ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - Підприємство; Мінюст відповідно) справу за позовом Підприємства до Рахункової палати України про визнання незаконними дій, встановила:

У березні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Рахункової палати України, в якому просило визнати незаконними дії відповідача з проведення перевірки, а також визнати відсутність компетенції останнього на проведення аудиту позивача в тій частині діяльності, яка перебуває поза межами використання коштів державного бюджету.

На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що доручення відповідача щодо проведення ревізії стосовно ефективності використання державних коштів, виділених Мінюсту на функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (далі Реєстр), є незаконним, оскільки предметом аудиту є кошти державного бюджету, виділені Мінюсту на впровадження та функціонування Реєстру. Відповідно до договорів позивача з Мінюстом Підприємство здійснювало постачання товарів, виконання робіт та надання послуг щодо реалізації державної комплексної програми зі створення Реєстру, тобто між сторонами угоди існували господарські договірні відносини, при цьому позивач не отримував бюджетного асигнування та не мав бюджетних зобов'язань.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10 вересня 2008 року у задоволені позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд України постановою від 29 жовтня 2009 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2010 року постанову суду апеляційної інстанції скасував та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі про перегляд Верховним Судом України судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 220 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2010 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 23 червня 2010 року скаргу Підприємства допустила до розгляду за винятковими обставинами.

Абзацом четвертим пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що допущені до розгляду за винятковими обставинами до набрання чинності цим Законом цивільні, господарські та адміністративні справи розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у цій справі має місце неоднакове, порівняно з іншими справами, застосування Вищим адміністративним судом України положень статті 220 КАС, у зв'язку з чим скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статі 220 КАС суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У цьому випадку Вищий адміністративний суд України, здійснюючи касаційне провадження, вийшов за межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень.

Зокрема, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що Підприємство бюджетних коштів не отримувало, а відповідач вправі перевіряти лише документи фінансового характеру в тій частині, яка стосується використання коштів державного бюджету.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що "бюджетні кошти виділялися Мінюсту для впровадження та функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, які використовувалися позивачем", чим і порушив частину першу статті 220 КАС, а саме вдався до встановлення обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Оскільки суд касаційної інстанції порушив вимоги статті 220 КАС України, його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, абзацом четвертим пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2010 року скасувати, а справу направити до цього ж суду на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. В. Кривенда

 

О. А. Коротких

 

В. Л. Маринченко

 

О. Б. Прокопенко

 

П. В. Панталієнко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали