ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Гусака М. Б., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Львівської митниці ДМСУ (далі - Митниця) про визнання незаконними та скасування наказів, встановив:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просив визнати незаконними та скасувати накази ДМСУ від 18 березня 2008 року N 301-к у частині визнання недоцільним подальше перебування позивача на державній службі в митних органах та від 25 квітня 2008 року N 693-к у частині звільнення його з займаної посади, зобов'язати ДМСУ та начальника Митниці укласти з ОСОБА_1 трудову угоду, призначивши його на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення митного поста "Краковець" Митниці, а також стягнути з ДМСУ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Пустомитівський районний суд Львівської області постановою від 27 листопада 2008 року позовні вимоги задовольнив.

На обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на те, що оскільки фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Західної регіональної митниці і Львівська митниця є її правонаступником, то звільнення позивача з займаної посади проведено з порушенням частини четвертої статті 40 та статей 42, 421 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2011 року, постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що у цьому випадку відбулася ліквідація, а не реорганізація Західної регіональної митниці, тому висновки суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства є безпідставними.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, погодився з його висновками про те, що оскільки відбулася повна ліквідація Західної регіональної митниці, то на позивача не поширюються положення частини 2 статті 40 КЗпП, відповідно до якої звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Крім того, касаційний суд зазначив, що на момент звільнення ОСОБА_1 існували вакантні посади як у новоутвореній Митниці, так і в межах ДМСУ, проте в цьому випадку положення частини 2 статті 40 КЗпП передбачають можливість працевлаштування працівника саме у межах підприємства (установи, організації), де він працював.

Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і направити справу на новий касаційний розгляд.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 липня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення N 1 відділу митного оформлення митного поста "Краковець" Західної регіональної митниці. Наказом ДМСУ від 29 січня 2008 року N 61 зазначену митницю ліквідовано з 1 травня 2008 року, а наказом від 29 січня 2008 року N 64 створено Львівську митницю. Наказом голови ДМСУ від 25 квітня 2008 року N 693-к на виконання наказу ДМСУ від 29 січня 2008 року N 61 позивача звільнено з займаної посади з 30 квітня 2008 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові, помилково виходив із того, що на позивача не розповсюджуються вимоги частини другої статті 40 КЗпП.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання ДМСУ не виконала, трудові гарантії позивача як працівника порушені, а отже рішення касаційного суду є помилковим.

Крім того, перевіряючи наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права, Вищий адміністративний суд України виходив із положень Цивільного кодексу України.

Водночас, як встановлено частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України, цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

О. І. Потильчак

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

С. М. Вус

 

Т. В. Гошовська

 

В. С. Гуль

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. В. Кривенда

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

Я. М. Романюк

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

* * *

Правова позиція

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання ДМСУ не виконала, трудові гарантії позивача як працівника порушені, а отже рішення касаційного суду є помилковим.

Крім того, перевіряючи наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права, Вищий адміністративний суд України виходив із положень Цивільного кодексу України.

Водночас, як встановлено частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України, цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали