ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Гусака М. Б., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг" (далі -  ТОВ) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ), Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання незаконним рішення, встановив:

У жовтні 2007 року ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення СДПІ від 25 липня 2007 року N 0000700849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34115 грн. на підставі пункту 1 статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265/95-ВР) в зв'язку з не проведенням розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідного розрахункового документу та не видачею розрахункового документу.

На обґрунтування позову ТОВ послалося на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі - постанова N 121) Міністерство промислової політики України було зобов'язано забезпечити в термін до 31 грудня 2006 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які будуть відповідати встановленим вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак на момент здійснення перевірки ТОВ Міністерство промислової політики України цього обов'язку не виконало.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 6 травня 2010 року, позов задовольнив частково: визнав недійсним рішення СДПІ від 25 липня 2007 року N 0000700849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34115 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанцій, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що на момент виникнення спірних відносин не розроблені автомати з продажу товарів (послуг), які відповідають встановленим вимогам статті 2 Закону N 265/95-ВР, а також не розроблені запам'ятовуючі пристрої (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. ТОВ здійснює діяльність, яка не заборонена Законом, та відповідає всім вимогам чинного законодавства.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), СДПІ просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування зазначеного заявник додав постанову Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2011 року (Постанова N К-13049/08, К-13277/08), в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви СДПІ постанові касаційного суду по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункт 6 додатка до постанови N 121.

У справі, рішення касаційного суду від 24 лютого 2011 року в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ТОВ від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР, оскільки на час проведення перевірки настав установлений постановою N 121 термін застосування РРО при наданні послуг із використанням гральних автоматів.

У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що на час виникнення спірних відносин Міністерство промислової політики України не виконало покладеного на нього постановою N 121 обов'язку щодо розроблення запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, тому у ТОВ була відсутня можливість дотримання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону N 265/95-ВР). Отже, в діях ТОВ відсутній склад відповідного правопорушення.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано зазначені норми права, при цьому у справі, що розглядається, - правильно.

Так, пунктом 6 додатка до постанови N 121 встановлено строк переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону N 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови N 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року N 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 1 липня 2008 року.

У справі, що розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 9 липня 2007 року, тобто до дати реєстрації вищезазначеної комп'ютерно-касової системи, а відтак склад правопорушення в діях ТОВ відсутній.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

* * *

Правова позиція

У суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 1 липня 2008 року.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали