КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27.06.2017 р.

Справа N 826/8028/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Троян Н. М., за участю секретаря: Івченка М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" про визнання незаконним та нечинним Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою від 30.09.2015 року N 2497 (Постанова N 2497) в частині, установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Приватне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" про визнання незаконним та нечинним Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою від 30.09.2015 року N 2497 (Постанова N 2497) в частині

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились у судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 30.09.2015 року N 2497 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Постанова N 2497), затверджений Типовий договір транспортування природного газу. Постанова набрала чинності від 01.12.2015 року у зв'язку з її офіційним оприлюдненням в Офіційному віснику України N 93.

Зазначена постанова прийнята на виконання вимог Закону України "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII) з метою врегулювання відносин суб'єктів ринку природного газу з Оператором ГТС в частині замовлення та отримання послуг транспортування природного газу.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовами за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 року N 329-VIII (Закон N 329-VIII).

Статтею 4 Закону (Закон N 329-VIII) передбачено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства, до компетенці Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.

Згідно до п. 32 ст. 1 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) регулятором ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 32 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором (ч. 2 ст. 32 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII)).

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про природні монополії" від 20.04.2000 року N 1682-III (надалі по тексту - Закон N 1682-III) державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону, з особливостями, встановленими законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону N 1682-III визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Статтею 11 Закону N 1682-III передбачено, що Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

10 вересня 2014 року Указом Президента України N 715/2014 (Положення N 715/2014) затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так зазначеним Положенням (Положення N 715/2014) передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Указом Президентом України від 10.09.2014 року (Положення N 715/2014) N 71/2014 (надалі по тексту - Положення N 71/2014), визначено, що одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.

Відповідно до п. 13 Положення (Положення N 715/2014) N 71/2014 встановлено, що Рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.

На виконання покладених повноважень, відповідачем з урахуванням ст. 4 (Закон N 329-VIII), 32 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), пункту 126 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014 року N 762 (Постанова N 762), Комісією було розроблено проект та затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року N 2497 (Постанова N 2497), Типовий договір транспортування природного газу (надалі по тексту - Типовий договір).

У відповідності ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. N 1160-VI (надалі по тексту - Закону N 1160-VI) оприлюднено проект регуляторного акта - постанови НКРЕКП "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" та аналіз регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП www.nerc.gov.ua.

Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону N 1160-VI для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Листом Державної регуляторної служби України від 29.09.2015 року N 7334/0/20-15 Комісію повідомлено, що за результатами проведеної експертизи проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Антимонопольний комітет України листом від 29.09.2015 року N 129-06/01-9896, повідомило про погодження проекту постанови НКРЕКП "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".

Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини листом від 16.10.2015 року N 6711/24468-0-26-15/12.0.1 повідомлено Комісію, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 року N 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" (Постанова N 2497) відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Зазначена постанова НКРЕКП від 30.09.2015 року N 2497 (Постанова N 2497), була подана у відповідності до п. 4.2 розділу IV Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 р. N 34/5, зареєстрованого в МЮУ 12.04.2005 року N 381/10661 на правову експертизу та державну реєстрацію.

Листом Міністерства юстиції України від 09.11.2015 року N 24461-0-26-15/10.1 повернуто постанову НКРЕКП від 30.09.2015 року N 2497 (Постанова N 2497) після державної реєстрації.

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що проект Типового договору, розроблено з урахуванням вимог Директиви європейського парламенту та ради 2009/73/ЄС від 13.07.2009 року "Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування директиви 2003/55/ЄС".

Також, Законом N 329-VIII (Закон N 329-VIII) до основних завдань Регулятора на ринку природного газу належать сприяння безпечному, надійному та економному функціонуванню газової інфраструктури (газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG), що дасть змогу забезпечити недискримінаційний доступ до неї для всіх замовників, орієнтованість на потреби замовників, достатність потужності для потреб ринку природного газу та енергоефективність, а також можливості для виходу на ринок природного газу виробників газу з альтернативних джерел незалежно від обсягів виробництва (п. 4 ч. 2 ст. 4 (Закон N 329-VIII)).

Відповідно ч. 5 ст. 1 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами, зокрема, невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб.

Частиною 1 ст. 19 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) визначено, що суб'єкти ринку природного газу є рівними у праві на отримання доступу до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем.

Відповідно до ч. 2 даної статті (Закон N 329-VIII), оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити йому доступ до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG.

Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

Перед укладенням договору з суб'єктом ринку природного газу (замовником) оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть вимагати від такого суб'єкта підтвердження його платоспроможності відповідно до кодексу газотранспортної системи, кодексу газорозподільних систем, кодексу газосховищ або кодексу установки LNG. Така вимога має бути пропорційною і застосовуватися у недискримінаційний спосіб.

У відповідності до ст. 33 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.

Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.03.2015 року N 2493 (Постанова N 2493) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за N 1378/27823.

На виконання вимог ст. 32 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), відповідач постановою від 30.09.2015 р. N 2497 (Постанова N 2497), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року N 1386/27831, затвердив Типовий договір транспортування природного газу.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 Типового договору транспортування (Постанова N 2497) Замовник зобов'язаний надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі (Постанова N 2493) та цьому Договорі.

Положеннями розділу XII Типового договору (Постанова N 2497) передбачено, що протягом всього строку отримання Послуг замовник надає Оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу (Постанова N 2493).

Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надає у формах визначених Кодексом (Постанова N 2493), в сумі місячних зобов'язань на користь Оператора.

Фінансове забезпечення щодо послуг балансування надається у формах визначених Кодексом (Постанова N 2493), на користь Оператора згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, Типовий договір транспортування (Постанова N 2497) не містить положень щодо розміру та порядку надання замовником послуг транспортування фінансового забезпечення Оператору ГТС, а містить зобов'язання замовника надавати фінансове забезпечення відповідно до Кодексу ГТС (Постанова N 2493).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог, оскільки постанова НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2497 (Постанова N 2497) прийнята в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

 

Головуючий, суддя

Н. П. Бужак

Судді:

Л. О. Костюк

 

Н. М. Троян




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали