Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання незаконними та нечинними постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 N 167 та від 08.06.2016 N 365

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

24.12.2019 р.

Справа N 826/11829/16

 

Провадження N К/9901/23475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 (Постанова N 826/11829/16) (головуючий суддя Літвінова А. В., судді Балась Т. П., Мазур А. С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (Ухвала N 826/11829/16) (головуючий суддя Вівдиченко Т. Р., судді Мамчур Я. С., Собків Я. М.) у справі N 826/11829/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними, нечинними постанов, встановив:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, в якій просив суд визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 N 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Постанова N 167) та від 08.06.2016 N 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 365), а також у порядку ст. 267 КАС України ( N 2747-IV) зобов'язати відповідача подати до суду у 10-денний строк звіт про виконання постанови (рішення).

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що вказані постанови Кабінету Міністрів України не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, звужують об'єм існуючих прав позивача, є дискримінаційними за ознакою належності до переміщених осіб.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 у справі N 826/11829/16 (Постанова N 826/11829/16) у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у справі N 826/11829/16 (Ухвала N 826/11829/16) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 (Постанова N 826/11829/16) залишено без змін.

5. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 (Постанова N 826/11829/16) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у справі N 826/11829/16 (Ухвала N 826/11829/16) та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п. п. 1 ( N 2747-IV), 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України ( N 2747-IV) матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М. М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А. А., суддів Берназюка Я. О., Желєзного І. В.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_1, має фактичне місце проживання в Харківській АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.

8. Позивач неодноразово звертався до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання із заявою про виплату йому пенсії на поштове відділення міста Ізюм. Разом з тим, від Ізюмського районного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у відповідь на звернення, отримав листа від 29.06.2016 N 143/К-14, яким йому повідомлено про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 N 636, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 N 167 (Постанова N 167), починаючи з 01.07.2016, виплата пенсій внутрішньо переміщених осіб здійснюється виключно через рахунки Акціонерного товариства "Ощадбанк".

9. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 14.03.2016 N 167 (Постанова N 167) внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 637), п. 1 (Постанова N 637) якої, викладено у наступній редакції "Установити, що:

- призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови (Постанова N 637) тристороннім договором;

- призначені починаючи з 1 травня 2016 р. внутрішньо переміщеним особам пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), усі види соціальної допомоги та компенсації, довічні державні стипендії, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

- починаючи з 1 липня 2016 р. виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

- для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм пенсій здійснюється емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому - кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

10. За відсутності проходження фізичної ідентифікації одержувачів пенсій Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" зупиняє видаткові операції за поточним рахунком до моменту звернення клієнта та щомісяця повідомляє Мінфіну.

11. Зазначені у цьому пункті виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати".

12. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 N 365 (Постанова N 365) також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 637), у відповідності до яких, абз. 5 п. 1 (Постанова N 637) викладено у такій редакції: "для ідентифікації одержувачів соціальних виплат, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм соціальних виплат здійснюється емісія платіжних карток із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Для одержувачів пенсій така картка одночасно є пенсійним посвідченням", а у першому реченні абзацу шостого слова "які одночасно є пенсійним посвідченням" виключено.

13. Позивач не погоджується з положеннями вказаних постанов Кабінету Міністрів України, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувались тим, що внутрішньо переміщених осіб вказаним актом Кабінету Міністрів України не позбавлено права на отримання пенсії за місцем їхнього проживання, яке передбачено положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і особа, якій призначено пенсію, може самостійно обрати один з двох можливих способів отримання пенсії, а саме: у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або шляхом перерахування на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

15. Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України, згідно з якими, платіжна картка одночасно є пенсійним посвідченням, не є свідченням порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки видача такої картки не позбавляє особу статусу особи, яка отримує пенсію, а є лише засобом ідентифікації такої особи при здійсненні їй виплати через відповідні установи банку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що Кабінету Міністрів України ні Конституцією України, ні законами України не надано повноважень щодо змін умов та порядку здійснення пенсійних виплат або пенсійного забезпечення та/або визначення спеціальних умов та порядку здійснення пенсійного забезпечення громадян-пенсіонерів, які є одночасно й внутрішньо переміщеними особами.

17. Скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкових висновків стосовно відсутності порушення права позивача спірними постановами Кабінету Міністрів України і не врахували те, що позивач не має права отримувати пенсію через інші установи банків, крім Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", що ставить у нерівне становище пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами, з іншими пенсіонерами.

18. ОСОБА_1 вважає, що змушення отримати електронне пенсійне посвідчення, яке одночасно є і платіжною карткою, не відповідає релігійним переконанням позивача і є порушенням ст. 22, 35 Конституції України.

19. Також позивач наголошує, що вказаними постановами запроваджено механізм обстеження матеріально-побутових умов тимчасово переміщених осіб, що є порушенням ст. ст. 30, 32 Конституції України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України ( N 2747-IV), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 6 ст. 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійною забезпечення.

22. З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 N 1706-VII (Закон N 1706-VII) (далі - Закон N 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі того, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Зокрема, згідно з ст. 7 цього Закону (Закон N 1706-VII), для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

23. У п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 N 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Постанова N 637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

24. Тобто, за приписами зазначеної постанови умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк".

25. У рішенні Верховного Суду у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 03.05.2018 у справі N 805/402/18 (Рішення N 805/402/18, Пз/9901/20/18) Суд докладно проаналізував статус внутрішньо переміщеної особи та дійшов висновку, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону N 1706-VII (Закон N 1706-VII)), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації (п. 50 (Рішення N 805/402/18, Пз/9901/20/18), 51 (Рішення N 805/402/18, Пз/9901/20/18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі N 805/402/18 (Постанова N 11-644асі18, 805/402/18) зробила такі висновки:

"Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року N 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини I). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон N 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону N 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону N 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон N 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом N 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону N 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України".

26. Судова колегія не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку в частині правового статусу внутрішньо переміщеної особи, та вважає за необхідне відзначити, що позивача не було позбавлено права на отримання пенсії, між тим, держава для забезпечення дотримання соціальних гарантій внутрішньо переміщеним особам розробила механізм здійснення соціальних виплат і те, що позивач може отримувати пенсію тільки у відділеннях Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", зважаючи на особливий статус внутрішньо переміщених осіб, є навпаки додатковою гарантією для забезпечення внутрішньо переміщеним особам, незалежно від їх місцезнаходження, виплати пенсій та інших виплат.

Скасування положення щодо того, що виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" призведе до зупинення існуючого механізму здійснення вищевказаних виплат до моменту розроблення нового механізму, що спричинить порушення прав значної кількості осіб.

27. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 14.03.2016 N 167 (Постанова N 167), виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені внутрішньо переселеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним, відповідно до п. 3 цієї постанови (Постанова N 167), тристороннім договором.

28. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що особа, якій призначено пенсію, може самостійно обрати один з двох можливих способів отримання пенсії, а саме: у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або шляхом перерахування на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

29. З урахуванням викладеного, внутрішньо переміщених осіб вказаним актом Кабінету Міністрів України не позбавлено права на отримання пенсії за місцем їхнього проживання, яке передбачено положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

30. Верховний Суд розглянув і відхилив доводи касаційної скарги про змушення отримати електронне пенсійне посвідчення, яке одночасно є і платіжною карткою, що не відповідає релігійним переконанням позивача і є порушенням ст. 22, 35 Конституції України, оскільки у випадку невідповідності електронної форми посвідчення його релігійним переконанням, позивач мав звернутися до органів Пенсійного фонду України з вимогами щодо надання йому пенсійного посвідчення у паперовій формі.

З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування постанови Кабінету Міністрів України через невідповідність її релігійним переконанням ОСОБА_1 є передчасними.

31. Доводи касаційної скарги про те, що спірними постановами встановлено механізм обстеження матеріально-побутових умов тимчасово переміщених осіб, який порушує права позивача, передбачені ст. ст. 30, 32 Конституції України, оцінюються судом критично, оскільки такі доводи не заявлялися у судах попередніх інстанцій та не були предметом розгляду місцевого та апеляційного адміністративних судів.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

34. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України ( N 2747-IV), судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139 ( N 2747-IV), 242 ( N 2747-IV), 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 (Постанова N 826/11829/16) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у справі N 826/11829/16 (Ухвала N 826/11829/16) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

А. А. Єзеров

Суддя

Я. О. Берназюк

Суддя

І. В. Желєзний




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали