ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства "Свердловантрацит" (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (далі - ДПІ) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, за заявою ДПІ, встановив:

У січні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2007 року N 000057/1840/0, яким йому нараховані штрафні (фінансові) санкції унаслідок прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України за лютий 2005 року - жовтень 2006 року.

ДПІ позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що діяла згідно з положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III).

Підприємство, вважаючи що ДПІ не має повноважень змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях Підприємства та нараховувати внаслідок цього штрафні санкції, просило визнати нечинним прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовив за необґрунтованістю.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 4 лютого 2009 року постанову суду першої інстанції скасував. Позов задовольнив у повному обсязі. Визнав недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13 лютого 2007 року N 000057/1840/0. Вирішив питання про судові витрати.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 березня 2011 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до цього суду.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копії судових рішень (ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року та від 15 липня 2008 року (Ухвала N К-31026/06)), в яких, на його думку, суд касаційної інстанції неоднаково застосовував одні й ті ж самі норми права.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 7.7 статті 7 Закону N 2181-III.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, виходив із того, що пунктом 7.7 статті 7 Закону N 2181-III визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Зазначена норма не позбавляє платника права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону N 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону N 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, Законом N 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У справі, рішення в якій додано до заяви ДПІ, касаційний суд зазначив,що на момент сплати узгодженого податкового зобов'язання позивач мав борг перед бюджетом, у зв'язку з чим на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону N 2181-III перераховані гроші були зараховані в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань. Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N 276, органи державної податкової служби ведуть особові рахунки платників податків, обліковують нараховані суми, здійснюють облік надходження платежів до бюджету. Оскільки платник податків на момент сплати узгоджених податкових зобов'язань повністю з бюджетом не розрахувався і мав податковий борг, то цей податковий борг правильно погашений органом ДПІ попередньо перед тими податковими зобов'язаннями, які податковим боргом не є.

На думку Верховного Суду України, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, з врахуванням вищенаведеного ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і відповідає правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2009 року N 21-1326во09 викладено позицію, відповідно до якої пункт 7.7 статті 7 Закону N 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Суд касаційної інстанції при постановленні ухвали у справі, що розглядається, виходив із того, що право визначати призначення платежу належить платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновок суду касаційної інстанції стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 Закону N 2181-III не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, є обґрунтованим.

Враховуючи, що при вирішенні справи касаційний суд правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали