ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01.11.2017 р.

N К/800/24193/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Єрьоміна А. В., Мороз Л. Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" про визнання незаконним та нечинним Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою від 30 вересня 2015 року N 2497 (Постанова N 2497) в частині, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2017 року (Постанова N 826/8028/16) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (Ухвала N 826/8028/16), встановила:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (далі - ТОВ "Нафтогаз-Альянс", Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), третя особа - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") з вимогами:

визнати незаконним і нечинним підпункт 2 пункту 4.1 розділу IV Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2497 (Постанова N 2497), а саме: "надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі (Постанова N 2493) та цьому Договорі" з 1 грудня 2015 року;

визнати незаконним та нечинним Розділ XII Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2497 (Постанова N 2497) з 1 грудня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені вище положення Типового договору (Постанова N 2497) щодо фінансового забезпечення по суті надають Оператору ГТС додаткову підставу для відмови в доступі до газотранспортної системи, позаяк за відсутності фінансового забезпечення оператор ГТС має право відхилити місячні номінації, ренонімації замовника послуги транспортування.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою 30 травня 2017 року (Постанова N 826/8028/16) відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 червня 2017 року (Ухвала N 826/8028/16) залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Нафтогаз-Альянс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

У письмових запереченнях НКРЕКП зазначено про те, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, тому підстав для задоволення вимог касаційної скарги немає.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 32 Закону України від 9 квітня 2015 року N 329-VIII "Про ринок природного газу" (Закон N 329-VIII) (далі - Закон N 329-VIII) НКРЕКП, з метою врегулювання відносин суб'єктів ринку природного газу з оператором ГТС в частині замовлення та отримання послуг транспортування природного газу, постановою від 30 вересня 2015 року N 2497 (Постанова N 2497) затвердила Типовий договір транспортування природного газу (далі також - Типовий договір). Ця постанова набрала чинності з 1 грудня 2015 року.

Суди встановили, що затвердженню Типового договору (Постанова N 2497) передувало оприлюднення проекту постанови про його затвердження на офіційному сайті НКРЕКП (www.nerc.gov.ua) з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Від позивача, як відзначили суди, зауважень та пропозицій до проекту Типового договору не надходило.

Стосовно аналізу регуляторного впливу цього проекту, який відповідно до статті 21 Закону України від 11 вересня 2003 року N 1160-VI "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон N 1160-VI) також має подаватися для погодження разом із проектом регуляторного акта, то з цього приводу суди зазначили про таке.

Державна регуляторна служба України листом від 29 вересня 2015 року N 7334/0/20-15 повідомила НКРЕ про те, що за результатами проведеної експертизи проект її постанови відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначених Законом N 1160-VI.

Антимонопольний комітет України листом від 29 вересня 2015 року N 129-06/01-9896 повідомив про погодження проекту постанови НКРЕКП "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".

Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини листом від 16 жовтня 2015 року N 6711/24468-0-26-15/12.0.1 повідомив, що постанова НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" (Постанова N 2497) відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності з пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5, постанову НКРЕКП від 30 вересня від 2015 року N 2497 (Постанова N 2497) подано на правову експертизу і державну реєстрацію, після якої таку повернено регулятору.

Основним видом господарської діяльності ТОВ "Нафтогаз-Альянс" є постачання природного газу. Відтак Товариство звертається з цим позовом до суду як суб'єкт ринку природного газу (в розумінні статті 39 Закону N 329-VI (Закон N 329-VIII)), оскільки вважає, що умови Типового договору (Постанова N 2497) стосовно фінансового забезпечення порушують його права як постачальника природного газу і створюють додаткові, не передбачені Законом N 329-VI (Закон N 329-VIII), підстави для відмови у доступі до газотранспортної системи.

На переконання позивача, за наявності у Типовому договорі (Постанова N 2497) умов стосовно надання фінансового забезпечення Оператор ГТС як монополіст зі здійснення діяльності із транспортування природного газу матиме можливість самостійно врегульовувати питання щодо надання замовникам послуг транспортування і в дискримінаційний спосіб впливати на вибір замовників цих послуг, що суперечить принципам антимонопольної політики і національним інтересам держави.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Типовий договір (Постанова N 2497) не містить положень щодо розміру та порядку надання замовником послуг транспортування фінансового забезпечення Оператору ГТС, а містить зобов'язання замовника надавати фінансове забезпечення відповідно до Кодексу ГТС (Постанова N 2493), що цілком узгоджується з вимогами Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій правильними і обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Регулятором ринку природного газу, відповідно до пункту 32 статті 1 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Указом Президентом України від 10 вересня 2014 року (Положення N 715/2014) N 71/2014 (далі - Положення N 71/2014) одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.

Відповідно до пункту 13 Положення (Положення N 715/2014) N 71/2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з частиною першою статті 19 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) суб'єкти ринку природного газу є рівними у праві на отримання доступу до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем.

За частиною другою цієї статті оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити йому доступ до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG.

Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов'язані за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

Перед укладенням договору з суб'єктом ринку природного газу (замовником) оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть вимагати від такого суб'єкта підтвердження його платоспроможності відповідно до кодексу газотранспортної системи, кодексу газорозподільних систем, кодексу газосховищ або кодексу установки LNG. Така вимога має бути пропорційною і застосовуватися у недискримінаційний спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть відмовити суб'єкту ринку природного газу (замовнику) в доступі до газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища або установки LNG за наявності однієї з таких підстав: 1) відсутність або недостатність вільної потужності; 2) надання доступу стане перешкодою для виконання таким оператором спеціальних обов'язків, покладених на нього відповідно до статті 11 цього Закону (Закон N 329-VIII); 3) відмова в доступі є виправданою на підставі рішення, прийнятого відповідно до статті 55 цього Закону (Закон N 329-VIII).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

За частинами другою - третьою цієї статті (Закон N 329-VIII) типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.

Відповідно до статті 33 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.

Кодекс газотранспортної системи затверджено постановою НКРЕКП від 30 березня 2015 року N 2493 (Постанова N 2493) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за N 1378/27823 (далі - Кодекс).

Цей Кодекс (Постанова N 2493), згідно з його пунктом 2 (Постанова N 2493), є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

За пунктом 4 цього Кодексу (Постанова N 2493) доступ суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється на принципах: рівного права доступу та приєднання для всіх суб'єктів ринку природного газу; збереження цілісності, безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи; надання оператором газотранспортної системи послуг доступу та приєднання виключно на договірних засадах; надання оператором газотранспортної системи послуг належної якості; своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 розділу VIII Кодексу (Постанова N 2493) ("Порядок укладення договору транспортування природного газу") одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з пунктами 1 (Постанова N 2493), 2 підрозділу 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII Кодексу (Постанова N 2493) з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі (Постанова N 2493), або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.

Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи оператора газотранспортної системи надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім випадку, передбаченого цим пунктом) у розмірі вартості розподіленої потужності на період газового місяця для послуг на період газового місяця, кварталу та/або року за п'ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.

Якщо така попередня оплата не буде надана замовником послуг транспортування у строк, визначений цим пунктом, то оператор газотранспортної системи тимчасово (до внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, а в разі ненадання фінансового забезпечення протягом наступних 5-ти робочих днів після припинення надання послуг - анулює розподіл потужності, щодо якої не була здійснена попередня оплата, та пропонує таку розподілену потужність іншим замовникам послуг транспортування у якості вільної потужності згідно з розділом IX цього Кодексу (Постанова N 2493). При цьому такий замовник послуг не звільняється від зобов'язань щодо сплати за розподілену потужність на час зупинення надання послуг.

Для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби 100 % попередня оплата у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання згідно з номінацією, має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок до часу подання такої номінації.

Форми фінансового забезпечення визначено у пункті 3 підрозділу 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII Кодексу (Постанова N 2493).

Відповідно до пункту 3 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII) рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети задоволення загальносуспільного інтересу.

Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб'єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію.

Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть призводити: до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо тільки така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу; до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов'язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.

Дія принципів, зазначених у цій частині, поширюється також на суб'єктів ринку природного газу у випадках, передбачених цим Законом (Закон N 329-VIII).

У справі встановлено, що оскаржену постанову НКРЕКП від 30 листопада 2015 року N 2497 (Постанова N 2497), якою затверджено Типовий договір, прийнято на виконання вимог статті 32 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), зміст якої наведено вище.

Позивач не погоджується з положеннями Типового договору (Постанова N 2497), які стосуються надання Оператору ГТС фінансового забезпечення (підпункт 2 пункту 4.1 Типового договору (Постанова N 2497) і розділ XII Типового договору (Постанова N 2497) - "Фінансове забезпечення"), мотивуючи це тим, що платоспроможність суб'єкта ринку природного газу (замовника послуг), за змістом частини другої статті 19 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), має перевірятися до укладення договору, а отже оскаржені положення Типового договору суперечать положенням Закону (Закон N 329-VIII).

Відповідно до підпункту 2 пункту 4.1 Типового договору (Постанова N 2497) Замовник зобов'язаний надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі (Постанова N 2493) та цьому Договорі.

Положеннями розділу XII Типового договору (Постанова N 2497) передбачено, що протягом всього строку отримання Послуг замовник надає Оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу (Постанова N 2493).

Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надає у формах визначених Кодексом (Постанова N 2493), в сумі місячних зобов'язань на користь Оператора.

Фінансове забезпечення щодо послуг балансування надається у формах визначених Кодексом (Постанова N 2493), на користь Оператора згідно з чинним законодавством України.

Отож, як відзначили суди попередніх інстанцій, Типовий договір (Постанова N 2497) не містить положень щодо розміру та порядку надання замовником послуг транспортування фінансового забезпечення Оператору, а лише зобов'язання замовника надавати фінансове забезпечення відповідно до Кодексу ГТС (Постанова N 2493).

Аналізуючи в цілому і у взаємозв'язку між собою зміст положень статей 32 (Закон N 329-VIII), 33 (Закон N 329-VIII), частин другої (Закон N 329-VIII), третьої статті 19 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), а також положення розділу VIII Кодексу (Постанова N 2493) стосовно укладення договору транспортування і надання фінансового забезпечення у поєднанні з положеннями Типового договору (Постанова N 2497), які є предметом оскарження в цій справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що суперечностей вимогам Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), на які звертає увагу позивач, в спірних положеннях Типового договору немає. Надання фінансового забезпечення, про яке йдеться в Кодексі (Постанова N 2493) і яке відтворено у змісті Типового договору, на думку колегії, не є тотожним підтвердженню платоспроможності замовника послуг, правом на яке наділений Оператор ГТС до укладення договору транспортування (за частиною другою статті 19 Закону N 329-VIII). Фінансове забезпечення, судячи зі змісту розділу VIII Кодексу, є способом забезпечення виконання замовником своїх зобов'язань за договором транспортування природного газу і є невід'ємною складовою цих договірних відносин. Відтак включення до Типового договору положень про фінансове забезпечення, з огляду на наведене вище правове регулювання цих правовідносин, є цілком правомірним і обґрунтованим.

Водночас потрібно відзначити, що підстави для відмови у доступі до газотранспортної системи, наведені у частині третій статті 19 Закону N 329-VIII (Закон N 329-VIII), є вичерпними і розширеному тлумаченню на підставі оскаржених положень Типового договору, як це розглядає позивач, не підлягає.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2017 року (Постанова N 826/8028/16) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (Ухвала N 826/8028/16) в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. І. Смокович

Судді:

А. В. Єрьомін

 

Л. Л. Мороз




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали