ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

07.12.2011 р.

N 2а-13591/11/2670

За позовом

ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7

До

Кабінету Міністрів України

Про

визнання незаконною постанов КМУ N 745 від 06.07.2011 року (Постанова N 745)

Судова колегія у складі:

Головуючий, суддя

О. В. Головань

Судді:

Н. Г. Вєкуа, О. О. Власенкова

Секретар:

Х. І. Філяк

Представники:

 

Від позивачів:

ОСОБА_8 - п/к (дов. від 12.10.2011 р.; 20.10.2011 р.; 25.10.2011 р.; 26.10.2011 р.;)

Від відповідача:

ОСОБА_9 - п/к (дов. від 21.06.11 р. N 9.1-22/335)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання підпункту 4 пункту 1 (Постанова N 745); абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745) незаконними та допущення повороту виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745), визнавши, що підпункт 4 пункту 1 (Постанова N 745); абзац 4 пункту 4 постанови (Постанова N 745) не підлягають застосуванню з 23.07.2011 р. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

В судовому засіданні 07.12.2011 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив:

06.06.2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745), згідно п. 1 (Постанова N 745) якої установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність:

1) тим, що належать до категорії 1:

інвалідам I групи - 30 відсотків;

інвалідам II групи - 20 відсотків;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків;

2) тим, що належать до категорії 2, - 15 відсотків;

3) тим, що належать до категорії 3, - 10 відсотків;

4) тим, що належать до категорії 4, - 5 відсотків.

П. 4 (Постанова N 745) якої установлено, що підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється в таких розмірах:

тим, що проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, - 13,2 гривні;

тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні;

тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.

Позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - вважають постанову у вказаній частині незаконною та просять її скасувати з таких підстав.

Позивачі є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсіонерами, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, і на них розповсюджується Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ст. 50 - 51 Закону визначений розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Ч. 4 ст. 54 Закону встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, до яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.91 р. N 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносяться і населені пункти смт Вапнярка та с. Жолоби Томашівського району Вінницької області, проводиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Однак, в п. 1 - 4 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. N 745 (Постанова N 745) встановлено значно менший розмір основної та додаткової пенсії, а також розмір доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що призвело до звуження права на отримання соціальних виплат.

Згідно ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а згідно ст. 71 Закону дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Вказане свідчить про порушення Кабінетом Міністрів України вимог ст. 6, 19, 113, 116 Конституції України та прийняття оскаржуваної постанови на порушення власної компетенції.

Також позивачі зазначають, що оскаржувана постанова опублікована 23.07.2011 р., відповідно, її дія не може бути поширена на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності згідно ст. 58 Конституції України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання щодо неконституційності положень Законів України про державний бюджет України в частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян, та визнавав такі обмеження неконституційними.

Зокрема, це рішення від 11.10.2005 р. N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 27.11.2008 р. N 26-рп/2008 (справа про збалансованість бюджету).

Про недопустимість державою підмінювати існуючі соціальні гарантії іншими, меншими по реальних показниках, існує практика Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Yvonne van Duym v. Home Office, у якому суд дійшов висновку про те, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності; рішення у справі Кечко проти України, у якому зазначено про те, що держава в межах свободи дій вправі визначати, які надбавки виплачувати своїм громадянам з державного бюджету, однак, якщо існуючі правовідносини передбачають виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах.

Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою врегулювання питання щодо пенсійних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям війни та військовослужбовцям, на яких розповсюджуються положення Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний статус дітей війни", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Проект постанови погоджено без зауважень Міністром фінансів України, Першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України, Головою правління Пенсійного фонду України.

Відповідно до правового висновку Міністра юстиції України проект постанови відповідає Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Згідно з ч. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни", ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вказаного повноваження Кабінет Міністрів України прийняв оскаржувану постанову.

Також відповідач посилається на той факт, що на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, не поширюються положення щодо мінімального розміру пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим у законодавстві існує прогалина, що полягає у відсутності механізму вирахування розмірів виплат, передбачених зазначеними Законами.

Таким чином, розмір додаткових виплат, передбачених, зокрема, ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено оскаржуваною постановою.

Оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою реалізації покладених на Уряд повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, в частині виплати Пенсійним фондом України зазначених додаткових пенсій в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Суду надано докази наявності у позивачів статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення 4 категорії), що свідчить про наявність у них права на оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745) в частині розмірів виплат, встановлених для вказаної категорії громадян.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 171 КАС України Окружний адміністративний суд м. Києва може оцінювати акти Кабінету Міністрів України виключно на предмет законності, тоді як їх оцінка на предмет відповідності Конституції України є компетенцією Конституційного Суду України згідно ст. 150 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

За таких обставин суд оцінює відповідність оскаржуваної постанови законодавству виключно по відношенню до Законів України, і не оцінює відповідність її Конституції України.

Щодо порушення оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються з державного бюджету" (Постанова N 745) положень Законів України суд зазначає наступне.

Згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком (з врахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)", яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення підпунктів 1 - 6 пункту 19 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України").

У той же час, відповідно до ч. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 р. N 3491-VI ( N 3491-VI), який опублікований у N 110 газети "Голос України" від 18.06.2011 р. та набрав чинності з 19.06.2011 р., розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4 наступного змісту:

"Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

В даному випадку на законодавчому рівні, а саме ч. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI), встановлено особливості застосування та реалізації, зокрема, положень ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де до функцій Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, встановлення розмірів відповідних виплат, які здійснюються у т. ч. тим категоріям громадян, до яких належать позивачі.

Тобто, законодавець прямою нормою Закону делегував Кабінету Міністрів України відповідні повноваження з визначення порядку і розмірів застосування норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На виконання саме вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувану постанову.

Щодо співвідношення положень ч. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) з положеннями ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд зазначає наступне.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 03.10.97 р. N 4-зп у справі за конституційним зверненням ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, положення ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у т. ч. ст. 71 цього Закону, підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених ч. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), які є останніми за часом набуття чинності та встановлюють особливості регулювання спірних останній, відповідно до яких на Кабінет Міністрів України покладено виконання функцій (обов'язку) щодо встановлення розмірів відповідних виплат.

При цьому, суд не може погодитися з висновком позивачів про те, що в даному випадку норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальними по відношенню до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", оскільки конкретно норма ч. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) стосується безпосередньо спірних правовідносин з визначення розміру соціальних виплат.

В даному випадку, як вбачається з оскаржуваного акта, приймаючи спірну постанову Кабінет Міністрів України діяв на виконання вимог ч. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), тобто діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені цим законом, а відтак правових підстав вважати оскаржуваний акт у спірній частині незаконним, не має.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам Законів України, тоді як надання оцінки дотриманню вимог Конституції України при прийнятті оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України до повноважень адміністративного суду не входить.

На підставі вищевикладеного, ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України, суд постановив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 12.12.2011 р.

 

Головуючий, суддя

О. В. Головань

Судді:

Н. Г. Вєкуа

 

О. О. Власенкова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали