ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

13.06.2018 р.

Справа N 583/2715/16-ц

 

Провадження N 14-174цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого, судді - Князєва В. С., судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., учасники справи: позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачі: Бакирівська сільська рада Охтирського району Сумської області (далі - Сільрада), ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, Приватне підприємство "Бюро землевпорядного проектування" (далі - ПП "Бюро землевпорядного проектування"), розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року (у складі судді Мовчан Н. В.) та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2017 року (у складі колегії суддів Собини О. І., Криворотенка В. І., Бойка В. Б.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сільради, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, ПП "Бюро землевпорядного проектування", про визнання незаконним та скасування висновку узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів, установила:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати незаконним та скасувати висновок узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів Сільради (далі - Комісія) від 04 квітня 2016 року, яким погоджено встановлені зовнішні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до виготовленої ПП "Бюро землевпорядного проектування" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_5 під час розгляду справи N 583/669/15-ц у судовому засіданні надала висновок Комісії від 04 квітня 2016 року, яким погоджено визначені та встановлені у 2016 році нові зовнішні межі належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1.

При цьому позивачі вказали, що спірний висновок Комісія підготувала з порушенням вимог законодавства, оскільки вони як зацікавлені особи не були повідомлені про час і місце розгляду заяви ОСОБА_5, не знайомилися з відповідними матеріалами та не були залучені до роботи Комісії, як і не були залучені до розгляду вказаного питання спеціалісти.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зауважили, що Комісія не мала права вирішувати спір між ними та ОСОБА_5 щодо збільшення площі її земельної ділянки за рахунок здійсненої нею новобудови. При цьому заново сформована та узгоджена Комісією земельна ділянка з іншою площею та конфігурацією свідчить про повторний розгляд земельного питання, яке вже було вирішено у 1997 році, та порушує їх права як власників суміжних земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_2.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано висновок Комісії від 04 квітня 2016 року, яким погоджено встановлені зовнішні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до виготовленої ПП "Бюро землевпорядного проектування" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачів не було повідомлено про надходження заяви ОСОБА_5 щодо вирішення земельного спору до Комісії, їх не викликали на засідання Комісії; на час розгляду Комісією питання земельні ділянки сторін було сформовано та між сторонами як суміжними землевласниками існував спір щодо межі цих земельних ділянок.

За викладених обставин місцевий суд вважав, що недотримання Комісією встановленої процедури під час складення висновку від 04 квітня 2016 року призвело до порушення прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку із чим визнав його незаконним та скасував.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2017 року рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Комісія під час прийняття висновку порушила вимоги статті 159 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується правомірності набуття права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, за позовом суміжних землевласників, не є публічно-правовим.

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Заявниця в касаційній скарзі вказала, що цей спір є спором фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а тому згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) повинен розглядатися адміністративним судом, у зв'язку із чим суди помилково розглянули справу за правилами цивільного судочинства.

Крім того, ОСОБА_5 зауважила, що: вимоги про скасування висновку Комісії, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та відмова ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від погодження меж її земельної ділянки свідчать про зловживання позивачами своїми правами та створення їй перешкод у здійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, чим також порушуються її права; спору між сторонами про межу земельної ділянки не існує; за її клопотанням експертизи про відповідність зазначеної в державному акті межі належної їй земельної ділянки, вказаної в технічній документації, суд не призначав, у зв'язку із чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій про порушення прав позивачів вважає помилковими без з'ясування того, якими саме діями Комісія їх вчинила.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

07 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у яких зазначено про те, що оскільки спір виник між суміжними землевласниками з приводу межі земельної ділянки ОСОБА_5, то він є спором про право цивільне, а тому з огляду на статтю 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не може бути віднесений до адміністративної юрисдикції.

Також позивачі зазначали про незаконність оспорюваного висновку Комісії у зв'язку з його невідповідністю фактичним обставинам і про його надання всупереч вимогам земельного законодавства, що призвело до порушення їх прав, оскільки встановлені зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_5 погоджено з урахуванням здійсненої нею нової забудови та за рахунок земельних ділянок позивачок.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 указують, що належні їм та ОСОБА_5 земельні ділянки вже раніше сформовані відповідно до правовстановлюючих документів та технічної документації, у зв'язку із чим повторне встановлення меж і виготовлення технічної документації на належну ОСОБА_5 земельну ділянку по АДРЕСА_1 з огляду на іншу площу та змінену конфігурацію є незаконним. Тому позивачки просили касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону (Закон N 2147-VIII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 травня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що рішенням Сільради від 11 листопада 2015 року утворено Комісію та затверджено Положення про узгоджувальну комісію з питань вирішення земельних спорів (далі - Положення) (т. 1 а. с. 66-69).

За змістом пунктів 2.1, 2.6 Положення земельні спори розглядаються Комісією на підставі поданої заяви однією зі сторін у місячний термін з дня надання подання заяви. Комісія приймає рішення з вирішення земельного спору по суті. Рішення викладається у вигляді висновку Комісії, який вступає в силу з моменту його прийняття.

У зв'язку з відсутністю згоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як суміжних землевласників на погодження (встановлення) меж земельної ділянки ОСОБА_5, Комісія прийняла рішення, викладене у формі висновку від 04 квітня 2016 року, яким запропонувала погодити зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 12).

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, розглядаючи земельні спори, Комісія діє від імені Сільради, у зв'язку із чим прийняті нею рішення у формі висновку по суті такого спору породжують певні права та обов'язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначили, що оскаржуваним висновком Комісії порушуються їх права як суміжних землевласників, унаслідок погодженої нею межі земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, яка проходить по земельних ділянках, які перебувають у власності позивачів.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій): суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, установивши, що звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пов'язане із захистом права кожної з них на земельну ділянку, стосується перевірки законності розпорядчих дій Комісії як органу Сільради, що пов'язані з подальшим володінням, користуванням ОСОБА_5 земельною ділянкою, визначеною згідно із розробленою ПП "Бюро землевпорядного проектування" технічною документацією із землеустрою щодо встановлення її меж, тобто суміжного землекористування, дійшли правильного висновку про розгляд даної справи в порядку цивільного процесуального судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сільради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, про визнання протиправними та скасування висновків узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів в порядку адміністративного судочинства (т. 1, а. с. 110, 111).

Щодо суті спору Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 0,0600 га та 0,1500 га, розташованих по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 13, 14).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2124 га по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 15).

ОСОБА_5 з 21 січня 1998 року на праві власності належить земельна ділянка площею 0,47 га, розташована по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 16).

Право власності сторін на земельні ділянки підтверджено державними актами на право приватної власності на землю.

Згідно із договором від 21 жовтня 2015 року ПП "Бюро землевпорядного проектування" на замовлення ОСОБА_5 розробило технічну документацію на земельні ділянки площею 0,3800 га та 0,0900 га, що розташовані по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 105-109).

31 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Комісії із заявою про погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 для виготовлення ПП "Бюро землевпорядного проектування" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості (т. 1, а. с. 70). Цю заяву Комісія задовольнила й надала відповідний висновок від 04 квітня 2016 року.

При цьому достовірно з'ясовано, що на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сільради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зем-центр", управління Держземагентства в Охтирському районі Сумської області, про визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації земельних ділянок та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Сільради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: управління Держгеокадастру в Охтирському району Сумської області, ОСОБА_4, про скасування рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність та державного акта на право приватної власності на землю (N 583/669/15-ц) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52542583).

Предметом спору в указаній справі є визначення межі між належними сторонам земельними ділянками АДРЕСА_3.

Підтвердження про ухвалення судом рішення по суті вказаного вище спору як в матеріалах справи, так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

За змістом статті 159 ЗК України земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Статтею 160 ЗК України визначено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у разі незгоди із цим рішенням оскаржувати його.

Пунктами 2.3, 2.4 Положення визначено, що земельні спори розглядаються за місцем знаходження спірних земельних ділянок за участю сторін спору, які завчасно повідомляються про час та місце розгляду спору. У випадку відсутності однієї із сторін при першому розгляді спору та відсутності письмової згоди на розгляд спору без її участі розгляд спору переноситься.

Не встановивши підтверджень згідно із положеннями статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) належного повідомлення позивачів про вирішення земельного спору Комісією, що призвело до недотримання визначених статтями 159, 160 ЗК України прав ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також з'ясувавши, що на момент надання спірного висновку між сторонами існував спір щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок по АДРЕСА_3 та відповідно в Охтирському міськрайонному суді Сумської області сторони оскаржували правовстановлюючі документи на вказані земельні ділянки (справа N 583/669/15-ц), місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування висновку Комісії від 04 квітня 2016 року.

Інші доводи касаційної скарги щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції, їм надано оцінку, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини та переоцінювати надані докази.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, тому питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої інстанції та апеляційної інстанцій, не вирішується. Судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції заявник не поніс.

Керуючись статтями 259, 268, 400, 402 - 404, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду встановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено і підписано 19 червня 2018 року.

 

Головуючий, суддя

В. С. Князєв

Суддя-доповідач

О. М. Ситнік

Судді:

Н. О. Антонюк

 

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

Д. А. Гудима

 

В. І. Данішевська

 

О. С. Золотніков

 

О. Р. Кібенко

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

О. Б. Прокопенко

 

Л. І. Рогач

 

І. В. Саприкіна

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали