Додаткова копія: Про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України N 141 від 02.03.2016 року в частині

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

23.01.2019 р.

Справа N 826/15422/16

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого, судді: Чаку Є. В., суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І., за участю секретаря - Муханькової Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (Рішення N 826/15422/16) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним рішення, зобов'язати вчинити дії, встановив:

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним дій відповідача, щодо прийняття постанови Кабінету Міністрів України N 141 від 02.03.2016 року (Постанова N 141), яка порушує чинні рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 і від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 (Рішення N 3-рп/2012), щодо проведення процедури регулювання і встановлення повторного розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для інвалідів війни 1 групи, та визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України N 141 від 02.03.2016 року в частині підпункту 1 пункту 1 (Постанова N 141), з моменту набрання нею законної сили; зобов'язання відповідача відновити право ОСОБА_2 в повному обсязі, відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" N 367-XIV N 13 від 21.06.2017 року, N 14 від 21.06.2017 року, N 15 від 23.06.2017 року, N 16 від 23.06.2017 року, N 17 від 23.06.2017 року, N 18 від 26.06.2017 року, N 19 від 26.06.2017 року від 25.12.98 року, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", в редакції від 15.04.2016 року, для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, на підставі пріоритетного міжнародного права і постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2008 року, N судової справи - 21-84во08.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (Рішення N 826/15422/16) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (Рішення N 826/15422/16) та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначила, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для інвалідів війни I групи встановлений постановою Кабінету Міністрів України N 141 від 02.03.2016 року (Постанова N 141) є меншим, ніж встановлений у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що, на думку апелянта, є порушенням її прав.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України ( N 2747-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом I групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.06.2005 року, що міститься у матеріалах справи, а право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2016 році позивачу сплачено щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року N 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 141) у розмірі 2310 грн.

Вважаючи неправомірними дії відповідача з винесення постанови від 02.03.2016 року N 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 141), позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) щорічно до 05 травня інвалідам війни I групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

В свою чергу, Законом України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року N 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" - у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (Постанова N 141), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання).

Колегія суддів зазначає, що Конституційним Судом України прийнято Рішення від 26.12.2011 року N 20-рп/2011 за результатом розгляду конституційного подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (Рішення N 20-рп/2011). Зокрема, перед Конституційним Судом України поставлено питання: чи обмежує конституційні права громадян факт надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, залежно від наявності фінансового ресурсу?

Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов правового висновку, що дії органів державної влади відповідають Конституції України та є допустимими.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII), не є порушенням конституційних прав громадян.

Щодо тверджень позивача про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми прямої дії встановленої статтею 2 спеціального Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 (Рішення N 3-рп/2012) визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини Рішення N 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Слід також зазначити, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2016 році.

Конституційний Суд України в Рішенні від 25.01.2012 року N 3-рп/2012 (Рішення N 3-рп/2012) зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для скасування постанови Кабінету Міністрів України N 141 від 02.03.2016 року (Постанова N 141), як такої, що суперечить Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішенням Конституційного Суду України, та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Сук проти України" (Рішення) чи "Кечко проти України", колегія суддів вважає безпідставними і такими що не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки в цих рішеннях спір стосується невиплати належних сум у зв'язку з відсутністю в законах України про державний бюджет відповідних витрат, а у справі, що розглядається спір стосується визначення розміру суми виплат згідно законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі дублюють позицію позивача, викладену в його позовній заяві і свідчать, що всі його аргументи вже досліджувалися судом з наданням їм правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України ( N 2747-IV) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (Рішення N 826/15422/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

 

Головуючий, суддя

Є. В. Чаку

Судді:

В. В. Файдюк

 

Є. І. Мєзєнцев




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали