасажирського електротранспорту, вийшла за межі своїх повноважень.

Таким чином, представники прокурора та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим у засіданні суду просили позов задовольнити у повному обсязі та визнати незаконним п. 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. і затвердженого ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

Відповідач у вищезазначеному заперечені на позовну заяву вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив у позові відмовити.

Представник відповідача у засіданні суду пояснив, що відповідно до пунктів 13, 14 частини 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим віданню Автономної Республіки Крим підлягає: складання, затвердження, виконання бюджету Автономної Республіки Крим; зарахування відповідно до Конституції України і законів України до бюджету Автономної Республіки Крим податків та зборів, які збираються на території Автономної Республіки Крим, за винятком місцевих, з подальшою передачею до Державного бюджету України коштів для загальнодержавних витрат; згідно із законодавством України встановлення доходів, які формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування.

Рішенням від 16.01.2003 р. у справі N 1-рп/2003 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (конституційними) положення Конституції Автономної Республіки Крим.

Пунктами 7, 8 частини 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, пунктами 7, 8 частини 2 статті 9 Закону України від 10.02.98 р. N 90/98-ВР "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесене: ствердження бюджету Автономної Республіки Крим і внесення змін до нього, контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; встановлення податків і пільг на оподаткування згідно з законами України.

Керуючись вищезазначеними повноваженнями, Верховна Рада Автономної Республіки Крим 19 лютого 2003 року прийняла Постанову N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік".

26 грудня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 380-IV "Про Державний бюджет України на 2003 рік", статтею 39 якою Верховній Раді Автономної Республіки Крим надане право у 2003 році у вигляді експерименту запроваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи із специфіки соціально-економічного розвитку регіону.

На виконання ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Кабінет Міністрів України 28 травня 2003 року прийняв постанову N 875 "Про запровадження у 2003 році в Автономній Республіці Крим у порядку експерименту справляння окремих місцевих зборів".

10 червня 2003 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Постанову N 587-3/03 "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2003 року N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік", якою, крім іншого, затвердила Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим.

Таким чином, Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважає, що оспорюване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Автономної Республіки Крим та без порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Крім того, відповідач у запереченні на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні вказали, що частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленою цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Таким чином, з того моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у зв'язку з прийняттям оспорюваної постанови, і до моменту звернення заступника прокурора Автономної Республіки Крим до суду пройшло 30 місяців.

За таких обставин, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у своєму запереченні на позовну заяву та представник відповідача у засіданні суду вважають, що при подачі позовної заяви заступником прокурора Автономної Республіки Крим пропущений строк звернення до суду і наполягають на відмові в задоволенні позову.

Представник прокурора у судовому засіданні заявив усне клопотання про поновлення строку звернення до суду.

У судовому засіданні оголошувались перерви в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд дослідив такі докази у справі як: Постанову Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р., Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, подання прокуратури Автономної Республіки Крим N 07/1-651вих./03 від 12.09.2003 р., заперечення на позовну заяву від 13.03.2006 р., копії виписки з Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 10.06.2003 р. N 587-3/03 "Про внесення змін та доповнень до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 р. N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік", газети "Крымские известия" від 01.03.2003 р. N 40 (2780), газети "Крымские известия" від 11.06.2003 р. N 105 (2845), газети "Крымские известия" від 22.02.2006 р. N 34 (3508) та інші матеріали справи.

Відповідно до п. 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" N 2953-IV від 06.10.2005 р., що набрав чинність 01.11.2005 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокурора та сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою додержання податкового законодавства, проведеною прокуратурою Автономної Республіки Крим встановлено, що пунктом 301 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. затверджено Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, яким запроваджено збір на розвиток пасажирського електротранспорту.

Суд вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, до Верховної Ради Автономної Республіки Крим є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженим Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 р. N 434-3/03, запроваджено збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, який не входить до системи оподаткування в Україні.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України мас найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст. 135 Конституції України нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіці Крим та рішення Ради міністрів АР Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Статтею 137 Конституції України визначено виключний перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання (до яких не віднесено питання встановлення податків і зборів).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів визначено Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, встановлено ст. 14 (загальнодержавні податки і збори) та ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" (місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають (ч. 7 ст. 1 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України не можуть установлюватись податки і збори, оскільки він не є законом про оподаткування.

Постанова Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. не є Законом України про оподаткування і, відповідно, посилання на нього, а також винесення на його підставі податкового повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству України.

Крім того, відповідно до пп. 14 п. 1 ст. 18 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" N 350-XIV від 23.12.98 р. віданню АР Крим підлягає, згідно із законодавством України, встановлення доходів, які формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, тоді як збір на розвиток пасажирського електротранспорту Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII та іншими законами України не передбачений.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 р. податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цимЗаконом або іншими законами України.

Оскільки збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АРК введений Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то він не може бути віднесений до категорії податкових зобов'язань платника податків.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори обов'язкові платежі).

У відповідності до ст. 11 цього ж Закону відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Що стосується посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України N 1-рп/2003 від 16.01.2003 р. у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", яким визнане конституційним положення абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції АР Крим, тобто про проведення експериментів у сфері оподаткування на території АР Крим, та в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що проведення експериментів у сфері оподаткування на території АР Крим здійснюється у відповідності до Конституції та законів України, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Рішення Конституційного Суду України від 16.01.2003 р. N 1-рп/2003 Конституційний Суд України, вирішуючи цей спір, виходить із системного зв'язку положень Конституції та законів України, якими регулюються суспільні відносини у бюджетній та податковій сферах. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 138 Основного Закону України до відання Автономної Республіки Крим належить розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України.

Ця політика є складовою внутрішньої політики України, засади якої визначає Верховна Рада України (п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України). Виходячи із змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, згідно з якими виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, система оподаткування, податки і збори, та положень ч. 1 ст. 95, за якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Конституційний Суд України вважає, що на цей час зміст податкової і бюджетної політики України відображено, зокрема в Бюджетному кодексі України від 21.06.2001 року, в Законі України "Про систему оподаткування" та у відповідних законах про податки тощо.

У Бюджетному кодексі України визначаються особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим, зокрема передбачається, що надходження та витрати бюджету Автономної Республіки Крим формуються у порядку, встановленому цим Кодексом, із урахуванням Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" (частина перша статті 67). Тобто за змістом Бюджетного кодексу України це, вважає Конституційний Суд України, і є визначенням основ бюджетної політики України стосовно повноважень Автономної Республіки Крим, установлених у підпунктах 13, 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим. Ці повноваження реалізуються органами Автономної Республіки Крим лише відповідно до Конституції України. Бюджетного кодексу України та законів про податки в Україні.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що відповідають Конституції України лише положення абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим щодо "проведення експериментів у сфері оподаткування згідно з законодавством України".

Однак, поняття "проведення експериментів у сфері оподаткування" в контексті абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим не включає в себе встановлення місцевих податків і зборів, оскільки відповідно до тексту абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим віданню Автономної Республіки Крим підлягає "згідно з законодавством України... проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування" (тобто зазначена норма Конституції Автономної Республіки Крим містить перелік повноважень, до яких відносяться як проведення експериментів у сфері оподаткування, так і встановлення місцевих податків і зборів).

Таким чином, положення зазначеної норми Конституції Автономної Республіки Крим щодо встановлення місцевих податків і зборів не були предметом розгляду в Конституційному Суді України і не визнавалися конституційними.

Що стосується посилання представника відповідача на пропущення заступником прокурора Автономної Республіки Крим строку звернення з позовною заявою до суду та усного клопотання представника прокурора про відновлення строку звернення до суду, то суд це до уваги не приймає, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Крім того, у статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Оскільки оспорювана постанова відповідача прийнята до набрання законної сили Кодексом адміністративного судочинства України (тобто до 01.09.2005 р.), норми Кодексу адміністративного судочинства України не можуть розповсюджуватись на стосунки, що склались до цього часу.

Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у зв'язку з чим суд вважає також винести постанову про визнання нечинним п. 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. і затвердженого ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим, згідно із частиною 11 статті 171 КАС України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови з повідомленням представників сторін про виготовлення постанови суду в повному обсязі 17.03.2006 р. о 16 годині 00 хвилин.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 17.03.2006 р.

У зв'язку з викладеним, керуючись ст. ст. 160 - 163, ч. 4 ст. 167, ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та нечинними п. 301 Постанови Верховної Ради АР Крим N 434-3/03 від 19.02.2003 р. і затверджене ним Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

3. Після набрання постановою законної сили Верховній Раді Автономної Республіки Крим (95003, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18) невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови суду у газеті "Крымские известия".

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий суддя

С. М. Альошина

Суддя

М. В. Маргарітов

Суддя

В. І. Мокрушин





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали