ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

26.09.2011 р.

N 2а-11259/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Аблова Є. В., суддів - Амельохіна В. В., Федорчука А. Б., при секретарі - Мальчик І. Ю. (за участю сторін: представника позивача - Дяківої Г. М.; представника відповідача - Вороніної О. В.), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання незаконним та нечинним Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26 вересня 2011 року о 12 год. 18 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі також НКРЕ), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання незаконним та нечинним Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.01.2009 року N 35.

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний акт суб'єкта владних повноважень прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, не у спосіб, передбачений законодавством. Такий акт порушує права та законні інтереси ПАТ "Укрнафта". Позивач також вважає, що нормативно-правовий акт, яким визначено Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до вимог Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечував, свої доводи виклав у письмових запереченнях, в яких вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний акт прийнято у межах компетенції відповідача з дотриманням вимог законодавства. Оскаржуваний позивачем акт не підлягає обов'язковій державній реєстрації. Крім цього, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом у зв'язку з тим, що оскаржуваний Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затверджено постановою НКРЕ N 35 від 22 січня 2009 року, а позивач звернувся з позовом до суду лише 4 серпня 2011 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

10 лютого 2011 року Національною комісією регулювання електроенергетики України було прийнято постанову N 222 "Про внесення змін до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" (Постанова N 222).

Необхідність прийняття зазначеної постанови відповідач обґрунтував посиланням на Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року, який набрав чинності 24.07.2010 року.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" підприємства, частка держави у статутному фонді яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Таким чином, положеннями зазначених статей Національну комісію регулювання електроенергетики України уповноважено затвердити Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, а також встановлювати закупівельні ціни на товарний природний газ у випадках, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Проаналізувавши зміст нормативних актів, якими керувалась Національна комісія регулювання електроенергетики України, приймаючи постанову "Про затвердження Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" від 22.01.2009 року N 35, зокрема, норми указів Президента України від 14.03.95 року N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України", від 19.08.97 року N 853/97 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій" тавід 24.10.2008 року N 965/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 жовтня 2008 року "Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України", а також проаналізувавши ті нормативні акти, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, суд приходить до висновку, що до дати набрання чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач не був уповноваженим затверджувати саме Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Відповідач не надав суду доказів на спростування зазначеного висновку.

Положеннями постанови НКРЕ від 10.02.2011 року N 222 "Про внесення змін до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" (Постанова N 222) підтверджується, що прийняття зазначеної постанови спрямовано на реалізацію повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України, наданих їй Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", тобто нових повноважень, відсутніх у відповідача до дати набрання чинності зазначеним законом.

Отже, з 10.02.2011 року внаслідок внесення змін на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики N 222 "Про внесення змін до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" (Постанова N 222), з'явився новий документ - Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. В "Офіційному віснику України" постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.02.2011 року N 222 була опублікована 14.03.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 тієї ж статті КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з відтиску штампу канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва на першій сторінці позовної заяви (вх. N 11259 від 04.08.2011 року), позивач звернувся з позовом до суду 04.08.2011 року, тобто в межах встановленого ст. 99 КАСУ строку.

Враховуючи наведене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивачем пропущені строки звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач належить до суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, ознаки яких наведено у п. 1.5 Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. Зазначений факт сторонами не заперечується.

Отже, ПАТ "Укрнафта" є суб'єктом правовідносин, на регулювання яких направлена дія оскаржуваного акту.

Частиною 2 статті 8 Господарського кодексу України встановлено, що рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98), одним із основних завдань Комісії є забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі. Згідно з пп. 3 п. 4 цього Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції.

Як зазначалось вище, 10.02.2011 року Національною комісією регулювання електроенергетики України за погодженням з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва прийнятопостанову N 222 "Про внесення змін до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" (Постанова N 222).

Внаслідок цього 10.02.2011 року фактично прийнято Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Відповідно до п. 1.2 Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, Порядок є нормативним документом, що визначає механізм розрахунку, установлення та забезпечення єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. Згідно із п. 1.3 оскаржуваного Порядку, положення цього Порядку поширюються на суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, і є обов'язковими для виконання.

Відповідно до п. 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року N 34/5, нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Оскаржуваний позивачем Порядок характеризується усіма ознаками, властивими нормативно-правовому акту. Він містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.10.92 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно з преамбулою Указу Президента України від 03.10.92 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" дія цього Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо функціонування ринків, що регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98).

Відповідно до п. 3 Указу Президента України N 335/98 від 21.04.98 року "Питання національної комісії регулювання електроенергетики України" на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.

Таким чином, державній реєстрації підлягають рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України, які є нормативно-правовими актами, окрім тих, перелік яких зазначено у п. 3 Указу Президента України N 335/98 від 21.04.98 року "Питання національної комісії регулювання електроенергетики України" та у преамбулі Указу Президента України від 03.10.92 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади".

Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, не можна вважати рішенням Комісії про встановлення цін, оскільки ним не встановлюються ціни на газ для суб'єктів господарювання.

Оскаржуваний Порядок не відноситься також до рішень Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо функціонування ринків, що регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, згідно з Указом Президента України від 21.04.98 року N 335/98 "Питання національної комісії регулювання електроенергетики України".

У преамбулі Указу Президента України від 03.10.92 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" зазначено, що рішення щодо функціонування ринків, на які не поширюються вимоги щодо реєстрації, це ті рішення, які приймаються НКРЕ на виконання повноважень, наданих їй положеннями Указу Президента України від 21.04.98 року N 335/98. У той же час, оскаржуваний Порядок прийнято на виконання повноваження, наданого НКРЕ не Указом Президента України N 335/98, а Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відповідно до п. 3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики, затвердженого Указом Президента України N 335/98 від 21.04.98 року, забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі та забезпечення ефективності функціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів і послуг є окремими завданнями НКРЕ з різними предметами правового регулювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, не названо в числі тих нормативних актів, які не підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.98 року N 335/98, Національна комісія регулювання електроенергетики України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, документ, яким визначається Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, та який за своїм змістом відповідає визначенню нормативно-правового акту, в обов'язковому порядку підлягав державній реєстрації згідно з п. 1 Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 року "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади".

Відповідно до п. 3 Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 року "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" нормативно-правові акти, зазначені в п. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Таким чином, недотримання відповідачем встановленої процедури реєстрації документа, яким визначено Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, має своїм наслідком те, що зазначений документ не набрав чинності. Таким чином, такий документ не має юридичної сили, а тому не створює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків як для позивача, відповідача, так і будь-яких інших учасників правовідносин, з метою врегулювання яких він розроблявся.

Будь-які посилання на документ, який містить Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, як на нормативний, офіційний документ є безпідставними.

В своєму позові позивач стверджує, що оскаржуваний Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затверджений постановою НКРЕ від 22.01.2009 року N 35, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, а саме - з Законом України "Про ціни і ціноутворення", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положенням (стандартам) бухгалтерського обліку П(С)БО. Позивач також вказує, що формування, розрахунок та встановлення цін на природний газ повинно здійснюватися відповідачем виходячи не з податкового, а з бухгалтерського обліку підприємства. Зокрема, позивач зазначає, що витрати на газ власного видобутку, який використовується на нормативні виробничо-технологічні витрати та втрати повинні враховуватися при розрахунку ціни на природний газ. Крім цього, оскаржуваний Порядок, на думку позивача, безпідставно обмежує адміністративні витрати суб'єкта господарювання на рівні 5 %, незаконно встановлює обов'язковість погодження підприємствами недержавної форми власності плану капітальних інвестицій з відповідним органом центральної виконавчої влади, у сфері діяльності якого він знаходиться.

З огляду на те, що оскаржуваний Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затверджений постановою НКРЕ від 22.01.2009 року N 35, не набрав чинності, у суду відсутні підстави надавати оцінку твердженням позивача, викладеним у позові, про невідповідність положень порядку вимогам законодавства та запереченням відповідача з цього приводу.

Слід зазначити, що на підставі п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Отже, під час здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих суб'єктами нормотворення, саме органи юстиції повинні забезпечити первісний захист конституційних прав і свобод громадян та юридичних осіб через проведення правової експертизи нормативно-правових актів на відповідність чинному законодавству, і передусім Конституції України.

Таким чином, під час державної реєстрації Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, внаслідок проведення правової експертизи може бути усунута невідповідність нормативно-правового акту вимогам законодавства, у разі існування такої невідповідності.

Оскільки, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акту, який не набрав чинності, а тому не створює жодних правових наслідків для позивача та не може застосовуватися відповідачем при встановленні ціни на газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, у тому числі при встановленні ціни на газ для ПАТ "Укрнафта", оскаржуваний документ не може вважатись таким, що порушував права та охоронювані законом інтереси позивача на дату звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 11, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 03.10.2011 року.

 

Головуючий, суддя

Є. В. Аблов

Судді:

В. В. Амельохін

А. Б. Федорчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали