Додаткова копія: Про визнання незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року N 700-р

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

05.06.2019 р.

Справа N 826/18630/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Огурцова О. П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Формат ТВ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Новий Формат ТВ") до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ) третя особа Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення (далі по тексту - третя особа, Нацрада) про визнання незаконним розпорядження від 30 червня 2015 року N 700-р "Деякі питання відповідальності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення" (Розпорядження N 700-р) встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням порядку його прийняття, не пройшло процедури оприлюднення та погодження; оскаржуваним розпорядженням погоджено нормативно-правовий акт, який не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року відкрито провадження по справі N 826/18630/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач письмового заперечення проти позову або відзиву та відповідних доказів до суду не надав.

Третя особа подала заперечення на позов, де зазначила, що оскаржуване розпорядження не є регуляторним актом у розумінні положень законодавства, являється погодженням регуляторного акта Нацради; оскаржуване розпорядження відповідає положенням чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року за клопотанням позивача зупинено провадження у справі N 826/18630/15 до прийняття Конституційним судом України Рішення щодо відкриття конституційного провадження за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року за клопотанням позивача зупинено провадження у справі N 826/18630/15 до набрання законної сили Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (Ухвала N 6-уп/2016).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2017 року у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді, який розглядав справу, справа передана на розгляд судді Кузьменку В. А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року адміністративну справу N 826/18630/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року за клопотанням третьої особи поновлено провадження у справі N 826/18630/15 та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 13 червня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року N 700-р "Деякі питання відповідальності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення" (Розпорядження N 700-р) відповідно до частини десятої статті 72 закону України "Про телебачення і радіомовлення" погоджено розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення, встановлені рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 11 червня 2015 року N 743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" (Рішення N 743).

Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 11 червня 2015 року N 743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" (Рішення N 743), керуючись частиною десятою статті 72 закону України "Про телебачення і радіомовлення", статтею 17, частиною другою статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" затверджено розмір штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення, що додаються.

Згідно із статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Зазначені положення Конституції України кореспондують зі статтею 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI) та статтею 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), відповідно до яких систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Стаття 117 Конституції України, стаття 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) регламентує повноваження Кабінету Міністрів України, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) передбачено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень частин першої та десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.

Розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що відповідач наділений правом видавати акти у вигляді розпоряджень, у тому числі оскаржуване розпорядження від 30 червня 2015 року N 700-р (Розпорядження N 700-р), яким погоджено розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.

Згідно § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (далі по тексту - Регламент) акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань: схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; затвердження державної цільової програми, плану заходів; утворення та затвердження складу робочих груп з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; виділення коштів з резервного фонду державного бюджету; делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої влади у передбачених законом випадках; передачі майна; кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пунктів 3, 4 Регламенту розпорядження Кабінету Міністрів набирає чинності з моменту його прийняття, якщо таким розпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності.

Датою видання акта Кабінету Міністрів є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів.

Положеннями Глави 2 Регламенту регулюються питання, пов'язані з процедурою підготовки актів Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 3, 4 § 30 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року N 308.

Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку.

Згідно пунктів 5, 6 § 33 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

Під час опрацювання проекту акта Кабінету Міністрів повинні бути вжиті вичерпні заходи для врегулювання розбіжностей (проведені узгоджувальні процедури, консультації, наради, робочі зустрічі тощо).

Параграфом 37 Регламенту визначено процедуру погодження актів Кабінету Міністрів України.

Розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Якщо розробником проекту акта Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, проект надсилається заінтересованому органу лише після його погодження відповідним міністром.

Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, надсилає завізований керівником органу проект акта Кабінету Міністрів разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) відповідному міністерству для його погодження міністром.

Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів міністр, що спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Позиція міністра може бути доведена до відома розробника через уповноважену ним особу шляхом надсилання листа за підписом такої особи.

У разі висловлення до проекту акта Кабінету Міністрів, поданого центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, зауважень і пропозицій, проект акта повертається розробнику для його доопрацювання та внесення в установленому порядку на розгляд міністра.

Порядок взаємодії міністерства та центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів, його погодження, а також погодження проектів актів, що надійшли від інших органів виконавчої влади, встановлюється міністром, що спрямовує та координує діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади, з урахуванням процедури, визначеної цим Регламентом.

Заінтересований орган зобов'язаний за зверненням розробника у строк, встановлений § 38 цього Регламенту, взяти участь в опрацюванні та погодженні проекту акта Кабінету Міністрів у частині, що стосується його компетенції.

Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів керівник заінтересованого органу доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого додається завізований ним проект акта, а також зауваження в разі їх наявності. У разі наявності зауважень проект візується із зауваженнями.

Зауваження до проекту акта Кабінету Міністрів подаються розробникові заінтересованим органом виключно з тих питань, що належать до його компетенції та не можуть стосуватися компетенції інших центральних органів виконавчої влади.

Заінтересований орган зобов'язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів, а в разі потреби викласти окремі положення проекту у відповідній редакції.

Якщо заінтересованим органом є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, позиція такого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів погоджується відповідним міністром.

Якщо у позиціях розробника і заінтересованого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівник органу, який є розробником, та керівник заінтересованого органу зобов'язані особисто провести узгоджувальні процедури, передбачені пунктом 6 § 33 цього Регламенту.

У разі коли розробником проекту акта або заінтересованим органом є Мін'юст, Мінекономрозвитку або Мінфін узгоджувальні процедури можуть бути проведені на рівні перших заступників або заступників керівників зазначених органів.

Для оперативного обміну інформацією під час опрацювання та погодження проекту акта Кабінету Міністрів розробник та заінтересовані органи використовують електронну пошту та інші засоби зв'язку.

Згідно пунктів 1, 2 § 40 Регламенту, якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.

У разі зміни керівника органу, який брав участь у підготовці поданого Кабінетові Міністрів проекту акта, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає такий проект розробникові для погодження (внесення) новопризначеним керівником.

З наведеного вбачається, що акти Кабінету Міністрів незалежно від їх форми підлягають обов'язковому погодженню та повторному погодженню у випадку, якщо в результаті врахування зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Нацради від 12 лютого 2015 року N 135 "Про розгляд проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" вирішено винести на громадське обговорення проект розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення (додається). Встановлено термін для громадського обговорення - один місяць з дня оприлюднення.

Листом від 24 березня 2015 року N 17/751 Нацрадою направлено до Державної регуляторної служби України з проханням розглянути та погодити проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення".

При цьому, згідно тексту проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення", розробленого Нацрадою, "відповідно до частини десятої статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" погодитися з рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо встановлення розмірів штрафів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення згідно з додатком". Додатком встановлено розміри штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.

Частиною четвертою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) передбачено, що акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Оскільки проектом розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення", розробленого Нацрадою та наданим на погодження до Державної регуляторної служби України, встановлено розміри штрафів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення згідно з додатком, суд вважає, що поданий на погодження проект розпорядження Кабінету Міністрів України є регуляторним актом у розумінні положень чинного законодавства.

Крім того, з наявних доказів вбачається, що саме проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" надавався Нацрадою на погодження та був погоджений у встановленому порядку, а не рішення Нацради від 11 червня 2015 року N 743 "Про затвердження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" (Рішення N 743).

Рішенням Державної регуляторної служби України від 28 квітня 2015 року N 258 "Про погодження проекту регуляторного акта" погоджено проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення".

Згідно з Витягом із протоколу N 71 засідання Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року "4. Про проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України" прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення", доручивши Нацраді доопрацювати його у триденний строк з урахуванням результатів обговорення, зокрема, щодо уточнення строку дії акта.

Проте, 30 червня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження N 700-р "Деякі питання відповідальності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення" (Розпорядження N 700-р), яке не відповідає проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження процедури погодження оскаржуваного розпорядження від 30 червня 2015 року N 700-р "Деякі питання відповідальності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення" (Розпорядження N 700-р).

Таким чином, відповідачем при прийнятті розпорядження від 30 червня 2015 року N 700-р "Деякі питання відповідальності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення" (Розпорядження N 700-р) не дотримано законодавчо визначеної процедури, зокрема процедуру погодження винесеного розпорядження, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача стосовно не оприлюднення проекту розпорядження, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення про оприлюднення проекту розмірів штрафів, які можуть накладатися на телерадіоорганізації та провайдерів програмної послуги за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачу видано ліцензію на мовлення серії НР N 00169-м від 19 вересня 2011 року на вид мовлення багатоканальне (телебачення). При цьому, в адміністративному позові зазначено, що рішенням Нацради від 23 липня 2015 року N 1152 до позивача застосовано санкцію "стягнення штрафу" на підставі оскаржуваного розпорядження. Доказів зворотного відповідачем не надано, з урахуванням чого у межах спірних правовідносин у позивача наявне порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного розпорядження з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Новий формат ТВ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу ( N 2747-IV), стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену ним суду судового збору у розмірі 73,08 грн. за подання адміністративного позову немайнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72 - 77 ( N 2747-IV), 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року N 700-р "Деякі питання відповідальності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги за порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення" (Розпорядження N 700-р).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

Товариство з обмеженою відповідальності "Новий формат ТВ" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г ідентифікаційний код 37771169);

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код не відомий);

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2; ідентифікаційний код 00063926).

 

Головуючий, суддя

В. А. Кузьменко

Судді:

Р. О. Арсірій

 

О. П. Огурцов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали