ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.10.2016 р.

Справа N 800/541/16

Ухвалу скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 23 травня 2017 року) (Постанова N 21-3763а16, 800/541/16)

Суддя Вищого адміністративного суду України - Маринчак Н. Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 13 квітня 2016 року N 142/2016 "Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області" (Указ N 142/2016), встановив:

Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 13 квітня 2016 року N 142/2016 "Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області" (Указ N 142/2016).

Вивчивши матеріали позову та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 5 якої Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні останнім чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Повноваження Президента України визначені виключно Конституцією України.

Статтею 106 Конституції України встановлено, що Президент України здійснює повноваження, визначені Конституцією України. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Як вбачається з матеріалів позову, предметом даного спору є Указ Президента України від 13 квітня 2016 року N 142/2016 "Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області" (Указ N 142/2016), яким скасовано розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 12 жовтня 2012 року N 470-р "Про зарахування земельної ділянки в межах території Ленінської сільської ради до земель запасу державної власності".

Згідно тексту зазначеного Указу (Указ N 142/2016), розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 12 жовтня 2012 року N 470-р скасовано як таке, що суперечить статтям 14, 19 Конституції України, статтям 17, 19, 122 Земельного кодексу України та статтям 3, 6, 7, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що в результаті прийняття Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області розпоряджень N 470-р, N 471-р, N 523-р земельні ділянки загальною площею 1553,97 га з земель запасу державної власності були передані у приватну власність 775 громадянам України, в тому числі й позивачу, які отримали протягом 24 - 26 грудня 2012 року державні акти на право власності на земельну ділянку. Вказані акти зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, присвоєно реєстраційні номери.

На підставі скасованого оскаржуваним Указом Президента України (Указ N 142/2016) розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 12 жовтня 2012 року N 470-р та наступних за ним розпоряджень Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області у 775 фізичних осіб, у тому числі позивача, виникло право власності на землю.

Розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області N 470-р слугувало передумовою прийняття розпоряджень N 471-р та N 523-р, а отже й правовою підставою для виникнення у позивача права приватної власності на землю.

У зв'язку з чим вважає, що скасування розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 12 жовтня 2012 року N 470-р порушує право власності позивача на землю.

Крім того, після отримання позивачем та іншими особами державних актів, вказані розпорядження вичерпали свою дію, скільки були реалізовані. З цього моменту адміністративні правовідносини припинились, замість них виникли цивільні правовідносини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Разом з тим, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Таким чином, необхідною умовою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року (справа N 6-рп/2001) зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як встановлено частиною 2 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 13 квітня 2016 року N 142/2016 "Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області" (Указ N 142/2016), слід відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 17, 18, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 13 квітня 2016 року N 142/2016 "Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області" (Указ N 142/2016).

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

Н. Є. Маринчак




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали