Додаткова копія: Про визнання незаконним та нечинним наказу Міністерства юстиції України від 18.09.2017 N 2905/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

22.01.2019 р.

N 826/12535/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Арсірія Р. О., суддів: Кузьменка В. А., Огурцова О. П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанов.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

визнати незаконним наказ Міністерства юстиції України від 18.09.2017 N 2905/5 "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.09.2017 за N 1143/31011;

визнати нечинним наказ Міністерства юстиції України від 18.09.2017 N 2905/5 "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.09.2017 за N 1143/31011.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця" впливає на його права, оскільки порядок та графік проведення кваліфікаційного іспиту приватного виконавця ним змінено протиправно.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та наголосив, що наказ Міністерства юстиції України "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця" прийнято у межах повноважень суб'єкта владних повноважень, у спосіб передбачений чинним законодавством та без порушень прав чи законних інтересів позивача.

04.12.2017 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи в письмовому провадженні.

06.12.2017, враховуючи заяву позивача про розгляд справи в письмовому провадженні та неявку представника відповідача, судом на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) ухвалено про подальший розгляд в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, згідно протоколу засідання Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України від 19.06.2017 N 17 за результатами розгляду заяв осіб, які виявили намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, прийняте рішення, яким позивачу надано допуск до складання кваліфікаційного іспиту приватного виконавця. При цьому, з позовної заяви слідує, що дату складання іспиту визначено не було.

В подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 18.09.2017 N 2905/5 внесено зміни до розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) допуску до професії приватного виконавця, а саме

- абзац другий пункту 8 викладено в новій редакції: "Тестові завдання та варіанти відповідей оприлюдненню не підлягають";

- абзац одинадцятий пункту 17 викладено у такій редакції: "Практичне завдання оцінюється індивідуально кожним членом Кваліфікаційної комісії за п'ятибальною шкалою оцінювання, в якій: 5 - досконалий рівень; 4 - добрий рівень; 3 - посередній рівень; 2 - низький рівень; 1 - дуже низький рівень. Загальний бал вираховується шляхом складання балів кожного критерію оцінювання. Практичне завдання вважається виконаним, якщо за результатами його виконання набрано не менше п'ятнадцяти балів";

- в абзаці другому пункту 21 слова "не менше сімдесяти балів" замінено словами: "прохідний бал за кожним тестовим завданням. ".

Внесені до Порядку (Порядок N 3053/5) зміни, за переконанням позивача, змінюють та значно погіршують умови допуску до професії приватного виконавця і не повинні застосовуватись до тих осіб, які пройшли навчання, стажування, а також тих, хто був допущений до складання кваліфікаційного іспиту приватного виконавця за попередньою редакцією Порядку, що і слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з того, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України ( N 2747-IV) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 N 228 (Постанова N 228) встановлено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України (Постанова N 228), Міністерство у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Нормативно-правові акти Міністерства юстиції України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міністерства юстиції України, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII) передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) випадках - на приватних виконавців.

Частиною першою статті 6 Закону (Закон N 1403-VIII) визначено систему органів примусового виконання рішень, до якої входять - Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України. У той же час, у статті 16 Закону (Закон N 1403-VIII) закріплено поняття "приватний виконавець" та наголошено на особливому статусі - суб'єкта незалежної професійної діяльності.

Статтею 17 Закону (Закон N 1403-VIII) передбачено особливості державного регулювання діяльності приватного виконавця Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 19 Закону (Закон N 1403-VIII), для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватною виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців (далі - Кваліфікаційна комісія).

Положення про Кваліфікаційну комісію приватних виконавців затверджуються Міністерством юстиції України.

Так, на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо формування та реалізації державної правової політики у сфері організації примусового виконання рішень.

Приписами пункту 2 частини першої статті 17 Закону (Закон N 1403-VIII) встановлено, що Міністерство юстиції України забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає, зокрема, порядок складання кваліфікаційного іспиту.

Згідно частини п'ятої статті 19 Закону (Закон N 1403-VIII) Кваліфікаційна комісія: визначає дату складення кваліфікаційних іспитів: розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування; розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним ним Законом (Закон N 1403-VIII): проводить кваліфікаційні іспит га затверджує їх результати: приймає рішення про видачу посвідчення приватної о виконавця.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону (Закон N 1403-VIII) кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Порядок проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця визначено Порядком допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 N 3053/5 (Порядок N 3053/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 за N 1445/29575 (далі - Порядок допуску).

Пунктом 4 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) допуску до професії приватного виконавця, визначено, що для складання кваліфікаційного іспиту використовується електронна система для проведення автоматизованого анонімного тестування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

Пунктом 11 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) допуску встановлено, що загальний час автоматизованого анонімного тестування становить чотири з половиною години. Перебіг часу кожної особи розпочинається індивідуально після її інвентаризації у Системі тестування.

Автоматизоване анонімне тестування складається з теоретичної частини, ситуаційних завдань та практичного завдання і проводиться одночасно для всіх осіб, допущених до іспиту (пункт 13 розділу V Порядку допуску (Порядок N 3053/5)).

Пунктом 20 розділу V Порядку (Порядок N 3053/5) допуску до професії приватного виконавця, визначено, що Кваліфікаційна комісія на підставі результатів складеного іспиту приймає рішення, що затверджується протоколом за результатами складання кваліфікаційного іспиту.

18.09.2017 Міністерством юстиції України прийнято наказ N 2905/5, яким внесено зміни до Порядку (Порядок N 3053/5) складання кваліфікаційного іспиту на отримання права здійснювати діяльність приватного виконавця. Було змінено умови для кандидатів, а саме: скорочено час на складання іспиту, видалені із публічного доступу тестові питання іспиту та встановлений мінімальний прохідний бал на третьому етапі іспиту.

За переконанням відповідача, прийняття оскаржуваного наказу N 2905/5 спрямоване на удосконалення процедури складання кваліфікаційного іспиту для осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, з метою подальшого допуску до такої діяльності.

Крім того, зазначеним наказом запроваджена методологія оцінювання практичного завдання, з метою уникнення різних трактувань оцінки від "0 до 25 балів" та уникнення корупційних чинників, для чого визначена шкала оцінювання та формула оцінювання практичного завдання.

Також, зазначена система оцінювання дозволяє перевірити не тільки теоретичні знання особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, а й вміння реалізовувати норми в практичній ситуації.

Отже, оскільки приватний виконавець відповідно до статті 16 Закону (Закон N 1403-VIII) уповноважений державою здійснювати діяльність і примусового виконання рішень, у порядку, встановленому законом, та наділяється широкими повноваженнями, зменшення прохідного балу може призвести до допущення до професії приватного виконавця некомпетентних осіб, що в свою чергу може призвести до порушення принципів здійснення діяльності приватних виконавців, закріплених статтею 4 Закону (Закон N 1403-VIII), зокрема, верховенства права, законності, обов'язковості виконання рішень.

Відповідно до пункту 3 оскаржуваного наказу N 2905/5 він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Так, наказ Міністерства юстиції України від 18.09.2017 N 2905/5 "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця" офіційно опубліковано 22.09.2017.

Крім того, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1 -рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, частиною сьомою статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади (Закон N 3166-VI)" (Закон N 3166-VI) передбачено, що накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Оскільки положення вказаного Закону (Закон N 3166-VI) мають вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, то саме вимоги Закону повинні застосовуватись до правовідносин, що визначають підстави та строки набрання чинності наказів міністерств.

Суд дійшов висновку, що позивач помилково вважає, що іспит повинен був відбутися відповідно до Порядку допуску до професії приватного виконавця, в редакції від 30.06.2017, оскільки позивача було допущено станом на 25.09.2017 чинними та обов'язковими до виконання були норми Порядку допуску до професії приватного виконавця з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства юстиції України "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця". Більше того, відомостей про призначення дати складення кваліфікаційного іспиту не було, а відтак ОСОБА_1 був проінформований про внесені зміни оскаржуваним наказом N 2905/05.

Таким чином, Міністерством юстиції України дотримано вимоги набраним чинності вказаного наказу та правомірно буде проведено процедуру складання іспиту з урахуванням змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII), пункту 3 розділу 5 Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5) встановлюється у разі зміни графіка, а також місця проведення кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційна комісія не пізніше ніж за п'ять днів повідомляє про це осіб, допущених до його складання.

Таким чином, Міністерством юстиції України не порушено основних засад Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII), Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5).

З огляду на вищевикладене, відповідач наділений повноваженнями, щодо розробки та затвердження завдань для кваліфікаційного іспиту осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця.

З наведеного вбачається, що проведення іспиту було розпочато процедурою затвердження графіку проведення кваліфікаційних іспитів, проте, у зв'язку із необхідністю забезпечення нововведення щодо підвищення професійного рівня майбутніх приватних виконавців Міністерством юстиції України внесено зміни до Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5), які були чинними і підлягають застосуванню у день складання кваліфікаційного іспиту позивачем.

В даному випадку, має місце адміністративний розсуд суб'єкта владних повноважень, який під час виконання адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі вже затверджених етапів процедури.

Відповідачем не порушено вимог Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII) та Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5), оскільки зміни внесені наказом Міністерства юстиції України "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця" не стосувались ні графіку проведення кваліфікаційного іспиту, ні місця його проведення. Натомість, наказом Міністерства юстиції України "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця" внесено зміни щодо оцінки результатів кваліфікаційного іспиту, встановлення прохідного балу та зміни тривалості одного із етапів кваліфікаційного іспиту.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII), Порядку допуску до професії приватного виконавця (Порядок N 3053/5), Міністерству юстиції України не заборонено вносити зміни до такої процедури на підставі власних нормативно-правових актів чи інших актів органів виконавчої влади.

Вищенаведене свідчить про те, що хоча певні умови порядку проходження іспиту були змінені наказом Міністерства юстиції України "Про внесення змін до Порядку допуску до професії приватного виконавця", вони суттєво не змінювали запроваджену процедуру проходження іспиту, до того ж, у матеріалах справи відсутні відомості щодо призначення дати складання кваліфікаційного іспиту позивачу.

Крім того, суд зважає, що наказ з оскаржуваною його частиною регулює загальний порядок проходження процедур іспиту у той час позивач звертаючись захистом його права наголошує лише на неправильному застосуванні змін до нього не наводячи доказів про погіршення доступу до професії цілому. За таких обставин суд, навіть встановивши порушення суб'єктивного права позивачі має співвідносити ці порушення з завданнями покладеними на Міністерство юстиції при ухвалені порядку проведення іспиту.

Оскільки відповідачі у спірних правовідносинах, діяли у межах, спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, а позивач захищає порушене право втручаючись у процес нормотворення, то підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України ( N 2747-IV) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України ( N 2747-IV) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Частиною другою статті 77 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2 ( N 2747-IV), 5 - 11 ( N 2747-IV), 19 ( N 2747-IV), 72 - 77 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 КАС України ( N 2747-IV), вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015662) про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

Р. О. Арсірій

Судді:

О. П. Огурцов

 

В. А. Кузьменко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали