Додаткова копія: Про визнання незаконним та скасування п. 22 у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 461 та п. 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 466

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.04.2019 р.

Справа N 826/4753/16

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Пилипенко О. Є., суддів: Беспалова О. О. та Бужак Н. П., при секретарі - Грабовській Т. О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року (Рішення N 826/4753/16) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування п. 22 у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року N 461 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 N 750 (Постанова N 750)) та п. 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 466, встановила:

У березні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Басарі" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування п. 22 у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року N 461 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 N 750 (Постанова N 750)) та п. 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 466, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. N 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 р. N 750 (Постанова N 750)) та пункту 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. N 466 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 р. N 747 (Постанова N 747)).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року (Рішення N 826/4753/16) у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ( N 2747-IV), 3 ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет Міністрів України при внесенні змін до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року N 461 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 N 750 (Постанова N 750)) та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 466 діяв на підставі на в межах норм чинного законодавства, відповідачем, окрім іншого, було дотримано встановленого чинним законодавством порядку затвердження оскаржуваних нормативно-правових актів.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 13.04.2011 року постановою Кабінету Міністрів України N 466 було затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, який визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт.

26.08.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 747 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. N 466" (Постанова N 747), зокрема, внесено зміни у пункт 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, а саме: у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Також, постановою Кабінету Міністрів України N 461 від 13.04.2011 р. затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

08.09.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 750 "Про внесення змін до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (Постанова N 750), зокрема внесено зміни у пункт 22 Порядку, а саме: у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Вважаючи вказані зміни у нормативно-правових актах незаконними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України).

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 р. N 794-VII ( ).

Відповідно до частин першої - другої статті 49 наведеного Закону ( ) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Таким чином, видання постанов віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону ( ) затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Згідно пункту 1 § 32 Регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950 (у редакції постанови від 09.11.2011 р. N 1156 (Постанова N 1156)) проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції. Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (§ 33 Регламенту).

Судом встановлено та підтверджується довідкою про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (Т. 1, а. с. 80), що зазначений проект розроблено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та погоджено без зауважень тимчасово виконуючим обов'язки голови державної регуляторної служби України, першим заступником Міністра фінансів України, уповноваженим Президентом України з прав людей з інвалідністю, генеральним секретарем Національної асамблеї інвалідів України.

До проекту акта внесено зауваження (пропозиції) Міністром соціальної політики України та Міністром економічного розвитку і торгівлі України.

Водночас, як вбачається з висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" зауваження, висловлені Міністерством юстиції України, не стосуються оскаржуваного позивачем пункту Порядку.

Разом з тим, згідно висновку Міністерства юстиції України проект відповідає Конституції України, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, а також не потребує проведення експертизи на відповідність міжнародним договорам України.

Також, судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи пояснювальною запискою й довідкою про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466" (Т. 2 а. с. 36-39), що зазначений проект розроблено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та погоджено без зауважень тимчасово виконуючим обов'язки голови державної регуляторної служби України, першим заступником Міністра фінансів України.

До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції) Міністром економічного розвитку і торгівлі України.

Водночас, як вбачається з висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 N 466" зауваження, висловлені Міністерством юстиції України, не стосуються оскаржуваного позивачем пункту Постанови.

Разом з тим, згідно висновку Міністерства юстиції України проект відповідає Конституції України, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, а також не потребує проведення експертизи на відповідність міжнародним договорам України.

Згідно з § 50 Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів України додаються: пояснювальна записка; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій; висновок Мін'юсту; порівняльна таблиця.

В матеріалах справи наявні всі вищезазначені документи із відповідним оформленням, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дотримався встановленого чинним законодавством порядку затвердження оскаржуваних нормативно-правових актів. Вказане в сукупності свідчить, що відповідач при внесенні змін до Порядку N 461 та Постанови N 466 діяв у порядку, спосіб визначений законом та в межах наданої йому компетенції.

Варто наголосити, що частиною другою статті 39-1 Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Наведена норма свідчить про те, що і пункт 22 Порядку N 466, і пункт 22 Порядку 461 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 р. N 747 (Постанова N 747) та від 08.09.2015 р. N 750 (Постанова N 750) відповідно, відтворюють положення частини 2 статті 39-1 Закону N 3038-VI (Закон N 3038-VI), тобто, відповідають зазначеному Закону.

Щодо решти аргументів позивача, колегія суддів звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року (Рішення)).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі" - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року (Рішення N 826/4753/16) - без змін.

Керуючись ст. ст. 241 ( N 2747-IV), 242 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 311 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Басарі" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року (Рішення N 826/4753/16) - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 

Головуючий, суддя

О. Є. Пилипенко

Суддя:

О. О. Беспалов

 

Н. П. Бужак




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали