Додаткова копія: Про визнання незаконними та неконституційними деяких положень постанови Кабінету Міністрів України N 170 від 14.03.2018

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

11.04.2019 р.

Справа N 826/8279/18

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Безименної Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 (Рішення N 826/8279/18) (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та неконституційними деяких положень постанови (Постанова N 170), зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

Позивачі звернулись з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просили суд:

- визнати незаконними та неконституційними деякі положення постанови Кабінету Міністрів України N 170 від 14.03.2018 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) щодо встановлення одноразової грошової допомоги ветеранам війни та учасникам бойових дій;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України у визначений судом термін привести питання виплати разової грошової допомоги у 2018 році до стану, який відповідає Конституції України і чинному законодавству та виплатити дану допомогу в повному обсязі.

Позовні заяви обґрунтовані тим, що разова грошова допомога учасників бойових дій у 2018 році повинна складати п'ять мінімальних пенсій за віком, тобто 1373 * 5 = 6865,00 грн. а не 1265,00 грн. як визначено оскаржуваною постановою, у зв'язку з чим постанова Кабінету Міністрів України N 170 від 14.03.2018 (Постанова N 170) звужує передбачені Конституцією України та законами України права та свободи громадян, а саме інвалідів війни, учасників бойових дій та АТО, погіршує їх матеріальне становище.

У відзиві на позовні зави представник Кабінету Міністрів України зазначив, що встановивши розміри зазначених виплат у межах бюджетних призначень, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (Закон N 2246-VIII), Кабінет Міністрів діяв правомірно, підстав для визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України N 170 від 14.03.2018 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) - немає.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 (Рішення N 826/8279/18) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення відповідно до вимог Конституції України та законів України.

Свої апеляційні вимоги апелянти обґрунтовують тим, що приймаючи незаконне рішення суд першої інстанції при ухваленні рішення помилково керувався положеннями Закону України N 79-VIII від 28.12.2014, яким КМ України надано повноваження щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги, встановленої частиною п'ятою ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" N 3551-XII від 22.10.93, виходячи тільки з того, що останнім у часі є вищезгаданий закон.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 та ОСОБА_3 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2, мають право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" N 3551-XII від 22.10.93 передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

14.03.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170).

Пунктом 1 цієї постанови (Постанова N 170), зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків передбачено - 1265,00 гривень.

Вважаючи незаконними та неконституційними цих положень постанови Кабінету Міністрів України N 170 від 14.03.2018 "Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 170) щодо встановлення одноразової грошової допомоги ветеранам війни та учасникам бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України при прийнятті постанови N 170 від 14.03.2018 (Постанова N 170) діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Згідно з пунктом 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до частини першої ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" N 794-VII від 27.02.2014 ( ) Кабінет Міністрів України: 1) у сфері економіки та фінансів: забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; 2) у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" N 79-VIII від 28.12.2014, розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 45, ст. 425), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказаним Законом прямо передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати, в тому числі, розмір разової грошової допомоги згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", і вказане повноваження є чинним станом на час прийняття оскаржуваної постанови.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України N 20-рп/2011 від 26.12.2011 (Рішення N 20-рп/2011), одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У вказаному Рішенні (Рішення N 20-рп/2011) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України N 170 від 14.03.2017 (Постанова N 170) в частині встановлення у 2018 році виплати учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1265,00 грн. прийнята на підставі закону та в межах повноважень цього відповідача.

Крім того, в п. 36 ухвали від 03.06.2014 у справі "Серебрянський проти України", Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня Перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила "законні сподівання" у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України (від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008), чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Також, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу N 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу N 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держав.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів вважає, що встановлення, у передбачений законодавством України спосіб, розміру грошової допомоги до 5 травня не може вважатися порушенням законодавства та прав позивачів лише тому, що раніше визначений Законом розмір цієї виплати був більший.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242 ( N 2747-IV), 243 ( N 2747-IV), 251 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), колегія суддів постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 (Рішення N 826/8279/18) - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV).

Повний текст постанови виготовлено 11.04.2019.

 

Головуючий, суддя

А. Ю. Кучма

Судді:

В. О. Аліменко

 

Н. В. Безименна




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали