ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

27.09.2011 р.

N 2а-9435/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В. І., суддів - Шарпакова В. В., Качур І. А., при секретарі судового засідання - Віруцький О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державне казначейство України про визнання незаконним п. 11 постанови N 530 від 28.05.2008 р.

Обставини справи:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про визнання незаконним п. 11 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", визнання нечинним п. 11 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначила, що оскаржуваний пункт постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 є ідентичним підпунктам 9,10 п. 35 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 такими, що не відповідають Конституції.

24.11.2010 Позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить визнати протиправними дії Відповідача:

щодо прийняття оскаржуваного пункту постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008,

перевищення повноважень Відповідачем щодо внесення оскаржуваною постановою зміни до ст. ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003,

зобов'язання Відповідача опублікувати резолютивну частину постанови суду, після набрання законної сили, в газеті "Урядовий кур'єр".

Відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до вимог ст. 171 КАС України, в Українському інформаційному бюлетені "Офіційному віснику України" N 12 від 25.02.2011 опубліковано оголошення про відкриття провадження у даній справі.

08.04.2011 Ухвалою суду зупинено провадження даній справі до набрання законної сили рішень у справах N 2а-12413/09/2670 (Постанова N 2а-12413/09/2670) за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання частково не чинним підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 530 та N 2а-6311/10/3670 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання частково не чинним пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 530.

23.06.2011 Ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

13.07.2011 Позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить визнати незаконним та не чинним п. 11 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 з часу набрання цією постановою чинності. Визнати дії Кабінету Міністрів України незаконними, такими, що вчиненні з перевищенням повноважень, зобов'язати Відповідача у разі задоволення судом позовних вимог, опублікувати резолютивну частину постанови суду, після набрання нею законної сили, визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України по відношенню до прав позивача щодо тривалого невиконання вимог ст. 171 КАС України, стягнути з Відповідача кошти по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Позивача.

Відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Відповідач - Кабінет Міністрів України, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що оскаржувана постанова прийнята у межах повноважень наданих Уряду, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з метою недопущення зменшення пенсійних виплат окремим категоріям громадян.

Третя особа по справі - Державне казначейство України - пояснень по суті позовних вимог суду не надала, явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча була повідомлена належним чином про час та місце судового засідання.

14.09.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою третьої особи. Учасники судового засідання проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку третьої особи в судове засідання, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

27.09.2011 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без розгляду позовні вимоги позовні вимоги щодо оскарження дій Відповідача щодо прийняття оскаржуваного пункту постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008, перевищення повноважень Відповідачем щодо внесення оскаржуваною постановою зміни до ст. ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 530 про "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Пункт 11 оскаржуваної постанови містить три підпункти, де підпунктами 1 та 2 врегульовано питання щодо обчислення розміру пенсії при її призначенні відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а підпунктом 3 пункту 11 - питання щодо перерахунку пенсії, а саме:

1) при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 40 Закону, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу не може бути менший від 60 календарних місяців;

2) для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону використовується середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Державним комітетом статистики, Міністерством економіки, Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів;

3) у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після її призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення (попереднього перерахунку), з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, що продовжує працювати, набув стажу, достатнього для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 28 Закону, то проводиться за заявою пенсіонера перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваний пункт постанови КМ України N 530 є ідентичними пп. 9, 10 п. 35 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 такими, що не відповідають Конституції.

Підпункти 9, 10 п. 35 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено в наступній редакції:

9) у статті 40:

а) абзац третій частини першої викласти в такій редакції:

"За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців";

б) у частині другій:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"Зс (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів";

у абзацах сьомому та дванадцятому слова "середня заробітна плата працівників" та "зайнятих у галузях економіки України" в усіх відмінках замінити відповідно словами "заробітну плату (дохід)" та "в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії" у відповідному відмінку;

(положення підпункту 9 пункту 35 розділу II визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

10) у статті 42:

а) в абзаці першому частини другої слова "середньої заробітної плати в Україні" замінити словами "середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні";

б) частину четверту викласти в такій редакції:

"4. У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, продовжуючи працювати, набув стажу, достатнього для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, то за заявою пенсіонера провадиться відповідний перерахунок пенсії, незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї частини, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії";

З системного аналізу викладених правових норм вбачається, щоп. 1, 2 оскаржуваної постанови Кабінету міністрів N 530 є за змістом ідентичними підпунктам 9, 10 п. 35 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону були визнані неконституційними.

Крім того, Конституційний суд України уРішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що" рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, підпункти 1, 2 пункту 11 оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України N 530 за змістом співпадають з підпунктами 9, 10 п. 35 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 не конституційними, рішення Конституційного суду України мають пряму дію.

Відповідач як вищий орган у системі органів виконавчої влади повинен діяти керуючись принципом законності, який щодо органів публічної влади сформульований в частині другій статті 19 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про невідповідність положень підпунктів 1, 2 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058 від 09.07.2003.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Згідно з абзацом другим преамбули Закону зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Аналіз наведених норм Конституції України, Закону дає підстави дійти висновку, що встановлення в Постанові порядку перерахунку пенсії не відповідає вимогам Закону, оскільки лише шляхом внесення змін до Закону можуть змінюватися умови і норми загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Судом встановлено, що, при вирішенні адміністративнихсправ N 2а-12413/09/2670 (Постанова N 2а-12413/09/2670) та N 2а-6311/10/2670 (Постанова N 2а-6311/10/2670) судом надано правова оцінка підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008.

Та, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 по справі N 2а-12413/09/2670 (Постанова N 2а-12413/09/2670) за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання частково не чинним підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 530 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Також, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2010 по справі N 2а-6311/10/3670 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання частково не чинним пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 530, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказані постанови суду набрали законної сили.

Як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 по справі N 2а-12413/09/2670 (Постанова N 2а-12413/09/2670), суд при прийнятті рішення по справі дійшов наступного висновку.

Частиною четвертою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") (далі - Закон) у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону (абзац перший).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону були визнані неконституційними.

Водночас статтею 42 Закону станом до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац перший). Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац другий). Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (абзац тертій).

Таким чином, положення останнього речення підпункту 3 пункту 11 постанови, яким передбачено, що з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону, не відповідає статті 42 Закону, в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Аналогічні висновки містить постанова Окружного адміністративного суду міста Києва по справі N 2а-6311/10/3670.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені судом обставини щодо невідповідності положення останнього речення підпункту 3 пункту 11 постанови, яким передбачено, що з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону, не відповідає статті 42 Закону, в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в іншій частині підпункт 3 пункту 11 оскаржуваної постанови винесено відповідно до вимог чинного законодавства, не потребують повторного встановлення.

Крім того, частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням. Дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права. Свободи або інтереси.

Також, частиною другою статті 171 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" визначено, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.

Позивачкою не надано жодних доказів порушення її прав та законних інтересів оскаржуваною постановою.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивачка не надала суду жодних доказів, які б свідчили про порушення її прав та законних інтересів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 71, 94, 97, 158 - 163, 171, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 

Головуючий, суддя

В. І. Келеберда

Судді:

А. І. Качур

 

В. В. Шарпакова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали