ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

29.11.2017 р.

N 826/3053/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Літвінової А. В., суддів: Аблова Є. В., Мазур А. С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування нормативно-правового акта в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5 (Наказ N 2832/5)) в частині: "Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.".

Оголошення про розгляд адміністративної справи N 826/3053/17 щодо оскарження пункту 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5 (Наказ N 2832/5)) опубліковано у відповідності до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (Закон N 1404-VIII) не надає повноважень Міністерству юстиції України розподіляти виконавчі провадження між утвореними ним органами, які діють на одній території, а тому за відсутності визначених чинним законом повноважень Міністерства юстиції України визначати підвідомчість виконавчих проваджень, пункт 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5 (Наказ N 2832/5)) є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Вказав, що Міністерство юстиції України визначаючи в Інструкції положення у сфері організації примусового виконання рішень щодо підвідомчості виконавчих проваджень, забезпечує нормативно-правове регулювання, а тому з огляду на делеговані чинним законодавством повноваження щодо формування та реалізації державної політики з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) такі дії вчинені у відповідності до покладених на нього завдань, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Пунктом 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2832/5 (Наказ N 2832/5)) зазначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Позивач вважаючи вказаний пункт незаконним та таким, що прийнятий поза межами повноважень Міністерства юстиції України, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII) визначено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 N 395/2011 (Указ N 395/2011) (далі - Положення), Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Так, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI) визначено, що основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є забезпечення нормативно-правового регулювання.

Підпунктом 1 пункту 4 Положення (Указ N 395/2011) визначено, що Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань розробляє за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів.

Враховуючи зазначене Інструкція з організації примусового виконання рішення, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (Наказ N 512/5) (далі - Інструкція), розроблена відповідно до вимог Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII), Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Суд погоджується з доводами відповідача, що в пункті 4 розділу I Інструкції (Наказ N 512/5) закріплені норми, якими також вирішено питання про підвідомчість рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (Закон N 1207-VII) є тимчасово окупованою територією України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Міністерство юстиції України визначаючи в Інструкції (Наказ N 512/5) положення у сфері організації примусового виконання рішень щодо підвідомчості виконавчих проваджень, забезпечує нормативно-правове регулювання.

Отже, з огляду на делеговані Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII) повноваження щодо формування та реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень, Міністерство юстиції України визначило підвідомчість виконавчих проваджень в спірному пункті Інструкції (Наказ N 512/5), виконуючи покладені на нього завдання, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та приписами чинного законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128 та 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

А. В. Літвінова

Судді:

Є. В. Аблов

 

А. С. Мазур




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали