ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

05.05.2017 р.

Справа N 607/2986/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого, судді - Братасюка В. М., за участі секретаря с/з - Чичкевич О. І., за участі позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представників відповідача - О. О. О., В. А. Д., А. І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративний позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, встановив:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває на розгляді адміністративний позов ОСОБА_2, з урахуванням уточнених в судовому засіданні 03 квітня 2017 року позовних вимог, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за 131 від 22.02.2017 року "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя", з моменту прийняття рішення.

В обґрунтування вимог позивач відзначив, що він, ОСОБА_2, проживає в АДРЕСА_1 і дитина позивача відвідує дошкільний навчальний заклад м. Тернополя.

З березня місяця 2017 року, адміністрацією ДНЗ N 25 м. Тернополя з ОСОБА_2 вимагали принести довідку про місце реєстрації (проживання) дитини, мотивуючи вимогу тією обставиною, що спірним рішенням ВК ТМР запроваджено пільгову плату за харчування для дітей, котрі проживають саме у м. Тернополі.

Відтак позивач вважає, що використовуючи надані законом повноваження, ВК ТМР прийняв явно дискримінаційне рішення встановивши різну вартість харчування дітей в дошкільних начальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя, поклавши в основу застосування пільги виключно факт реєстрації (проживання) дитини в певній місцевості.

Окремо позивач зазначив, що ймовірним мотивом прийняття спірного рішення є намагання таким чином змусити громади навколишніх сіл м. Тернополя, вступати до Тернопільської об'єднаної територіальної громади та спонукати органи місцевого самоврядування чи територіальні громади укладати з Тернопільською міською радою угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів, оскільки саме за цієї умови право на пільгове харчування поширюватиметься і на дітей, які виховуються в ДНЗ м. Тернополя, але проживають за межами міста; проте право особи не бути дискримінованою за ознакою місця проживання і не може ставитися в залежність від рішень і укладання угод між ОТГ чи органами місцевого самоврядування.

В судовому засіданні позивач представник позивача вимоги підтримали та просить позов задовольнити.

Відповідач забезпечив явку в судове засідання повноважних представників, котрі проти задоволення позову заперечили, про що суду надали заперечення в письмовій формі, згідно змісту яких вказують на виправдання запровадження пільг на харчування в ДНЗ та НВК м. Тернополя для дітей - жителів м. Тернополя, обов'язком органу місцевого самоврядування забезпечувати інтереси саме власної територіальної громади; відповідачі вважають, що ухвалення рішення переслідувало досягненню виправданої мети - встановлення пільг в залежності від об'єктивних можливостей бюджету м. Тернополя котрий за відсутності укладених угод про міжбюджетні трансферти неспроможній надавати пільги на харчування дітей, котрі не проживають в м. Тернополі, недостатньої наявності місць для влаштування в ДНЗ та НВК м. Тернополя дітей навіть для усіх бажаючих батьків, котрі проживають в м. Тернополі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно довідки, виданої 03.04.2017 року виконавчим комітетом Гаї Шевченківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за вих. номером 329, вбачається, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають позивач ОСОБА_2, та його діти - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, і син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 від відвідує старшу групу N 2 Тернопільського ДНЗ N 25, що стверджується довідкою за вих. номером 21 від 23.01.2011 року.

22.02.2017 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, на виконання ст. 93 Бюджетного кодексу України, Законів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року, "Про дошкільну освіту", "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (Закон N 1801-VIII), "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про охорону дитинства", керуючись наказом МОН України від 21.11.2002 року за N 667 "Про затвердження Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах", з метою забезпечення дітей дошкільного віку повноцінним збалансованим харчуванням, - було прийняте рішення за N 131 "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя".

За змістом даного рішення відповідач вирішив наступне:

1. Встановити з 01.03.2017 року плату за харчування дітей в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя на одну дитину в день:

- 18 грн. 50 коп. в I молодших групах з терміном перебуванням дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 19 грн. 50 коп. в I молодших групах з цілодобовим перебуванням дітей;

- 22 грн. 00 коп. в дошкільних групах з терміном перебування дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 23 грн. 00 коп. в дошкільних групах з цілодобовим перебуванням дітей.

2. Для дітей, які проживають у м. Тернополі і виховуються у дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах встановити батьківську плату на одну дитину в день:

- 11 грн. 50 коп. в I молодших групах з терміном перебуванням дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 12 грн. 10 коп. в I молодших групах з цілодобовим перебуванням дітей;

- 14 грн. 00 коп. в дошкільних групах з терміном перебування дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

-14 грн. 60 коп. в дошкільних групах з цілодобовим перебуванням дітей.

3. Для дітей з сімей, які належать до інших територіальних громад встановити батьківську плату за харчування згідно з п. 1 даного рішення.

4. Встановити, що пільгові умови передбачені п. 2 даного рішення поширюються на дітей, які виховуються в дошкільних навчальних закладах м. Тернополя, але проживають за межами міста Тернополя, тільки за наявності відповідної угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Тернопільською міською радою та об'єднаною територіальною громадою чи органом місцевого самоврядування.

5. Звільнити від плати за харчування:

- дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою і виховуються в сім'ях;

- дітей - інвалідів;

- дітей з сімей, в яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал з урахуванням індексу зростання цін не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" (Закон N 1801-VIII) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних навчальних закладах;

- дітей, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"

- дітей працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов'язків;

- дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку у дошкільних навчальних закладах (групах) спеціального призначення (ДНЗ N 2 - 2 сурдогрупи, 2 групи ЗНМ - ЗПР, ДНЗ N 8 - 2 групи, ДНЗ N 34- 1 група для дітей з вадами інтелекту, НВК N 28 -1 група - порушення зору (сліпі) / ЗПР);

- дітей санаторних груп з малими та затухаючими формами туберкульозу.

6. Звільнити від плати за харчування дітей із сімей, які проживають у м. Тернополі:

- батьки яких загинули під час участі в АТО;

- батьки яких отримали інвалідність під час участі в АТО;

- батьки яких є учасниками бойових дій на території проведення АТО, учасниками війни на території проведення АТО відповідно до висновків соціальних служб.

7. Зменшити на 50 відсотків розмір плати за харчування дітей для батьків у сім'ях яких троє і більше дітей до 18 років (до 23 років, якщо дитина навчається за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах) і встановити батьківську плату на одну дитину в день:

- 5 грн. 75 коп. в I молодших групах з терміном перебуванням дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 6 грн. 05 коп. в I молодших групах з цілодобовим перебуванням дітей;

- 7 грн. 00 коп. в дошкільних групах з терміном перебування дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 7 грн. 30 коп. в дошкільних групах з цілодобовим перебуванням дітей.

8. Для оформлення пільг на харчування у дошкільних навчальних закладах потрібно надати документи:

8.1. Для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування:

- заява опікуна;

- копія свідоцтво про народження;

- копія документа, що посвідчує опіку (рішення суду або виконавчого комітету)

8.2. Для дітей - інвалідів:

- заява одного з батьків;

- копія свідоцтво про народження;

- довідка управління праці та соціального захисту населення, що підтверджує статус дитини.

8.3. Для дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям":

- заява одного з батьків;

- копія свідоцтво про народження;

- довідка управління праці та соціального захисту населення, що підтверджує статус малозабезпеченої родини.

8.4. Для дітей із сімей, у яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму):

- заява одного з батьків;

- копія свідоцтво про народження;

- довідки про сукупний дохід кожного члена сім'ї за попередній квартал, що видані за місцем отримання доходів;

- довідка про склад сім'ї, видана житлово-комунальними організаціями (територіальною громадою).

8.5. Для дітей, батьки яких є учасниками бойових дій на території проведення АТО, батьки яких отримали інвалідність під час участі в АТО та дітей загиблих батьків під час дій в АТО:

- заява матері дитини;

- копія свідоцтво про народження;

- копія документа на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, або довідка (наказ) з військової частини, в якій дійсно один з батьків виконує службові (бойові завдання) у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей;

- висновок соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (для батьків які є учасниками бойових дій на території проведення АТО)

8.6. Для дітей пільгової категорії зазначеної у п. 2, п. 4 даного рішення:

- заява одного з батьків;

- копія свідоцтво про народження;

- документ, що посвідчує проживання (реєстрацію) (довідка про реєстрацію (перебування), або довідка про склад сім'ї, видана житлово-комунальними організаціями (територіальною громадою)

8.7. Для дітей, в родинах яких склалися складні життєві обставини:

- клопотання керівника закладу;

- копія свідоцтво про народження;

- заява батьків;

- акт обстеження матеріально - побутових умов життя дитини, з висновками, що підтверджують СЖО родини;

- довідка центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про те, що родина стоїть на обліку у СЖО.

8.8. Для дітей із багатодітних сімей:

- заява батьків;

- копія свідоцтво про народження (всіх неповнолітніх дітей);

- копія посвідчення або довідки, що підтверджує статус багатодітної родини;

- довідка про склад сім'ї, видана житлово-комунальними організаціями (територіальною громадою).

9. Звільнення батьків від плати або зменшення розміру плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах запроваджується в місячний термін після подання відповідних документів згідно з п. 8 даного рішення.

10. У літній оздоровчий період (з 01 червня по 31 серпня) збільшити батьківську плату на 10 відсотків.

10.1. Встановити у літній оздоровчий період плату за харчування дітей в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя на одну дитину в день:

- 20 грн. 36 коп. в I молодших групах з терміном перебуванням дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 21 грн. 46 коп. в I молодших групах з цілодобовим перебуванням дітей;

- 24 грн. 20 коп. в дошкільних групах з терміном перебування дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 25 грн. 30 коп. в дошкільних групах з цілодобовим перебуванням дітей.

10.2. Встановити у літній оздоровчий батьківську плату за харчування однієї дитини в день пільгової категорії зазначеної у п. 2, 4 даного рішення:

- 12 грн. 66 коп. в I молодших групах з терміном перебуванням дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 13 грн. 30 коп. в I молодших групах з цілодобовим перебуванням дітей;

- 15 грн. 40 коп. в дошкільних групах з терміном перебування дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 16 грн. 06 коп. в дошкільних групах з цілодобовим перебуванням дітей.

10.3. Встановити у літній оздоровчий період батьківську плату за харчування однієї дитини в день для батьків у сім'ях яких троє і більше дітей до 18 років (до 23 років, якщо дитина навчається за денною формую навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах):

- 6 грн. 33 коп. в I молодших групах з терміном перебуванням дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 6 грн. 65 коп. в I молодших групах з цілодобовим перебуванням дітей;

- 7 грн. 70 коп. в дошкільних групах з терміном перебування дітей 10 год. 30 хв., 12 годин;

- 8 грн. 03 коп. в дошкільних групах з цілодобовим перебуванням дітей.

10.4. Для дітей з сімей, які належать до інших територіальних громад встановити плату за харчування згідно з п. 10.1 даного рішення.

На виконання означеного рішення, 24.02.2017 року начальником управління освіти та науки Тернопільської міської ради видано наказ N 94 "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах", із доповненням від 15.03.2017 року.

Як зазначив позивач, з березня місяця 2017 року адміністрацією ДНЗ N 25 м. Тернополя від нього (ОСОБА_2) вимагали принести довідку про місце реєстрації (проживання) сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, мотивуючи вимогу тією обставиною, що спірним рішенням ВК ТМР запроваджено пільгову плату за харчування для дітей, котрі проживають саме у м. Тернополі.

Позивач пояснив суду, що використовуючи надані законом повноваження, відповідач прийняв явно дискримінаційне рішення встановивши різну вартість харчування дітей в дошкільних начальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя, поклавши в основу застосування пільги виключно факт реєстрації (проживання) дитини в певній місцевості.

Окремо позивач зазначив, що ймовірним мотивом прийняття спірного рішення є намагання таким чином змусити громади навколишніх сіл м. Тернополя, вступати до Тернопільської об'єднаної територіальної громади та спонукати органи місцевого самоврядування чи територіальні громади укладати з Тернопільською міською радою угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів, оскільки саме за цієї умови пільгове харчування поширюватиметься в на дітей, які виховуються в ДНЗ м. Тернополя, але проживають за межами міста; проте право особи не бути дискримінованою за ознакою місця проживання і не може ставитися в залежність від рішень і укладання угод між ОТГ чи органами місцевого самоврядування.

Підсумовуючи власні доводи, позивач зазначає, що його, як батька, котрий вносить батьківську плату за харчування дитини, та саму дитину - сина ОСОБА_4, як і інших батьків та дітей, що не мають місця проживання у м. Тернополі, принизливо дискриміновано за ознакою місця проживання у порівнянні з становищем батьків та дітей, котрі проживають у м. Тернополі, і лише ця обставина надає останнім право отримувати пільгу в оплаті харчування в комунальних ДНЗ та НВК м. Тернополя; таке рішення ВК ТМР має наслідком порушення приписів Конституції України ст. 24 та 53, Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод, щодо забезпечення рівності усіх перед законом.

На спростування доводів позивача, представники відповідача наголошують, що запровадження пільг на харчування в ДНЗ та НВК м. Тернополя для дітей - жителів м. Тернополя виправдовується обов'язком органу місцевого самоврядування забезпечувати інтереси саме власної територіальної громади; відповідачі вважають, що ухвалення рішення переслідувало досягненню виправданої мети - встановлення пільг в залежності від об'єктивних можливостей бюджету м. Тернополя котрий, за відсутності укладених угод про здійснення міжбюджетних трансфертів, неспроможний надавати пільги на харчування дітей, котрі не проживають в м. Тернополі, недостатньої наявності місць для влаштування в ДНЗ та НВК м. Тернополя дітей навіть для усіх бажаючих батьків, котрі проживають в м. Тернополі.

На підтвердження власних доводів відповідачі надали суду:

- лист за підписом начальника управління освіти і науки ТМР від 21.04.2017 року за N 619/02, яким проінформовано про кількість дітей, котрі законом віднесено до пільгових категорій - звільнені на 50 % батьківської плати 894 дитини (багатодітні родини), звільнені на 100 % батьківської плати 987 дітей (сироти. Діти бійців АТО та інших пільгових категорій) з розшифровкою даних про пільговиків станом на 01.04.2017 року;

- лист за підписом начальника управління освіти і науки ТМР від 21.04.2017 року за N 617/02, яким проінформовано про, яким проінформовано про затверджені грошові норми вартості харчування однієї дитини в день, з дорученням самого розрахунку. Для прийняття норм харчування було взято за основу розрахунок вартості меню, що відповідає затвердженим законодавством натуральним нормам споживання а одну дитину в день та моніторингу цін на відповідні дати;

- лист за підписом начальника управління освіти і науки ТМР від 21.04.2017 року за N 620/02, яким проінформовано про кількість дітей, котрі відвідують дошкільні навчальні заклади та навчально-виховні комплекси м. Тернополя, але не проживають у м. Тернополі - 1132 дитини;

- лист за підписом начальника управління освіти і науки ТМР від 21.04.2017 року за N 618/02, яким проінформовано про кількість дітей, котрі перебувають у черзі управління освіти і науки (3678 дітей), та кількість дошкільнят, які можуть бути забезпечені вільними місцями у ДНЗ а НВК "школи сади" (2785 дітей);

- інформацію про відкриття дошкільних груп в ДНЗ м. Тернополя в розрізі 2012 - 2017 роки.

Окремо на підтвердження факту, що пільгові умови харчування поширюються також на дітей, котрі не лише мають зареєстроване місце проживання в м. Тернополі, але й фактично живуть без реєстрації в Тернополі, відповідач надав список від 20.04.2017 року, згідно якого 11 таких дітей відвідують ДНЗ N 25.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а відтак в силу ст. 71 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень/дій суб'єкта владних повноважень покладається на останнього; у разі помилкового обрання неналежного способу захисту порушеного права, адміністративні суди мають право на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Згідно пункту першого ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Законодавство, що слугувало правовою підставою ухвалення спірного рішення.

За приписами ст. 93 Бюджетного кодексу України, місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету.

Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Згідно п. 2.2, 2.3, 2.4 наказу МОН України від 21.11.2002 року за N 667 "Про затвердження Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернат них навчальних закладах" визначено, що розмір плати за поданням дошкільного навчального закладу встановлюють місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або підприємства, організації та установи, які перебувають у державній (комунальній) формі власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади, один раз на рік з урахуванням матеріального стану сім'ї та режиму роботи закладу. Вони можуть установлювати додаткові пільги щодо батьківської плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, підприємств, організацій, установ.

Розмір плати зменшується на 50 відсотків для батьків, у сім'ях яких троє і більше дітей.

При зменшенні на 50 відсотків батьківської плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах нарівні з рідними дітьми враховуються падчерки та пасинки, які проживають у цій сім'ї, якщо вони не були враховані в сім'ї іншого з батьків, а також діти, на яких оформлена опіка у зв'язку зі смертю батьків, позбавленням їх батьківських прав, засудженням до позбавлення волі, включаючи час перебування під слідством або направленням на примусове лікування тощо.

Від плати за харчування дітей відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, в яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку установлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах, а також батьки дітей та особи, які їх замінюють, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Підставою для звільнення є довідка про призначення такої допомоги, видана органами праці та соціального захисту.

Статтею 35 ЗУ "Про дошкільну освіту" передбачено, що пільгові умови оплати харчування дітей у дошкільних навчальних закладах для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах. За харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, плата не справляється.

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", які навчаються у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах.

Висновки суду по суті заявлених позовних вимог.

Захист прав людини - це захист основ життя. Суд свідомо акцентує на первинності природних прав людини стосовно державного права, на їх зв'язку із основами людського буття, принципами права, для того, щоб підкреслити нагальну необхідність їх забезпечення та захисту. Ці права слугують гарантією індивідуальної автономії та свободи, засобом захисту суб'єктів від свавілля з боку держави та інших людей.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Право, концентрованим вираженням якого є принцип правової рівності для всіх суб'єктів права, не терпить поділу людей на менш вартісних і більш вартісних. Право завжди боролося проти дискримінації по будь-якій ознаці. "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах" - проголошує ст. 1 Загальної декларації прав людини ООН 1948 року. Права людини повинні бути не тільки загальними, але й рівними для кожного, тобто без урахування належності до рас статі, національності, релігії, політичних переконань, походження, соціального становища та інших ознак. При цьому правова рівність трактується в міжнародних документах про права людини у двох аспектах: як рівність від народження в гідності і в правах, і, як рівність перед законом та судом незалежно від різних умов.

В Законі України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI), а саме в ст. 6 (Закон N 5207-VI), справедливо наголошується, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону (Закон N 5207-VI), забороняються.

Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;

здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;

надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;

встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;

особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Непрямою дискримінацією є ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. (п. 3 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI)).

Пунктами 2, 4, 8.6, 10.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за 131 від 22.02.2017 року "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя", запроваджено пільгу в батьківській платі для дітей, які проживають і м. Тернополі і виховуються у ДНЗ та НВК.

Пільга полягає у частковому фінансуванні батьківської плати з бюджету м. Тернополя (40 % вартості); водночас такої пільги позбавлені інші діти, котрі не мають зареєстрованого місця проживання в м. Тернополі й не проживають в м. Тернополі, проте відвідують комунальні ДНЗ та НВК обласного центру.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року "Про міжнародні договори" свідчить про обов'язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

Статтею 1 Протоколу 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою; ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

При цьому практика ЄСПЛ тлумачить поняття "закон" не лише як акт верховної влади (у випадку України - Верховної Ради України), а й як і інше офіційне джерело юридичних норм, в тому числі акти, котрі ухвалюються компетентними органами Держави.

Відтак суд наголошує, що на спірне рішення суб'єкта владних повноважень також поширюються вимоги ст. 14 та ст. 1 протоколу 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, й вимоги щодо якості та передбачуваності застосування.

Окрім того жодне обмеження не може бути застосоване дискримінаційним чином (стаття 14 та Протокол 12 Конвенції).

У статті 14 та ст. 1 протоколу 12 Конвенції згадується низка захищених ознак. Водночас перелік захищених ознак у ст. 14 Конвенції та Протоколу 12 Конвенції є невичерпним, оскільки словосполучення "за іншою ознакою" дозволяє ЄСПЛ застосовувати ті ознаки, що містяться в Директивах ЄС або інші ознаки.

Необхідно наголосити, що не кожна відмінність у ставленні становитиме порушення ст. 14 Конвенції - має бути встановлено, що інші особи в аналогічних чи відносно подібних ситуаціях зазнають привілейованого ставлення, й це становитиме дискримінацію (рішення ЄСПЛ у справі "Уніл Теклі проти Туреччини" від 16.11.2004 року заява N 29865/96); відмінність у ставленні є дискримінаційною тоді, коли немає об'єктивного та обґрунтованого виправдання; іншими словами, якщо не переслідується легітимна мета чи якщо немає достатнього зв'язку між пропорційністю заходів, використаних для досягнення мети чи якщо мета потребує зусиль для реалізації (рішення ЄСПЛ у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства").

Опинившись віч-на-віч з проблемою, судді доводиться на власний розсуд фактично здійснювати правотворчість. В зв'язку з цим, зокрема Р. Циппеліус говорить, що "правосуддя добудовує право шляхом уточнення, доповнення або виправлення помилок закону: воно уточнює закон, визначаючи і опрацьовуючи можливі альтернативи його тлумачення і обирає найвдалішу з них... Правосуддя доповнює закон, "домірковуючи" його ідеї - зокрема за допомогою правила однакового поводження там, де не вистачає того чи іншого правила, тієї чи іншої норми... Без чіткого і однозначного розмежування з попередніми методом існує відкрита добудова... така добудова відхиляється від змісту слів закону і виправляє його там, де закон веде до несправедливих або безглуздих результатів".

Хоча в силу приписів КАСУ обов'язок доказування покладається на відповідача, на вимогу суду жодних матеріалів (протокол засідання виконавчого комітету, тощо) з яких було б можливо з'ясувати чи було об'єктивно та обґрунтовано виправданим, з метою надання пільг у харчуванні, запровадження дискримінації дітей за ознакою їх місця проживання, відповідачем суду не було надано.

Системний аналіз застосованих суб'єктом владних повноважень нормативно - правових актів, що слугували підставою надання пільг у батьківській платі для дітей, які проживають у м. Тернополі і виховуються у ДНЗ та НВК, дозволяє суду зробити логічний висновок, що право органу місцевого самоврядування встановлювати додаткові пільги щодо батьківської плати за харчування дітей, які проживають у м. Тернополі, у дошкільних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, підприємств, організацій, установ (п. 2.2 наказу МОН України від 21.11.2002 року за N 667 "Про затвердження Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернат них навчальних закладах"), може бути виправданим виключно в контексті приписів ст. 35 ЗУ "Про дошкільну освіту" та ст. 6 ЗУ ""Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (Закон N 5207-VI), а саме в разі: спеціального захисту з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Поділ дітей за ознакою місця проживання в п. 2, 4, 8.6, 10.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за 131 від 22.02.2017 року "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя", як підстава надання пільг у батьківській платі дітям, мешканцям міста Тернополя, не може вважатися виправданим та обґрунтованим, оскільки ознака місця проживання не свідчить про особливі потреби захисту зі сторони держави у вигляді пільг та компенсацій щодо мешканців певної територіальної одиниці (м. Тернополя), надання останнім спеціальних соціальних гарантій чи збереження їх (тернополян) ідентичності.

Відтак суд вважає п. 2, 4, 8.6, 10.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за 131 від 22.02.2017 року "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя", такими, що порушують права дітей, котрі відвідують ДНЗ та НВК, проте не мають місця проживання у м. Тернополі, передбачені ст. 14 та ст. 1 протоколу 12 Конвенції, за ознакою дискримінації місця проживання, а тому можна стверджувати, що ухваленням відповідачем вищеозначених пунктів спірного рішення, позивач та його дитина, як і інші діти, котрі відвідують ДНЗ та НВК м. Тернополя, проте в Тернополі не живуть, і їх батьки, зазнали непрямої дискримінації - слалася ситуація, за якої внаслідок реалізації та застосування положень спірного рішення ВК ТМР для позивача та його дитини, як і інших дітей, котрі відвідують ДНЗ та НВК м. Тернополя, проте в Тернополі не живуть, і їх батьків за ознакою місця проживання виникли менш сприятливі умови та становище порівняно з дітьми та їх батьками, мешканцями м. Тернополя.

З огляду на наведене позов в частині визнання незаконним та скасування п. 2, 4, 8.6, 10.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за 131 від 22.02.2017 року "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя", тобто пунктів спірного рішення, котрими запроваджено пільги виключно за ознакою місця проживання, є підставним та підлягає до задоволення.

Суд вважає за необхідне наголосити, що немає правового значення дата часткового визнання незаконним та скасування спірного рішення ВК ТМР, адже аналіз протиправності дій відповідача передбачає надання правової оцінки правовідносинам, які виникли на підставі таких дій, з моменту вчинення цих дій, що включає період часу до моменту встановлення факту протиправності дій.

Водночас суд наголошує, що часткове визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не позбавляє останнього законного права запроваджувати додаткові пільги в межах бюджетних витрат, проте пільг єдиних, з урахуванням рівних можливостей на отримання пільг без поділу дітей за ознакою їх місця проживання.

Окремо суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Визнання рівних та невід'ємних прав всіх людей є основою свободи, справедливості та загального миру. Рівність людей у свободі, справедливості, повазі до людської гідності не повинна залежати ні від часу, ні від місця, ні від обставин.

Визнання правової рівності має глибокий гуманістичний сенс, оскільки сприяє розвитку почуття людської та особистої гідності, становленню повноцінної людини-особистості як творця суспільного багатства, основного чинника національної безпеки, конкурентоздатності держави тощо, сприяє максимальному розкриттю людьми своїх здібностей, реалізації їх потенціалу як особистостей.

Дискримінація за будь - якою ознакою, навпаки, принижує людину, формує у неї комплекс неповноцінності, меношвартості, сприяє її деперсоналізації, паралізує її вольове і творче начало, від чого втрачають і суспільство, і держава, бо такі люди не можуть бути активними і творчими суб'єктами сучасного національного демократичного і правового розвитку.

Українці донині звільняються від комплексів малоросіянізму, "селянської нації". Українське село, яке завжди було оберегом української ідентичності, постійно зазнавало дискримінації з боку влади. Відомі численні факти з української історії, що засвідчують дискримінацію українців за ознакою сільського походження, - достатньо згадати заборону для сільських мешканців мати паспорти аж до 70-х років минулого століття, що перетворило українські села у своєрідні резервації, за межі яких їх мешканці не мали права виходити, або мізерний натуральний продукт замість грошової винагороди як плату за трудодні.

На жаль, у нас донині залишається живим мислиннєвий стереотип людини-"мешканця села", як меншовартісної, донині живі примовки: "село і люди", "село без газу", що принизливо характеризують вихідців із українського села, де донині умови для життя, порівняно з містом, залишилися значно гіршими. Тому не дивно, що сільські мешканці намагалися і намагаються віддати своїх дітей у міські садочки, школи, де база для навчання та рівень викладання майже завжди кращі, аніж у сільських школах.

Для суду є очевидним, що в першу чергу спірне рішення в частині дискримінації за ознакою місця проживання стосується дітей, мешканців навколишніх сіл м. Тернополя, котрі наближені до обласного центру та жителі котрих (сіл) працюють у м. Тернополі, як у випадку з позивачем.

А тому поділом зі сторони відповідача дітей, котрі відвідують ДНЗ та НВК на тих, котрі проживають у м. Тернополі, і тих, котрі в місті не проживають, виконавчим комітетом Тернопільської міської ради бездумно піднято стару проблему та підкреслено меншовартість сільських жителів у порівнянні з міськими, що є неприйнятним в демократичному суспільстві.

При цьому посилання на небажання надавати пільги у фінансуванні з міського бюджету дітей, котрі не проживають у місті Тернополі у зв'язку з відсутністю угод про здійснення міжбюджетних трансфертів між Тернопільською міською радою та об'єднаною територіальною громадою чи органом місцевого самоврядування, може лише свідчити про невизнання ВК ТМР пересічної людини найвищою соціальною цінністю, оскільки укладання угоди про здійснення міжбюджетного трансферту прямо не залежить від волі окремого батька/матері дитини, котра відвідує ДНЗ чи НВК у м. Тернополі, проте у місті не проживає.

Не заслуговує на увагу та критично оцінюється судом посилання представників відповідача на недостатність місць у ДНЗ та НВК м. Тернополя навіть для забезпечення потреб мешканців обласного центру, як окрему підставу прийняття спірного рішення ВК ТМР.

Критичність судової оцінки полягає у тому, що забезпечення добробуту та належного благополуччя громадян є позитивним обов'язком держави, а тому недостатня кількість місць для влаштування дітей в садочках та НВК м. Тернополя, може свідчити виключно про неналежне виконання органом місцевого самоврядування позитивного обов'язку з своєчасного моніторингу народжуваності та забезпечення організаційного та фінансового створення умов для влаштування достатньої кількості дитячих місць в садочках та НВК.

Водночас суд констатує про відсутність безпосереднього взаємозв'язку між дискримінацією спірним рішенням дітей за ознакою місця проживання, та попередніми прорахунками держави у створенні достатньої кількості місць в ДНЗ та НВК.

З приводу підставності решти позовних вимог, суд наголошує, що позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання чи заперечення будь якого його права іншими положеннями спірного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Окрім цього пільги на харчування дітей з багатодітних сімей, дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими потребами, дітей загиблих працівників ОВС, дітей, чиї батьки загинули в АТО, передбачено на законодавчому рівні, й суд не вбачає підстав до визнання незаконним та скасування положень рішення ВК ТМР, якими такі пільги запроваджено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 71, 86, 94, 159 - 163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 2, 4, 8.6, 10.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за 131 від 22.02.2017 року "Про встановлення плати за харчування та порядок нарахування батьківської плати в дошкільних навчальних закладах та навчально-виховних комплексах м. Тернополя".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір в сумі 640 гривень стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

 

Головуючий, суддя

В. М. Братасюк




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали