КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31.05.2011 р.

Справа N 2а-12413/09/2670

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Пилипенко О. Є., суддів: Глущенко Я. Б. та Шелест С. Б., при секретарі - Гончар Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року (Постанова N 2а-12413/09/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. в частині, встановила:

У жовтні 2009 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. в частині, в якому просив визнати п. 11 постанови КМУ від 28.05.2008 року N 530 таким, що не відповідає нормам чинної редакції ст. ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та скасувати його.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2010 року (Постанова N 2а-12413/09/2670) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року (Постанова N 2а-12413/09/2670) - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що Постанова N 530 прийнята Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень та з усіма застереженнями, які до неї внесені, відповідає вимогам чинного законодавства. До того ж, позивачем пропущено процесуальний строк, встановлений чинним законодавством для оскарження даного нормативно-правового акта, а оскільки відповідач наполягав на застосуванні правових наслідків пропуску строку, то у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства II групи та перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси (посвідчення від 22.10.94 р. N НОМЕР_1).

Управлінням Пенсійного Фонду України у Придніпрянському районі м. Черкаси позивачу здійснено перерахунок належної йому пенсії, як інваліду з дитинства II групи, що пропрацював два роки після попереднього перерахунку. З даним перерахунком позивач не згодний та вважає, що його проведено з порушенням чинної редакції статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів, звертає також увагу на те, що перерахунок пенсії здійснено відповідачем із застосуванням підпункту 3 пункту 11 оскаржуваної Постанови, тоді як підпункти 1 та 2, абзаци 2 та 3 підпункту 3 пункту 11 до нього не застосовувались та застосуванню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе перевірити законність лише абзацу 1 підпункту 3 пункту 11 оскаржуваної постанови та не вбачає підстав для перевірки цього пункту в інших частинах.

Стаття 42 вищезазначеного Закону передбачає вимоги щодо індексації та перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

Пунктом 11 Постанови встановлено, що у разі, коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону (абзац перший підпункту 3).

Частиною 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону, були визнані неконституційними.

Водночас статтею 42 Закону станом до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац перший). Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац другий). Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (абзац третій).

Таким чином, положення останнього речення підпункту 3 пункту 11 Постанови, яким передбачено, що з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону, не відповідає статті 42 Закону, в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ст. ст. 113 та 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Відповідно до абз. 2 преамбули Закону зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується, що встановлення Кабінетом Міністрів України в оскаржуваній постанові порядку перерахунку пенсії не відповідає вимогам Закону, оскільки лише шляхом внесення змін до Закону можуть змінюватися умови і норми загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строків звернення до суду, на чому наполягав також відповідач.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом з дитинства II групи та перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси з 01.12.93 року, останній міг і повинен був дізнатись про його порушене право після офіційного оприлюднення Постанови (Урядовий кур'єр від 12.06.2008 р. N 107). Водночас до адміністративного суду позивач вперше звернувся 03.09.2009 року.

Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Твердження апелянта про те, що жодним законом не встановлено його обов'язок регулярно вивчати і відслідковувати нормативно-правові документи та зміни до них, не може братися судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки чинним законодавством встановлено імперативну норму щодо того, що процесуальний строк обчислюється з моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права, тим паче, що перерахунок пенсії проводиться з чіткою періодичністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року (Постанова N 2а-12413/09/2670) - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року (Постанова N 2а-12413/09/2670) - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010 року (Постанова N 2а-12413/09/2670) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

О. Є. Пилипенко

Судді:

Я. Б. Глущенко

 

С. Б. Шелест

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали