ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

08.11.2017 р.

N 826/7877/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - Келеберди В. І., суддів: Качура І. А., Федорчука А. Б., при секретарі судових засідань - Клименко І. В., за участю позивача та представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 08.11.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_2, (далі - позивач), до Кабінету Міністрів України, (далі - відповідач), про визнання незаконною повністю постанови відповідача від 22.07.2016 р. N 448 "Про затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії А" (Постанова N 448), (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова має бути визнана незаконною у судовому порядку, оскільки вона прийнята із порушенням приписів Регламенту Кабінету Міністрів України, які допущені під час направлення, опрацювання та розгляду Кабінетом Міністрів України проекту постанови "Про затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії А". Оскаржувана постанова прийнята із порушенням порядку прийняття актів Кабінету Міністрів України, а тому не може вважатися законною. Текст постанови поданий до Кабінету Міністрів України із порушенням установленого порядку, що суперечить ст. ст. 50 ( ), 51 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ).

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі N 826/7877/17, (далі - справа), яку призначено до судового розгляду колегією суддів.

Ухвалою, постановленою у відповідному судовому засіданні, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Під час переходу до розгляду справи по суті позивач підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив:

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 22.07.2016 р. Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувану постанову, якою затверджено Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" (Постанова N 448).

Оскаржувана постанова набрала чинності з дня опублікування, тобто з 26.07.2016 р., крім пп. 2 п. 3 розділу "Загальні вимоги" Типових вимог (Постанова N 448), затверджених такою постановою, який набирає чинності з 01.05.2018 р.

Вважаючи оскаржувану постанову незаконною, позивач звернувся до суду із позовом. На підтвердження того, що внаслідок прийняття постанови порушено його права та інтереси позивач зазначив, що у 2016 р. він брав участь у конкурсах на зайняття вакантних посад категорії "А". Відповідно до умов конкурсів, позивач повинен був відповідати певним вимогам згідно з Типовими вимогами до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" (Постанова N 448), що затверджені шляхом прийняття оскаржуваної постанови. Результати конкурсів, у яких позивач приймав участь, оскаржені ним у судовому порядку.

Зважаючи, що викладені твердження позивача підтверджуються інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд вважає, що дія оскаржуваної постанови поширюється/поширювалася на позивача, а тому останній є належним суб'єктом оскарження постанови від 22.07.2016 р. N 448 (Постанова N 448).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з ч. ч. 1 ( ), 2 ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р., діючій на момент прийняття оскаржуваної постанови), передбачено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов (пункт 1 § 29).

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державну службу", особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну службу" визначено, що Комісія з питань вищого корпусу державної служби погоджує розроблені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, типові вимоги до професійної компетентності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. N 490-р (Розпорядження N 490-р) утворено Комісію з питань вищого корпусу державної служби та затверджено її персональний склад. На засіданні Комісії з питань вищого корпусу державної служби 15.07.2016 р. погоджено проект Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" з урахуванням висловлених членами Комісії пропозицій.

На засіданні Кабінету Міністрів України 22.07.2016 р., як вже зазначено вище, Кабінет Міністрів України своєю постановою N 448 (Постанова N 448) затвердив "Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А". Зазначена постанова оприлюднена в офіційних виданнях: газеті "Урядовий кур'єр" (2016, 07, 26.07.2016 N 138) та бюлетені "Офіційний вісник України" (2016, N 59 (05.08.2016), ст. 2026), набрала чинності 26.07.2016 р., крім пп. 2 п. 3 розділу "Загальні вимоги" Типових вимог (Постанова N 448), затверджених цією постановою, який набирає чинності з 01.05.2018 р.

У ході судового розгляду, на підставі аналізу викладених вище правових норм та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови Кабінет Міністрів України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно доводів позивача про порушення положень Регламенту Кабінету Міністрів України при прийнятті оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Згідно з § 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", проект постанови розроблено Національним агентством України з питань державної служби, (далі - Нацдержслужби), на виконання абзацу другого резолюції Прем'єр-міністра України від 11.11.2016 р. N 279/1/1-16 відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державну службу". Крім того, у пояснювальній записці вказано, що проект постанови розроблено з метою визначення вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" (включаючи спеціальні).

Відповідно до п. 8 пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", проект зазначеного акта, згідно з § 42 Регламенту Кабінету Міністрів України, обговорений 11.02.2016 р., 25.02.2016 р. та 10.03.2016 р. на засіданнях Екпертно-консультативної ради з питань реформування державної служби при Нацдержслужби, утвореної наказом Нацдержслужби від 17.09.2014 р. N 145 (Положення N 145), за участі інститутів громадянського суспільства, та 15 - 17.03.2016 р. - у ході експертної місії Програми OECD/SIGMA.

Згідно ч. 1 § 50 "Обов'язкові додатки" Регламенту Кабінету Міністрів України, до проекту акта Кабінету Міністрів України додаються, зокрема: пояснювальна записка, у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), тощо; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій згідно з додатком 6 (у разі необхідності); висновок Міністерства юстиції України, (далі - Мін'юст), (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів України з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп), до якого у разі проведення експертизи на відповідність проекту акта acquis communautaire додається офіційний переклад відповідних актів acquis communautaire на українську мову.

З наданих до суду представником відповідача належним чином засвідчених копій документів вбачається, що пояснювальна записка, довідка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України, протокол узгодження позицій та довідка щодо відповідності зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) були підписані від імені головного розробника проекту - заступником Голови Нацдержслужби 19.07.2016 р. та разом з проектом постанови надіслані до Кабінету Міністрів України.

Крім того, § 44 "Подання матеріалів Мін'юсту" глави 4 "Правова експертиза" Регламенту Кабінету Міністрів України встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів України (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у п. 3 § 36 цього Регламенту.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до § 46 Регламенту Кабінету Міністрів України, за результатами правової експертизи, Мін'юстом 25.04.2016 р., за підписом першого заступника Міністра, надано висновок за результатами правової експертизи, у якому Мін'юстом були висловлені зауваження щодо відповідності проекту вимогам нормопроектувальної техніки, які в подальшому, як встановлено судом, були враховані головним розробником проекту (що підтверджується протоколом узгодження позицій).

Отже, з викладеного можливо зробити висновок, що під час підготовки проекту оскаржуваної постанови головним розробником проекту були дотримані вимоги, у відповідності до приписів Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 р. N 870.

У відповідності до § 37 Регламенту Кабінету Міністрів України проект постанови без зауважень був погоджений з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні (підтверджується довідкою про погодження проекту постанови).

Відповідно до ч. 3 § 51 Регламенту Кабінету Міністрів України, відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у довідці про погодження проекту акта несе керівник органу, який є головним розробником проекту.

Згідно з § 551 Регламенту Кабінету Міністрів України, проект оскаржуваної постанови був розглянутий на засіданні Кабінету Міністрів України та прийнятий 22.07.2016 р.

Твердження позивача про необхідність повторного погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 р. N 448 (Постанова N 448) суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Посилання позивача на те, що після погодження Міністерством фінансів України, Мін'юстом та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України проекту постанови Кабінету Міністрів України в зазначений проект були внесені зміни за ініціативою Комісії з питань вищого корпусу державної служби і це, начебто, вимагало нового погодження проекту постанови з відповідними центральними органами виконавчої влади, є хибними.

Згідно з ч. 1 § 40 "Повторне погодження" Регламенту Кабінету Міністрів України, якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів України або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів України, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.

Тобто, як вбачається з викладених положень, повторне погодження проекту нормативного акту вимагається тільки в разі внесення суттєвих змін до такого проекту. При цьому, визначення "суттєвості змін" покладається саме на головного розробника проекту, який може ініціювати процедуру повторного погодження.

Неподання на повторне погодження проекту оскаржуваної постанови свідчить про те, що Нацдержслужби вважало, що внесенні Комісією з питань вищого корпусу державної служби зміни до проекту (об'єднання чотирьох додатків до проекту в один, а також доповнення новими спеціальними вимогами щодо знання законодавства, управління публічними фінансами та особисті компетенції) належать до виключної компетенції Комісії з питань вищого корпусу державної служби, не зачіпають інтереси інших заінтересованих органів (зокрема Міністерства фінансів України, Мін'юсту та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України), є несуттєвими та не потребують повторного погодження.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, суд робить висновок про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи встановлено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, якою затверджено Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" (Постанова N 448). При прийнятті оскаржуваної постанови дотримані всі вимоги Регламенту Кабінету Міністрів України щодо порядку прийняття нормативних актів, а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 24, 25, 69 - 71, 86, 122, 158 - 163, 167, 171 КАС України, суд постановив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст. ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

 

Головуючий, суддя

В. І. Келеберда

Суддя

І. А. Качур

Суддя

А. Б. Федорчук




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали