Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання незаконними та скасування Постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року N 1040-VIII, Указів Президента України від 3 квітня 2016 року N 124/2016 та N 269/2016 від 23 червня 2016 року

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

16.03.2020 р.

Справа N 800/98/17

 

Адміністративне провадження N Зн/9901/23/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Калашнікової О. В., суддів: Білак М. В., Губської О. А., Загороднюка А. Г., Соколова В. М., за участю секретаря судового засідання - Носадчої О. В., учасники судового процесу: представник позивача - С. О. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 Сапожнікової Олени про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі N 800/98/17 (Ухвала N 800/98/17) за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України про визнання незаконними та скасування рішень, встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконними та скасування Постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року N 1040-VIII "Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України" (Постанова N 1040-VIII), Указів Президента України від 3 квітня 2016 року N 124/2016 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України" (Указ N 124/2016) та N 269/2016 від 23 червня 2016 року "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 квітня 2016 року N 124/2016" (Указ N 269/2016), а також про поновлення його на адміністративній посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржувана постанова Верховної Ради України від 29 березня 2016 року прийнята з порушенням Конституції України та законів України, зокрема без дотримання принципу особистої участі народного депутата у засіданні та голосуванні, з порушенням строків розгляду питання про надання згоди на звільнення з посади Генерального прокурора України. У постанові Верховної Ради України та Указі Президента України від 3 квітня 2016 року відсутні посилання на підставу звільнення з посади Генерального прокурора України. При цьому позивач зазначав, що заява про звільнення з посади була подана під психологічним тиском, а саме звільнення відбулось по політичним мотивам, а не за власним бажанням.

Позивач просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом. Крім того, вказував на те, що про допущені порушення вимог щодо особистої участі народних депутатів у голосуванні та протиправне втручання в діяльність парламенту дізнався у грудні 2016 року з засобів масової інформації, а також з наданої на запит відповіді Генеральної прокуратури України від 20.02.2017 року про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, Вищий адміністративний суд України встановив, що позивач був обізнаний про оскаржувані Постанову та Укази з часу їх прийняття та оприлюднення, а до суду звернувся з закінченням встановленого строку. Оскільки відповідно до процесуального законодавства обставини, на які посилався позивач не змінювали початку перебігу строку, суд дійшов висновку про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17) адміністративний позов залишив без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, - у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Перевіряючи заяву ОСОБА_1 про перегляд зазначеної ухвали з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України ухвалою від 11 липня 2017 року відмовив у задоволенні заяви. Верховний Суд України дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилався як на підставу для поновлення строку, а також для висновку про своєчасність звернення до адміністративного суду, Вищий адміністративний суд України перевірив і обґрунтовано не погодився з доводами на їх підтвердження, оскільки відповідно до процесуального закону вони не змінюють початок перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом. Колегія суддів визнала, що Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, постановив законне і обґрунтоване судове рішення.

2 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1, направлена поштою 31 серпня 2019 року, про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17) за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України ( N 2747-IV) (в редакції з 15 грудня 2017 року).

02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17). На підтвердження слушності заяви про необхідність перегляду оспореної ухвали суду касаційної інстанції послався на те, що 01 серпня 2019 року народний депутат України VIII скликання ОСОБА_3 склав нотаріально завірену заяву, у якій повідомив, що 29 березня 2016 року він був відсутній у сесійній залі Верховної Ради України та не брав участі в голосуванні за постанову N 1040-VIII "Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України" (Постанова N 1040-VIII), а його голос було враховано як присутнього. Відтак було прийняте рішення, яке є неправомірним.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 жовтня 2019 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17).

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 лютого 2020 року (Постанова N 11-1197заі19, 800/98/17) залишила її без змін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 24 жовтня 2019 року виходив із такого.

З посиланням на положення пунктів 13 ( N 2747-IV), 14 ( N 2747-IV), 15 частини першої статті 4 ( N 2747-IV), частини першої статті 192 ( N 2747-IV), статті 241 КАС України ( N 2747-IV) визначив, що закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої інстанції, у тому числі прийняття рішення щодо частини позовних вимог відповідно до частини першої статті 247 цього ж Кодексу ( N 2747-IV), ухваленням додаткового рішення на підставі статті 252 КАС України ( N 2747-IV).

Разом з тим звернув увагу на випадки передбачені процесуальним законом, коли розгляд справи закінчується без ухвалення рішення по суті спору - закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду. Щодо останнього зазначив, що постановлення такого рішення зумовлено наявністю обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правильне визначення судом, що провадження у цій справі завершилося постановленням ухвали про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Ухвала суду, якою був завершено провадження у справі, не є тим видом судового рішення, яким закінчено розгляд спору по суті, тому це судове рішення не може бути віднесено до тих, що переглядаються за нововиявленими обставинами.

Зазначив також, що наявність обставин, які суд не врахував під час ухвалення рішення про залишення позову без розгляду, дозволяє позивачу повторно звернутися до суду з позовом із заявою про поновлення пропущеного строку.

Під час апеляційного перегляду Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі, що розглядається, провадження закінчилося постановленням судового рішення, яке стало наслідком недотримання особою строку звернення до суду, та поновлення можливості реалізації права на подання позову до суду, визнано неможливим через неповажність наведених причин.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що постановлення судом рішення про залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення підстав, які не були враховані судом при постановленні ухвали від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17), тому її не можна вважати судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.

Також вважала правильним висновок суду про те, що наведена заявником обставина не відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 361 КАС України ( N 2747-IV), та не стосується обставин, які стали підставою для постановлення судового рішення, про перегляд якого подавав заяву позивач.

14 лютого 2020 року представником ОСОБА_1 - С. О. Є. подана заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17) за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України ( N 2747-IV) підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Такою обставиною зазначено розміщення 02 лютого 2020 року у засобах масової інформації виступу Джона Кері з висловлюванням особистої думки щодо ОСОБА_1 за часів роботи Генеральним Прокурором України. Представник позивача вважає, що саме ця обставина є доказом того, що звільнення позивача відбувалася під тиском адміністрації Президента США, якій не досліджувався Вищим адміністративним судом України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України ( N 2747-IV) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України ( N 2747-IV) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, законодавцем визначено, що за нововиявленими обставинами може бути переглянуте судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили.

Вирішуючи в контексті приписів частини першої статті 361 КАС України ( N 2747-IV) вважати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17) такою, що набрала законної сили, судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, колегія суддів виходить з такого.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до пунктів 13 ( N 2747-IV), 14 ( N 2747-IV), 15 частини першої статті 4 КАС України ( N 2747-IV) у цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні: рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги; постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги; ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.

За змістом частини першої статті 14 КАС України ( N 2747-IV) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" (Постанова N 7) закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття постанови щодо частини позовних вимог відповідно до частини першої статті 164 КАС України (в редакції, що діяла на час прийняття постанови Пленуму), ухвалення додаткового судового рішення (стаття 168 КАС України ( N 2747-IV)) або в разі, якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов (частина четверта статті 121 КАС України ( N 2747-IV)), та вирішення вимоги апеляційної та касаційної скарг.

Отже, закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття рішення щодо частини позовних вимог відповідно до частини першої статті 247 КАС України ( N 2747-IV), ухвалення додаткового судового рішення (стаття 252 КАС України ( N 2747-IV)) або в разі, якщо під час підготовчого провадження відповідач визнав позов (частина третя статті 183 КАС України ( N 2747-IV)), та вирішення вимог апеляційної та касаційної

Разом з тим КАС України ( N 2747-IV) передбачено випадки, коли закінчується не розгляд справи, а провадження у справі без ухвалення рішення по суті спору - закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Підстави, за яких суд залишає позов без розгляду визначені статтею 240 КАС України ( N 2747-IV). Зі змісту цієї норми можливо виокремити такі характерні ознаки: позов подано з пропуском строку звернення до суду і поважних підстав для його поновлення не встановлено. Тобто, ознакою цієї підстави є встановлення судом недоліків (порушень), які допущені свідомо або несвідомо особою, яка звернулася до суду з позовом, але після виправлення яких може знову ініціювати перед судом його розгляд.

Таким чином, залишення заяви без розгляду - закінчення провадження у справі без постановлення судового рішення за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

У цій справі провадження закінчилося постановленням ухвали про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, встановленого статтею 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), на підставі статті 100 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

З 15 грудня 2017 року аналогічні положення щодо строку звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 КАС України ( N 2747-IV), а наслідки пропуску такого строку - статтею 123 КАС України ( N 2747-IV).

Враховуючи, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України ( N 2747-IV) особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, колегія суддів вважає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17) не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а відтак, не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року, залишеною без змін Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 26 лютого 2020 року (Постанова N 11-1197заі19, 800/98/17), якою суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголошував на обґрунтованості такого розуміння сутності інституту перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами, який є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Як зазначалось вище, переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов'язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.

Та зазначав, що інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

В той же час, ухвала суду про залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню особи до суду після усунення підстав, тому її не можна вважати судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи в розумінні частини першої статті 361 КАС України ( N 2747-IV).

За наявності нових обставин, які не були враховані судом у цій справі при постановленні ухвали від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17) про залишення позову без розгляду, які свідчать про наявність поважних причин пропуску цього строку, позивачу надана можливість повторно звертатись до суду із адміністративним позовом та заявою про поновлення пропущеного строку із посиланням на поважні причини його пропуску.

При цьому колегія суддів враховує те, що обставина, на яку посилається заявник, як на нововиявлену, не відповідає критеріям, які визначені нормами КАС України ( N 2747-IV).

Так, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України ( N 2747-IV) не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Представник позивача посилається на обставини, які, на її думку, доводять протиправність Постанови Верховної Ради України від 29 березня 2016 року N 1040-VIII "Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України" (Постанова N 1040-VIII), проте не стосуються обставин, які стали підставою для постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (Ухвала N 800/98/17). Висновком суду було те, що позивач пропустив встановлений строк звернення до суду з позовом, тобто вирішено процесуальне питання, натомість обставини, що стосуються предмета позову, судом не розглядалися, відповідно, питання правомірності або протиправності оскаржуваних постанови Верховної Ради України та Указів Президента України не вирішувалося.

З приводу позиції позивача щодо обов'язковості перегляду ухвали про залишення позову без розгляду за нововиявленими обставинами з посиланням на порядок перегляду Верховним Судом України, що діяв на час її ухвалення, Верховний Суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що перегляд ухвали відбувався на підставі пункту четвертого частини першої статті 237 КАСУ ( N 2747-IV), який передбачав, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав, серед яких є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу, а саме з встановленими особливостями провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної ради України, Президента України.

Аналіз зазначеного правового регулювання перегляду судових рішень Верховним Судом України дозволяє дійти висновку про відсутність законодавчого обмеження щодо перегляду будь-якого виду судового рішення в зазначеному порядку, який було визначено на час перегляду справи.

Верховний Суд наголошує, що встановлений на час розгляду цієї справи порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами містить умову, що переглянуте може бути лише судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що доводи представника позивача про аналогічність порядку перегляду оскаржуваної ухвали за нововиявленими обставинами процесуальному регулюванню перегляду судових рішень Верховним судом України на час постановлення цієї ухвали судом є помилковими.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України ( N 2747-IV) за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Частиною першою статті 369 КАС України ( N 2747-IV) передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі N 800/98/17 (Ухвала N 800/98/17) не підлягає задоволенню, відповідно, судове рішення залишається в силі.

Керуючись статтями 248 ( N 2747-IV), 256 ( N 2747-IV), 361 ( N 2747-IV), 367 - 369 КАС України ( N 2747-IV), Суд ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - С. О. Є. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі N 800/98/17 (Ухвала N 800/98/17).

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі N 800/98/17 (Ухвала N 800/98/17) залишити в силі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України ( N 2747-IV), але може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2020 року.

 

Судді Верховного Суду:

О. В. Калашнікова

 

М. В. Білак

 

О. А. Губська

 

А. Г. Загороднюк

 

В. М. Соколов




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали