ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.11.2013 р.

N К-26552/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Амєліна С. Є. - головуючий, Кобилянського М. Г., Юрченка В. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року в справі за її позовом до Вищої ради юстиції України, третя особа територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення, встановила:

У листопаді 2006 року позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначала, що 20 листопада 2006 року їй стало відомо про те, що 15 листопада 2006 року відбулося засідання Вищої ради юстиції України, на якому було прийнято рішення про внесення подання Верховній Раді України про її звільнення з посади за порушення присяги судді.

Проте при прийнятті цього рішення відповідачем було порушено вимоги законодавства, оскільки рішення було прийняте за відсутності кворуму, у її відсутність незважаючи на поважність причини відсутності, є необґрунтованим та без урахування всіх обставин.

Уточнивши позовні вимоги, просила визнати нечинним та скасувати рішення Вищої ради юстиції України від 15 листопада 2006 року N 571 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова за порушення присяги".

Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. У обґрунтування касаційної скарги зазначала, що у члена Вищої ради юстиції України не було підстав для проведення перевірки скарги товариства на її дії у зв'язку з її відкликанням, ухвала про забезпечення позову була постановлена відповідно до вимог чинного законодавства, було пропущено строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності, засідання відбулося у її відсутність що позбавило можливості надати свої пояснення, під час прийняття рішення був відсутній кворум.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року ОСОБА_4 було обрано суддею Червонозаводського районного суду міста Харкова безстроково.

Членом Вищої ради юстиції України С. С. Ф., за дорученням Голови Вищої ради юстиції України від 09 червня 2005 року, було перевірено скарги сільськогогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Зоря" та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" щодо дій судді ОСОБА_4, на підставі них 22 вересня 2005 року зроблено висновок про необхідність внесення подання про звільнення її з посади судді за порушення присяги, оскільки відомості та обставини, зазначені у скаргах, були підтверджені.

08 листопада 2005 року позивач ознайомилась з даним висновком, а 07 грудня 2005 року на засіданні секції надала свої пояснення.

Неодноразово позивача запрошували на засідання Вищої ради юстиції України для розгляду пропозиції члена ради, зокрема, 17 травня 2006 року, 07 червня 2006 року та 15 листопада 2006 року, на які вона не з'являлась без надання підтвердження поважності причин неявки.

Рішенням Вищої ради юстиції України від 15 листопада 2006 року у відсутність позивача було вирішено внести подання до Верховної Ради України про її звільнення з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова за порушення присяги.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення прийняте на законних підставах та з урахуванням наданих повноважень, не порушуючи права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно статті 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції України за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 - 3, 7 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні.

Статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" встановлено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим.

Відповідно до вимог закону членом Вищої ради юстиції України за дорученням голови було проведено перевірку наданих скарг та складено довідку про наявність підстав для внесення подання про звільнення позивача з посади. Посилання в касаційній скарзі, що у подальшому голова сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" відкликав свою скаргу є неналежними, оскільки на розгляді також перебувала скарга сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Зоря".

Позивач знала про перебування на розгляді у Вищій раді юстиції України питання про її звільнення за порушення присяги, проте на засідання ради не з'явилась. 15 травня 2006 року позивача телеграмою повідомлено про проведення засіданні ради та розгляд питання щодо неї 17 травня 2006 року, проте 16 травня 2006 року він неї надійшло повідомлення по неможливість з'явитися у зв'язку з госпіталізацією з 16 травня. 05 червня 2006 року позивача повідомлено про засідання 07 червня 2006 року, проте у зв'язку з перебуванням на лікуванні з 05 червня 2008 року вона не з'явилась. Телеграмою від 10 листопада 2006 року позивача втретє запросили на засідання ради 15 листопада 2006 року, проте факсовим повідомленням позивач просила перенести засідання у зв'язку з її перебуванням на лікуванні з 15 листопада.

15 листопада 2006 року на засідання Вищої ради юстиції України одноголосно було вирішено питання щодо визнання неповажними причини відсутності позивача та розгляд пропозиції члена ради у її відсутність.

Таке рішення ради є обґрунтованим, оскільки позивач завчасно повідомлялась про засідання ради з приводу розгляду питання щодо її подальшого перебування на посаді, проте не з'являлась.

Звільнення позивача з підстав порушення присяги судді не є видом дисциплінарного стягнення, а тому посилання на пропуск відповідачем строку накладення дисциплінарного стягнення відповідно до статті 100 Закону України "Про судоустрій України" є помилковим.

Статтею 24 Закону України "Про Вищу раду юстиції" встановлено, що засідання Вищої ради юстиції України вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини від її конституційного складу. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до довідки Вищої ради юстиції України від 10 січня 2007 року склад ради станом на 15 листопада 2006 року становив 15 членів. На засіданні ради 15 листопада 2006 року були присутні 14 членів, повноваження яких були підтверджені, всі мали право голосу та крім одного члена проголосували позитивно за внесення подання до Верховної Ради України щодо позивача.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність повноважень у ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судами попередніх інстанцій досліджувалися та не знайшли свого підтвердження.

Наявність підстав для звільнення за порушення присяги судами перевірялися, й підтвердження про їх відсутність не встановлено.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а по станову Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

С. Є. Амєлін

 

М. Г. Кобилянський

 

В. В. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали