Додаткова копія: Про визнання незаконними та неконституційними деяких положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року N 170 в частині розміру одноразової грошової допомоги ветеранам війни, інвалідам війни та учасникам бойових дій

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

25.02.2019 р.

Справа N 826/8279/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Огурцова О. П., за участю секретаря - Яцюти М. С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом: 1) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1), 2) ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2) до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ) про: 1) визнання незаконними та неконституційними деяких положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року N 170 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) в частині розміру одноразової грошової допомоги ветеранам війни, інвалідам війни та учасникам бойових дій; 2) зобов'язати Кабінет Міністрів України у визначений судом термін привести питання виплати разової грошової допомоги у 2018 році до стану який відповідає Конституції України і чинному законодавству та виплатити дану допомогу в повному обсязі, встановив:

Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважають незаконними та неконституційними деякі положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року N 170 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) щодо встановлення одноразової грошової допомоги ветеранам війни, інвалідам війни та учасникам бойових дій в розмірі 1265,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що такі положення суперечать вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до яких розмір одноразової грошової допомоги повинен становити п'ять мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/8279/18 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/7513/18 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи N 826/8279/18 та N 826/7513/18 і присвоєно справі номер N 826/8279/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі N 826/8279/18 та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на необґрунтованість позовних вимог, оскільки розмір одноразової грошової допомоги визначений постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року N 170 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) повністю відповідає вимогам Конституції України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В судове засідання призначене на 14 листопада 2018 року представники сторін не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини дев'ятої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 та ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4, мають право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, тобто вони є суб'єктами правовідносин у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт і мають право на його оскарження.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в початковій редакції) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: 1) безплатне одержання ліків за рецептами лікарів; 2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); 3) безплатне щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування; 4) 75-процентна знижка плати за жилу площу в межах норм, передбачених чинним законодавством; 5) 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами); 6) 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення; 7) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Республіки Крим) за місцем проживання; 8) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи; 9) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів; 10) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 11) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи; 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік; 13) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації; 14) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад народних депутатів України та місцевих державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік; 15) одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок; 16) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків; 17) безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою; 18) звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податку з власників транспортних засобів, земельного податку; 19) позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів; 20) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту; 21) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством; 22) учасникам бойових дій на території інших держав надається право на позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів та переважне право на вступ до професійно-технічних навчальних закладів і на курси для одержання відповідних професій.

За бажанням учасників бойових дій їм замість пільг, передбачених пунктами 2 - 6 цієї статті, може надаватися грошова компенсація. Розмір і порядок надання компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Учасникам бойових дій пенсії підвищуються в розмірі мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною четвертою (надалі номер частини четвертої змінено на п'яту) наступного змісту: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у наступній редакції: "щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року N 79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року (далі по тексту - Закон України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII), розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким зокрема передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року N 4-зп у справі щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Положення Закону України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII неконституційними не визнавались та є чинними на даний час.

Враховуючи те, що останнім у часі є Закон України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII, тому пріоритетними у спірних правовідносинах є положення саме цього Закону.

Таким чином суд звертає увагу, що Законом України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII надано КМУ повноваження щодо визначення розміру разової грошової допомоги встановленої частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

14 березня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" N 170 (Постанова N 170) (далі по тексту - Постанова).

Абзацом сьомим підпункту 1 пункту 1 Постанови (Постанова N 170) встановлено, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків у розмірі 1265 гривень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року N 3-рп (Рішення N 3-рп/2012) визначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Разом з тим у Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011) вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Таким чином суд приходить до висновку що КМУ при прийнятті постанови від 14 березня 2018 року N 170 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги нормативно і документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивачі звільнені від сплати судового збору, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72 - 77 ( N 2747-IV), 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1); ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2); Кабінет Міністрів України (01101, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код відсутній).

 

Головуючий, суддя

В. А. Кузьменко

Судді:

Р. О. Арсірій

 

О. П. Огурцов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали