КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

01.03.2018 р.

Справа N 826/3053/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Парінова А. Б., суддів: Беспалова О. О., Губської О. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року (Постанова N 826/3053/17), винесену в порядку письмового провадження, у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акта (Наказ N 512/5) в частині, встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5 (Наказ N 2832/5)) в частині: "Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року (Постанова N 826/3053/17) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України ( N 2747-IV) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень на час винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції було визначено ст. 171 КАС України.

Частинами 3 та 4 ст. 171 КАС України передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до розгляду було опубліковано в газеті "Офіційний вісник України" N 43, 2017 (а. с. 37).

З огляду на викладене, всі зацікавлені особи вважаються повідомленими.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову та апеляційної скарги, позивач вказує, що оскаржуваний нормативно-правовий акт застосовано до нього при зверненні до державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, на підтвердження чого надано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.02.2017 N 2510 через непідвідомчість даному структурному підрозділу ДВС.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що оскаржуваний пункт Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" від 06.06.2016 N 1404-VIII (Закон N 1404-VIII) та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII), оскільки вказаними законами не врегульовано питання щодо підвідомчості виконання судових рішень та рішень.

Проаналізувавши текст зазначених законодавчих актів, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ними не врегульовано питання щодо підвідомчості, проте, звертає увагу на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII) встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 395/2011 (Указ N 395/2011) (далі - Положення), Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI) основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є забезпечення нормативно-правового регулювання.

З огляду на викладене, прийняття оскаржуваного пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішення, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5), відноситься до повноважень Міністерства юстиції України.

При цьому, судом не встановлено невідповідності оскаржуваного нормативно-правового акта Закону України "Про виконавче провадження" від 06.06.2016 N 1404-VIII (Закон N 1404-VIII) та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст. ст. 311 ( N 2747-IV), 312 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року (Постанова N 826/3053/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 

Головуючий, суддя

А. Б. Парінов

Судді:

О. А. Губська

 

О. О. Беспалов




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали